Ухвала суду № 47033209, 15.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/781/15-ц Номер провадження 22-ц/775/58/2015

Головуючий в 1 інстанції: Гонтар А.Л.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Дундар І.О., Корчистої О.І.,

при секретарі: Лісовій Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2015 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.

З зазначеним рішенням не погодився позивач приніс апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалення нового, про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано його матеріальне становище, те що він та його дружина є пенсіонерами та звязку з тим, що відповідач зареєстрований, але не проживає у спірній квартирі, вони несуть додаткові втрати на утримання квартири. Відповідач має статус тимчасового перебування в Росії та повернутись на Україну не має можливості.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить його заява ( а.с.53).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача, оскільки відповідно до вимог ст.305 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 16 серпня 1993 року квартира № 72 2 у будинку № 62 по вул. Радченко у м. Дружковка належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 (а.с.3). Згідно акту обстеження від 27.02.2015 року ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований, але не мешкає з грудня 2013 року. (а.с.4).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником спірної квартири та не може бути визнаний таким, що втратив право користування спірною квартирою

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального права.

Як розяснив Пленуму Верховного Суду України у пункту 9 своїй постанові № 4 від 12 червня 2009 року, оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішення судом питання про те, яким законом слід керуватись при вирішення спору.

Із позовної заяви вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом про захист порушеного права власності, шляхом визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням.

Згідно зі статтю 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував норми матеріального права, що їх регулюють, та дійшов вірного висновку про те, що спірна квартира належить на праві власності як позивачу, так і відповідачу і останній не може бути визнаний таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки володіє нею на відповідних правових підставах, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Також апеляційний суд не може погодиться з доводи апеляційної скарги, щодо визнання відповідачем позову, оскільки згідно вимог ч.4 ст. 175 ЦПК України визнання ОСОБА_2 позову суперечить Закону.

Оскаржуване рішення повністю відповідає усім вимогам ст.ст.213-215 ЦПК України та є законним і обґрунтованим

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не ґрунтуються на вимогах закону, не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство повязує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення чи його зміну, крім того були предметом дослідження суд першої інстанції висновки суду не спростовують.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм належну оцінку, в рішення суду повно відображені обставини справи, що мають суттєве значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч.2 ст.308 ЦПК України та розяснень що містяться у п. 18 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, а тому апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: