Ухвала суду № 47028011, 01.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 7754 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Леонтюк Л.К.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.

при секретарі Боярській І.І.

за участю осіб: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів;

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою представником Кратенко ЮлієюОлександрівною

на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24 квітня 2015 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 24.04.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 10 732 долари США 08 центів, що за курсом НБУ на день запровадження тимчасової адміністрації 03.03.2015 року (2482.0658 грн. за 100 доларів США) становить 266 377 грн. 29 коп. та пені у розмірі 26 доларів США 46 центів, що за курсом НБУ на день розгляду справи (2253.1063 грн. за 100 доларів США) становить 596 грн. 17 коп., а разом 266 973 грн. 46 коп., в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» судовий збір урозмірі 2 669 грн. 73 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, Кратенко Ю.О., діючи в інтересах ПАТ «Дельта Банк», подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Посилається на неправомірність ухваленого судом рішення, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015р. № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

Звертає увагу, що відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Позивач, маючи майнову вимогу до банку, на захист якої подано даний позов, є кредитором банку, отже щодо нього застосовуються правовідносин приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі положенню приписів ст. 36 вказаного Закону щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації у банках та призначення уповноваженої особи фонду.

Кошти, під час виконання уповноваженою особою Фонду заходів по задоволенню вимог кредиторів, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку спрямовуються у визначеній Законом черговості, й задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури не допускається.

Задоволення позову у цій справі буде суперечити вимогам норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та черговість задоволення вимог інших кредиторів.

Банк у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Згідно з п.1 ч.5 ст.36 вищезазначеного Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (п.1 ч.6 вказаної статті).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено догові: банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таке ж визначення міститься у п.2.1 ст.2 Положення про виведенні неплатоспроможного банку з ринку.

Відтак, на позивача, на думку апелянта, розповсюджується обмеження, встановлені п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» не має правових підстав для задоволення кредиторських вимог ОСОБА_2 поза процедурою ліквідації, в іншій, ніж передбачено законом черговості, оскільки позивач має право отримати грошові кошти виключно у порядку та на умовах передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підзаконними актами до нього, відповідно до встановленого порядку.

Отже, вимоги щодо повернення коштів позивача будуть задовольнятися відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому підстав для задоволення позову немає.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідна розписка. Причини неявки апелянт суду не повідомив. За таких обставин, колегія суддів розцінила їх як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2014 між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 200005006805881 у відділенні № 31 ПАТ «Дельта Банк» ( м. Київ, вул. Княжий Затон, буд.4) за умов якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, сума вкладу складає 15 000 доларів США, строком залучення вкладу по 06 травня 2014 року включно, зі сплатою 8,65% річних (а.с.6).

Як зазначає позивач, оскільки в листопаді 2014 року курс долара піднявся то він щоб зберегти свої збереження вирішив переукласти свій депозитний вклад, частину грошей збирався забрати.

21.11.2014 року позивач переуклав новий договір № 005-29591-211114 Банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» на суму 12 000 доларів США терміном на один місяць по 21 грудня 2014 року включно зі сплатою 9,25% річних. ( а.с.7).

Після переукладення договору депозиту 21.11 2014 року з 15 000 доларів США на 12 000 доларів США, тільки 26.11.2014 року позивачу було виплачено 300 доларів США.

21.01.2015 року до закінчення дії договору, позивач звернувся з письмовою заявою (а.с.10) до начальника відділення банку про зняття пролонгації з депозитного договору, але пролонгація знята не була і 18.02. 2015 року після повного закінчення дії депозитного договору кошти зарахувались на поточний рахунок позивача.

20.02.2015 року позивач, у зв'язку із закінченням строку дії договору, звернувся до відповідача із заявою про повернення суми вкладу та нарахованих процентів (а.с.11), разом з тим 20.02.2015 року позивач був змушений укласти договір № 015-29591-200215 банківського вкладу терміном на один місяць по 22 березня 2015 року (а.с.8), згідно якого на цей депозитний вклад було автоматично перераховано з поточного рахунку позивача 7 421,00 доларів США. Отже з 20.02.2015 року по 02.03.2015 року було списано з поточного рахунку позивача на відкриті депозитні рахунки його дружини ОСОБА_6 гроші в сумі 3 700 доларів США, а з 03.03. 2015 року було банком припинено відкривати нові депозитні рахунки та зараховувати на них кошти.

На даний час на депозитному рахунку позивача, який діє до 22.03.2015 року знаходиться 7421 доларів США, а на поточному рахунку позивача залишок коштів в сумі 3 311,08 доларів США, вказані обставини відповідачем не спростовуються.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, ч.1 ст.1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Частиною 3 ст. 1058 ПК України закріплено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із ч. ч. 1,2 ст. 1066 ПК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти; що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Оскільки, вимоги ч. 2 ст. 1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов'язання по цьому договору, фактично позбавивши його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Судом не встановлено і відповідачем не доведено наявність обставин, які б обмежували право позивача на розпорядження його грошовими коштами, які знаходяться на поточному та на депозитному рахунках відкритих ПАТ «Дельта Банк» на ім'я позивача.

При цьому, судом правомірно не прийнято до уваги заперечення відповідача, що у зв'язку з запровадженням з 03.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку із чим, на переконання відповідача, вимоги щодо повернення коштів позивачу будуть задовольнятися відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, у відповідності до частини шостої ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Обмеження ПАТ «Дельта Банк» права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами на його рахунку є порушенням умов договору банківського вкладу. Зазначені порушення є істотними, в розумінні ч. 2 ст. 651 ПК України, оскільки позбавляють позивача можливості вільно розпоряджатись власними грошовими коштами на свій розсуд.

З огляду на те, що відповідачем не були виконані вимоги позивача про повернення грошових коштів (позивач просив банк повернути йому грошові кошти до введення тимчасової адміністрації), доказів протилежного відповідачем суду не надано, за таких обставин позовні вимоги про стягненням з відповідача коштів, що належать позивачу судом першої інстанції задоволено законно та обґрунтовано.

Отже, твердження апелянта про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану представником Кратенко Юлією Олександрівною відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: