Ухвала суду № 47027724, 17.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1792/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Тропанець О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехкоплекс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на порушення порядку призначення і проведення перевірок, невідповідність висновків викладених в акті перевірки від 15 лютого 2013 року №75/22-32884505, і як наслідок, невірне застосування податкового законодавства, просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області (надалі - МДПІ) від 07 березня 2013 року №0000082200, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротехкоплекс» (надалі - Товариство) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 573478 грн. 75 коп. та податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2013 року №0000092200, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 722583 грн.

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 01 серпня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову Товариства.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення МДПІ від 07 березня 2013 року №0000082200 та №0000092200.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в акті перевірки не зазначено порушень, які допущено підприємством при формуванні податкових зобов'язань, висновки не мотивовані, відсутній аналіз первинної документації. Крім того, висновки податкового органу відносно недійсності правочинів укладених позивачем з ПП «Будінвест-купол», з тих підстав, що вони вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ними не відповідають встановленим під час перевірки обставинам. Документи виписані контрагентом позивача на виконання правочину, підписані іншою особою, а не директором ПП «Будінвест-купол», не базуються на доказах, а є результатом припущень. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій Товариством надані всі необхідні первинні документи по взаємовідносинах з ПП «Будінвест-купол».

В апеляційній скарзі МДПІ не обґрунтовуючи вимог та не зазначаючи у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог. Фактично, відповідач обмежився копіюванням заперечень на адміністративний позов (т.2 ас. 79-81).

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 07.02.2013 року по 11.02.2013 року МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 15.02.2013 року № 75/22-32884505 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехкомплекс", з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ПП «Будінвест - Купол» за ІІ квартал 2012 року".

В висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з контрагентом-постачальником ПП «Будінвест - Купол»;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 198.4 ст. 198, п.15 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 458 782,00 грн., в тому числі: за квітень 2012 року на суму 246354,00 грн., за липень 2012 року на суму 212429,00 грн.;

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2012 по 31.05.2012 року на загальну суму 481722 грн., в тому числі: за І півріччя 2012 року на суму 481722 грн."

Зважаючи на акт перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2013 року № 0000082200, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 573 478,75 грн., в тому числі за основним платежем - 458783 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 114695,75 грн.; від 07.03.2013 р. № 0000092200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 722583,00 грн., в тому числі за основним платежем - 481722,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 240861,00 грн.

Відповідач зробив висновок, що правочини укладені позивачем з ПП «Будінвест - Купол» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а документи, виписані ПП «Будінвест - Купол», - недійсними, оскільки в службовій записці податкової міліції, з посиланням на висновок спеціаліста, який провів почеркознавче дослідження копії договору та податкових накладних, виписаних ПП «Будінвест - Купол», йдеться про те, що підписи від імені Олійника А.С. (директора ПП «Будінвест - Купол» у квітні-травні 2012 року), що відображені в ксерокопії договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №10-04-12 від 10.04.2012 року та в ксерокопіях податкових накладних, виконані ймовірно не Олійником Андрієм Євгеновичем, а іншою особою з наслідуванням його підписів (без врахування можливої наявності ознак технічної підробки підписів чи монтажу). МДПІ, спираючись на наведені обставини дійшла висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість, та заниження сум податку на прибуток підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

10 квітня 2012 року між Товариством з ПП «Будінвест - Купол», основний вид діяльності якого - «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин», було укладено договір купівлі-продажу № 10-04-12. Згідно з п. 1.1 ПП «Будінвест - Купол» зобов'язалося поставити та передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та в строки, передбачені договором. Пунктом 1.2 договору передбачалося, що товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, визначена у видаткових накладних.

На виконання вказаного договору № 10-04-12 від 10 квітня 2012 року, ПП «Будінвест - Купол» поставило позивачу насіння і корма для тварин.

На кожне постачання товарів контрагентом були складені та надані позивачеві відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до податкового кредиту суми податків, сплачені позивачем у вартості товару у зв'язку з придбанням таких товарів.

За результатами господарських взаємовідносин з ПП «Будінвест - Купол» у квітні 2012 року позивач відніс до податкового кредиту квітня місяця 2012 року 246 353,81 грн., що відображено у податковій декларації з ПДВ за квітень 2012 року (з урахуванням поданого у травні 2012 р. уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2012 р. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та з урахуванням поданого у липні 2012 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2012 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок).

За результатами господарських взаємовідносин з ПП «Будінвест - Купол» у травні 2012 року, позивач мав право віднести до податкового кредиту 212 555,69 грн. (сума ПДВ у вартості придбаних позивачем у травні 2012 року у ПП «Будінвест - Купол» товарів).

За результатами господарських взаємовідносин з ПП «Будінвест - Купол» у травні місяці 2012 року позивач відніс до податкового кредиту травня місяця 2012 року не всю суму (212555,69 грн.), а 204 464,20 грн., що відображено у податковій декларації з ПДВ за травень 2012 р. (з урахуванням поданого у червні 2012 р. уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2012 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та з урахуванням поданого у липні 2012 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2012 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок).

Таким чином, з 212 555,69 грн., які позивач мав право включити до складу податкового кредиту, позивач включив 204 464,20 грн., залишивши, станом на травень 2012 року, нереалізованим своє право на включення 8 091,49 грн. (на підставі податкової накладної № 54 від 31.05.2012 року) до складу податкового кредиту.

Згідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тому позивач до складу податкового кредиту червня 2012 року включив суму податку на додану вартість у розмірі 7 964,80 грн. на підставі отриманої від ПП «Будінвест - Купол» у травні 2012 року податкової накладної № 54 від 31.05.2012 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за червень 2012 року.

На підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Будінвест - Купол», позивач включив відповідні суми ПДВ до податкового кредиту квітня (246 353,81 грн.), травня (204 464,20 грн.), і червня (7 964,80 грн.) 2012 року.

Як доказ реальності господарських операцій, Товариством надана копія податкової декларації з ПДВ за липень 2012 року, у додатку 5 якої у розділі ІІ «Податковий кредит» ПП «Будінвест - Купол» не значиться.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту - дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зважаючи на вимоги Закону податковий орган зобов'язаний перевірити докази фактичного здійснення господарської операції та наявність всіх реквізитів таких документів.

Висновок спеціаліста, витяг з якого наводиться у акті перевірки, не може братись при вирішенні справи до уваги, оскільки не є доказом у розумінні статті 70 КАС України, оскільки не є висновком експерта залученого судом, з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень підпунктів 3.11 та 3.12 пункту 3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі за текстом - Порядок оформлення результатів перевірок), що затверджено наказом ДПА України 22.12.2010 року № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, загальні положення акта документальної планової перевірки повинні містити такі дані: " 3.11. Інформація про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий). 3.12. Перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час перевірки (за необхідності)".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки МДПІ містить лише перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час перевірки, що є джерелом інформації, а не доказами у справі.

На сайті ДПС України дані, свідоцтво платника ПДВ ПП «Будінвест - Купол» анульовано 05 липня 2012 року, тобто вже після вчинення відповідних господарських операцій з позивачем

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, що, господарські операції за участі позивача та ПП «Будінвест - Купол» дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено первинними документами, зміною в активах, а також фактом реалізації Товариством придбаних у контрагента товарів - є правильним.

Одеський апеляційний адміністративний суд не може погодитись з тезою відповідача про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг).

На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість по складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Відповідач привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угоди, замість того, щоб зробити перевірку документів за взаємовідносинами позивача з ПП «Будінвест - Купол».

За змістом акту перевірки МДПІ робить висновок про те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентом, є такими, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Проте, згідно приписів ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки МДПІ, викладені в акті перевірки щодо зазначених правочинів безпідставні та не обґрунтовані.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ПП «Будінвест - Купол» укладено у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між Товариством та, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність висновків податкового органу стосовно нікчемності договору та незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень МДПІ від 07 березня 2013 року №0000082200 та №0000092200

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехкоплекс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: