Рішення № 47027991, 19.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Побірченко Т.І.

при секретарі: Бугаю О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ЄгороваМарина Євгенівна, про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на житло, про визнання права власності на 1/2 частину квартири, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/3090/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Сухомлінов С.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.в с т а н о в и л а :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єгорова М.Є., про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на житло, про визнання права власності на 1/2 частину квартири, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Визнано недійсним дублікат свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, виданий відділом приватизації житла Дарницької районної у м. києві державної адміністрації на підставі розпорядження за № 95/2606-Д від 27.07.2009 року та зареєстрованого в КП «Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» 11 серпня 2009 року.

Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Витребувано від ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 з Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_11 і ОСОБА_2 по 2006 грн. 67 коп. судових витрат з кожного.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Дарницька районна державна адміністрація у м. Києві видала дублікат свідоцтва про право власності в порушення вимог положення «Про порядок видачі дублікатів свідоцтв про право власності на нерухоме майно», пославшись також на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2005 року. Вказаного положення, на яке посилався суд першої інстанції не існує в законодавчому полі, при цьому, суд не вказав номер і дату такого положення. Зазначає, що на момент видачі дублікату свідоцтва про право власності, ОСОБА_3 вже не була власником 1/2 частини квартири у зв'язку з тим, що вказана частина квартири була передана ОСОБА_12 у власність в рахунок погашення боргу згідно акту передачі нереалізованого майна № 71/11 від 25 червня 2009 року, а тому видача дублікату свідоцтва про право власності на житло не порушує права ОСОБА_3. Крім того, дублікат свідоцтва не є правочином, а тому не може бути визнаним недійсним. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції незаконно задовольнив вимогу позивача про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, оскільки вона не виконала рішення суду про сплату компенсації та не звернув уваги на те, що 1/2 частина квартири вже була відчужена за договорами купівлі-продажу третім особам. ОСОБА_3 не має правових підстав заявляти вимогу про витребування майна від добросовісного набувача, оскільки не є власником спірної квартири та не надала належних та допустимих доказів того, що квартира в цілому належала їй і вибула з володіння останньої поза її волею. Також, звертає увагу суду на те, що уточнена позовна заява не направлялась сторонам, при цьому, судом першої інстанції не було надано часу для ознайомлення зі змістом вказаної заяви.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_14 апеляційну скаргу підтримали з наведених в ній підстав.

ОСОБА_15, ОСОБА_16 в інтересах ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважали, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання особисто ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, представник ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, Єгорова М.Є. не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_3 забезпечила явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважає за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 грудня 1999 року відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької районної державної адміністрації м. Києва було видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних долях, тобто по 1/2 частині є ОСОБА_17 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.12).

З постанови Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2005 року вбачається, що 26 січня 2005 року представнику ОСОБА_17 було відмовлено Дарницькою районною державною адміністрацією у м. Києві у видачі дубліката свідоцтва про право власності на вказану квартиру і ця відмова була визнана судом правомірною (т.3, а.с.61).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_3 про поділ майна, стягнуто з ОСОБА_3 286 651 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_17 в якості грошової компенсації вартості частки останнього у спільному майні, а саме 1/2 частини спірної квартири на підставі ст. 364 ЦК України (т.1, а.с.9-11).

Постановою державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Зайцевої К.В. № 1609/11 від 05 жовтня 2007 року відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-184, виданого 28 вересня 2007 року на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня від 2007 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 286 651 грн. 00 коп. в якості грошової компенсації вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (т.2, а.с.9).

Постановою державного виконавця від 11 грудня 2007 року № 1609/11 накладено арешт на спірну квартиру (т.2, а.с.17).

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 26 серпня 2008 року надано дозвіл відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві на примусове проникнення до спірної квартири з метою опису нерухомого майна для належного виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 10 липня 2007 року (т.2, а.с.43-44).

Згідно з актом опису й арешту майна від 16 грудня 2008 року проведено опис спірної квартири (т.2, а.с.46-49).

Відповідно до постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 16 грудня 2008 року № 742/11 призначено оцінювача ОСОБА_19 для визначення ринкової вартості квартири (т.2, а.с.45).

Ціна майна визначена у розмірі 249 425 грн. 00 коп. (т.2, а.с.80).

Відповідно до постанови від 25 червня 2009 року №71/11 та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу нереалізоване з прилюдних торгів майно боржника, а саме Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 передано ОСОБА_12 (т.2, а.с.99,100).

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 червня 2009 року виконавче провадження з примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа, виданого 28 вересня 2007 року Дарницьким районними судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації закінчено (т.2, а.с.105).

30 червня 2009 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Апатенко М.А., відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, па підставі акту № 71/11 про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, затвердженого ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві 25 червня 2009 року (т.2, а.с.100), було видано свідоцтво про придбання майна, зареєстроване в реєстрі за № 1205 (т.1 а.с.19).

У вказаному свідоцтві приватним нотаріусом посвідчено, що ОСОБА_17 належить на праві власності майно, яке складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, і передано ОСОБА_17 в рахунок погашення боргу на суму 286 651,00 грн., що раніше належало ОСОБА_3 на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про право власності від 20 грудня 1999 року. Вказане свідоцтво про придбання майна було зареєстроване в Київському міському БТІ 03 липня 2009 року.

14 липня 2009 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_12 звернувся до відділу приватизації житла з заявою, в якій просив видати дублікат свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 в зв'язку з втратою свідоцтва.

Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією було винесено розпорядження № 95/2606-Д від 27 липня 2009 року про оформлення дубліката свідоцтва про право власності на житло на вказану квартиру (т.3 а.с.39) і того ж дня був виготовлений дублікат (т.3, а.с.40), який 13 серпня 2009 року на підставі довіреності від імені ОСОБА_12 отримав ОСОБА_5 (т.3, а.с.44).

27 серпня 2009 року Київським міським БТІ ОСОБА_3 була видана довідка-характеристика для відчуження нерухомого майна - спірної квартири. В даній довідці зазначено, що ОСОБА_17 є власником квартири АДРЕСА_1: 1/2 частина йому належить на підставі свідоцтва про придбання майна від 30 червня 2009 року, а інша 1/2 частина - на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації комунального житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 20 грудня 1999 року (т.2, а.с.183).

В подальшому, за договором дарування квартири від 31 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21 за реєстром № 2833, ОСОБА_17 подарував, а ОСОБА_5 прийняв в дар квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.с.13-14).

03 листопада 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим № 6085, за умовами якого ОСОБА_5 продав а ОСОБА_6 купив квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.с.16-17).

27 жовтня 2010 року ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 придбала спірну квартиру, уклавши договір купівлі-продажу квартири ВРВ № 048723, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Висоцькою С.І. і зареєстрований у реєстрі за № 650 (т.1, а.с.60).

03 серпня 2013 року ОСОБА_2. уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_2 (т.3, а.с.248).

У вересні 2010 року ОСОБА_3 порушила питання про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на цю квартиру, постанови № 71/11 від 25 червня 2009 року про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, акту передачі 1/2 частини квартири стягувачеві нереалізованої з прилюдних торгів, свідоцтва про придбання майна, договору дарування квартири АДРЕСА_1 і договорів купівлі-продажу вказаної квартири.

В подальшому позивач змінила свої позовні вимоги і просила визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру, визнати за нею право власності на 1/2 частини спірної квартири та витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

При цьому, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дублікат свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, виданий в порушення вимог положення «Про порядок видачі дублікатів свідоцтв про право власності на нерухоме майно». Також, суд виходив з того, що ОСОБА_3 після виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2007 року набула права власності на 1/2 частину спірної квартири, проте, ОСОБА_2 це право не визнає, а тому позовні вимоги в частині визнання права власності підлягають задоволенню. Крім цього, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, а тому ОСОБА_3 має право витребувати спірну квартиру, оскільки належна їй частина квартири вибула з її володіння поза її волею.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 364 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію припиняється з дня її отримання. Зазначені зміни у Цивільний кодекс України хоча і були внесені у лютому 2010 року (набули чинності у березні 2010 року), свідчать про те, що законодавець обумовив припинення частки з отриманням такої компенсації.

Колегія суддів вважає, що отримавши компенсацію за судовим рішенням у вигляді Ѕ частини спірної квартири від ОСОБА_3, ОСОБА_12 втратив право власності на свою частину Ѕ спірної квартири відповідно до рішення Дарницького районного суду м.Києва від 10 липня 2007 року, оскільки як було встановлено судом, рішення суду про стягнення компенсації виконано.

Сплативши компенсацію, ОСОБА_3 стала власником 1/2 частини спірної квартири за судовим рішенням не зважаючи на те, що не встигла оформити на себе право власності в органах реєстрації як цього вимагає ст. 182 ЦК України, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що діючим на час ухвалення Дарницьким районним судом м.Києва рішення від 10.07.2007 про стягнення компенсації Цивільним Кодексом не було передбачено припинення права власності співвласника, який отримав цю компенсацію колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом (п.2), судовий захист цивільного права та інтересу(п.5), справедливість, добросовісність та розумність (п.6).

Згідно вимог ч.ч.3,7 ст.319 ЦК в редакції, яка не змінювалася з дня прийняття Цивільного Кодексу, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.3), діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.7).

Приймаючи до уваги зазначені положення Закону, навіть у випадку, якщо стаття 364 ЦК в редакції, що діяла на час ухвалення рішення суду про стягнення компенсації, не містила конкретного посилання на припинення права власності у співвласника при стягнення на його користь судовим рішенням грошової компенсації, воно застосовується, оскільки є неприпустимим надання прав одному із співвласників за рахунок порушення прав другого співвласника. Виходячи з системного тлумачення норм права стягнення грошової компенсації вартості частки майна з співвласника на користь іншого без передачі при цьому прав на неї є неможливим.

Доводиапелянта про те, що боржник не може набути право власності до того часу доки він не сплатив присуджену за рішенням суду компенсацію, а ОСОБА_3 не виконала рішення суду про сплату компенсації в повному обсязі також відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Стаття 364 ЦК України в редакції, що діяла на час ухвалення рішення Дарницького районного суду м.Києва, не передбачала як обов'язкову умову факту набуття права власності боржника час виплати ним присудженої грошової компенсації (частина 2 статті 364 доповнена абзацом третім згідно із Законом № 1878-У1 від 11.02.2010). Відповідно до вимог ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не мав зворотної дії у часі.

Згідно до вимог ч.2 ст.364 ЦК України співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації.

ОСОБА_12 за його згодою в натурі було отримано рівнозначне майно (1/2 частина квартири), грошову компенсацію за яке було стягнуто за рішенням суду. Виконавче провадження за ініціативою ОСОБА_12 було закрито, матеріальних претензій до ОСОБА_3 стосовно виконання рішення суду він не мав.

Більш того, стягнення додаткових коштів в рахунок компенсації Ѕ частини квартири після отримання рівнозначної частини квартири в натурі порушить принцип рівності прав власників та загальні засади справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п'ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії ( перше речення частини п'ятої статті 8 Закону «Про нотаріат».

Тобто, видача дублікату втраченого документу, а саме свідоцтва про право власності на житло, можлива лише за письмовою заявою всіх співвласників квартири, в тому числі і ОСОБА_3, яка набула права власності на квартиру за судовим рішенням про сплату грошової компенсації.

Дарницька районна державна адміністрація у м. Києві видала дублікат свідоцтва про право власності в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вищевказаний дублікат слід визнати недійсним.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта в тій частині, що оспорюваний дублікат свідоцтва про право власності не є правочином, оскільки таке твердження суперечить вимогам ст. 202 ЦК України.

Також, доводи апелянта, про те що вказаний дублікат не порушує прав ОСОБА_3 відхиляються колегією суддів, як безпідставні, оскільки лише отримавши дублікат правовстановлюючого документу на спірну квартиру, представник ОСОБА_12 незаконно, без правової підстави заволодів належною ОСОБА_3 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 та уклав від імені ОСОБА_12 договір дарування всієї квартири, що призвело до того, що в подальшому спірна квартира була двічі перепродана.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вирішуючи питання про витребування майна від ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 є власником лише 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та дійшов помилкового висновку про витребування всієї квартири.

До того ж, суд першої інстанції не зазначив на чию користь має здійснюватися витребування майна.

Враховуючи викладене, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року в частині витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року в частині вирішення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати та ухвалити нове рішення.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

Т.І. Побірченко