Рішення № 47033201, 01.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/592/15-ц Номер провадження 22-ц/775/63/2015

Головуючий в 1 інстанції: Моцний С.С.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 34

.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої судді: Тимченко О.О.,

суддів: Дундар І.О. Осипчук О.В.,

при секретарі Лісовій Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську апеляційну Державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про зобовязання надати вугілля на побутові потреби, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що він має право на отримання безоплатного вугілля на побутові потреби, та має стаж підземних робіт більше 10 років на підприємстві відповідача. Відповідач відмовив у наданні йому вугілля через те, що після звільнення з підприємства відповідача він працював на інших вугледобувних підприємствах, тому останні повинні забезпечити його вугіллям. Просив суд зобовязати відповідача забезпечити його безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 5,9 тонн за 2015 рік.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 14 травня 2012 року позовні вимоги позивача задоволено: зобовязано відповідача ДП «Селидіввугілля» забезпечити ОСОБА_1 безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 5.9 тонн за 2015 рік, та стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

З зазначеним рішенням не погодився відповідач, приніс апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволені позову, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідальність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що порядок забезпечення працівників та пенсіонерів побутовим паливом визначений Галузевою угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (обєднанням власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.201 р. (далі - Галузева угода), а саме п.12.10.7, п.12.10.8, п.12.10.9 Галузевої угоди, згідно якої обовязок по забезпеченню побутовим вугіллям безспірно повязується з тим підприємством, з якого особа пішла на пенсію. Позивач був звільнений з шахтоуправління «Курахівське» виробничого обєднання «Селидіввугілля» - 12 липня 1999 року, згідно трудової книжки вже після звільнення з підприємства до виходу на пенсію - 04 листопада 2010 року працював на багатьох підприємствах, які відносяться до вугледобувних (перероблюваних) або шахтовуглебудівельних підприємств. Рішення суду є немотивованим, не надано належної оцінки всім доказам по справі, безпідставно не прийнято до уваги його заперечення.

Позивач та його представник в судове засідання не зявились про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від них надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. ( а.с.74-75 ).

Представник відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 79-84)

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст.213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені вимоги ст. ст. 2, 43, 44 Гірничого Закону України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 р. № 303, Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України.

Проте повністю погодитись з висновком суду не можна з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються ст. 43 Гірничого Закону України від 06.10.1999 року № 1127-XIV, пп.12.10.7-12.10.9. Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року.

Судом встановлено, що позивач з 09 червня 1980 року по 06 листопада 1993 року працював на підприємстві відповідача за професією, яка передбачає надання пільг у вигляді безоплатного вугілля, та був звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. (а.с.15-19). Листом від 04 лютого 2015 року відповідач відмовив позивачу в забезпеченні побутовим паливом (а.с. 11).

Право позивача на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби передбачене ч.7 ст. 43 Гірничого Закону України від 06.10.1999 року № 1127-XIV у розмірі, що визначається колективним договором, відповідачем не оспорюється.

Відповідно до пп.12.10.7-12.10.9. Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого Підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі:

- на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки - 7,5 років;

- на роботах, пов'язаних з підземними умовами, чоловіки - не менше 15 років, жінки - 12,5 років;

- на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловіки не менше 20 років, жінки - 15 років.

Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим Підприємством, з якого вони вийшли на пенсію. На підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, в тому числі ті, що пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному Підприємстві або їх правонаступниками.

Відповідно до ч.1 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Серед інших даних до неї заносяться відомості про роботу.

Згідно пенсійного посвідчення від 17.03.2011 року ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.

Відповідно до запису в трудовій книжці, останнє підприємством де позивач працював до виходу не пенсію є товариство з обмеженою відповідальністю «Горизонт -2008» на посаді механіка дільниці підземної з повним робочим днем в шахті.( а.с.19).

Згідно загальнодоступних даних офіційного сайт Міністерства юстиції України одним із видів діяльності ТОВ « Виробнично-комерційна фірма «ВКФ «Горизонт-2008» є добування та збагачення камяного вугілля ( Код КВЕД 10.10.1). ( а.с.81).

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за не отримане побутове вугілля з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки правові підстави для задоволення позову відсутні, то і відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» задовольнити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14 травня 2015 року скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про зобовязання надати вугілля на побутові потреби відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: