Постанова № 47027205, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/20066/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек Енерджи" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек Енерджи" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 березня 2015 року у задоволені позову відмовленно повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 19 травня по 22 липня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 29 липня 2014 року складено акт №690/26-55-22-07/37702760 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем, зокрема, занижено податок на прибуток за 2013 рік у розмірі 14091327,00 грн., чим порушено пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 14 серпня 2014 року прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14091327,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3522832,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Між позивачем, як покупцем, та ПрАТ "Завод Напівпровідників", як продавцем, 12 серпня 2013 року укладено договір №ZP-GTE/MOD, за умовами якого продавець зобов'язався у порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця товар, зазначений у специфікації, яка підписується покупцем та продавцем і є додатком до договору і невід'ємною його частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Сума договору - 74164879,41 грн., ПДВ - 14832975,88 грн. Загальна сума договору - 88997855,29 грн.

Поставка за договором здійснюється згідно з Інкотермс 2010 на умовах EXW - склад за адресою: місто Сімферополь, пров. Лавандовий, 2.

Інкотермс 2010 - це міжнародні правила, визнані урядовими органами, юридичними компаніями і комерсантами по всьому світу як тлумачення найбільш застосовних в міжнародній торгівлі термінів.

EXW (EX Works (... named place) Франко завод (... назва місця): термін "Франко завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

У ході проведення перевірки відповідачем було взято до уваги обставини, викладені в акті від 11 грудня 2013 року №279/26-20/31792555 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Завод Напівпровідників" з питання реальності та повноти відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платниками податків TOB "Юпітер Солар", TOB "Капелла Солар", TOB "Оріон Солар" за вересень 2013, а саме те, що між ПрАТ "Завод Напівпровідників" та TOB "Юпітер Солар", TOB "Капелла Солар", TOB "Оріон Солар" укладено договори купівлі-продажу елементів фотогальванічних для сонячних електростанцій, згідно Інкотермс 2010 на умовах EXW - склад за адресою: місто Сімферополь, пров. Лавандовий, 2.

Придбаний товар на склад ПрАТ "Завод Напівпровідників" не оприбутковано, товарно-транспортні накладні, що підтверджували б факт перевезення придбаних ТМЦ від TOB "Юпітер Солар", TOB "Капелла Солар", TOB "Оріон Солар" до ПрАТ "Завод Напівпровідників" відсутні, розрахунки між суб'єктами господарювання за придбаний товар на момент проведення перевірки не проводились.

Придбані у вказаних постачальників ТМЦ реалізовано позивачу на підставі договору №ZP-GTE/MOD.

На підтвердження виконання умов договору виписано рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні на загальну суму ПДВ 14832975,88 грн.

Договір №ZP-GTE/MOD укладено таким чином, що товар поставляється згідно з Інкотермс 2010 - на умовах EXW - склад за адресою місто Сімферополь, пров. Лавандовий, 2, що є адресою складів TOB "Юпітер Солар", TOB "Капелла Солар", TOB "Оріон Солар".

Транспортування придбаних позивачем ТМЦ здійснювалось на підставі договору, укладеного з КП "Надія і компанія", за умовами якого замовником є позивач.

Таким чином, товар відвантажувався зі складів постачальників ПрАТ "Завод Напівпровідників", а саме, TOB "Юпітер Солар", TOB "Капелла Солар", TOB "Оріон Солар" безпосередньо наступному покупцю товару - позивачу, який і здійснював транспортування продукції. При цьому, ПрАТ "Завод Напівпровідників" участі в організації і транспортуванні товару не приймало.

У ході перевірки виявлено, що складські приміщення для зберігання товару ПрАТ "Завод Напівпровідників" у постачальників TOB "Юпітер Солар", TOB "Капелла Солар", TOB "Оріон Солар" не орендувались, придбана від вказаних контрагентів продукція на відповідальне зберігання не надавалась, відповідні договори не укладались.

Враховуючи той факт, що продукція, придбана ПрАТ "Завод Напівпровідників" не залишала складів постачальників, а була реалізована позивачу на умовах EXW - склад за адресою: місто Сімферополь, пров. Лавандовий, 2, тобто, з тих самих складів та день в день, - все це ставить під сумнів економічну обґрунтовану мету участі ПрАТ "Завод Напівпровідників" у таких господарських операціях та свідчить про відсутність у ПрАТ "Завод Напівпровідників" моменту переходу права власності, (згідно Інкотермс 2010), так як фактичним власником товару є покупець, а саме позивач, а продавцями виступають TOB "Юпітер Солар", TOB "Капелла Солар", TOB "Оріон Солар".

У ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від TOB "Юпітер Солар", TOB "Капелла Солар", TOB "Оріон Солар" до ПрАТ "Завод Напівпровідників" у зв'язку з відсутністю переходу права власності на продукцію від вказаних постачальників до ПрАТ "Завод Напівпровідників" та, у свою чергу, від ПрАТ "Завод Напівпровідників" до позивача.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2 - пп. 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, пп. 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї ст. та у ст. 139 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, я вбачається з аналізу викладених норм, платник податку має право на включення до складу витрат будь-якої суми витрат, які він поніс у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Єдиною умовою включення таких сум до витрат є подальше використання у власній господарської діяльності, незалежно чи почали такі товари використовуватися на момент перевірки, а також підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

В Акті перевірки відповідач зазначив про завищення позивачем в порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України показника рядка 04 «Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06)» Декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 року на 74 164 879, 00 грн. собівартості товарів, придбаних у ПрАТ «Завод напівпровідників» за договором від 12.08.13 pоку №ZP-GTE.

Як вбачається з апеляційної скарги, товариство заперечує сам факт включення в 2013 році 74 164 879, 00 грн. собівартості товарів, придбаних у ПрАТ «Завод напівпровідників», до складу витрат, а відтак факт порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Позивач в 2013 році не реалізовував товари, придбані ним у ПрАТ «Завод напівпровідників» за договором від 12.08.13 року №ZP-GTE. Ці товари були оприбутковані позивачем відповідно до первинних документів на рахунок обліку №2052, і з моменту оприбуткування до кінця 2013 року обліковувалися як складські запаси на балансі позивача по вартості придбання.

Відтак їх собівартість в 2013 році не могла бути включена і фактично не була включена позивачем до витрат, сформованих в податковому обліку, і як наслідок не могла завищити дані показника рядка 04 «Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06)» Декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 року.

Частину товарів, придбаних у ПрАТ «Завод напівпровідників» за договором від 12.08.13 року №ZP-GTE, собівартістю 72 326 413,02 грн. позивач реалізував в 2014 році і з урахуванням вказаної суми сформував показники рядка 04 «Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок 06)» Декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.

Частина товарів, придбаних у ПрАТ «Завод напівпровідників» за договором від 12.08.13 року №ZP-GTE, собівартістю 1 838 466,39 грн. (74 164 879, 00 грн. - 72 326 413, 02 грн.) на цей час не реалізована, зберігається на складі позивача, відтак її собівартість не включалася останнім до складу витрат ні в 2013 році, ні в 2014 році. (А.с. 12-86, том VІ).

За змістом ст.44 ПК України, формування показників податкової звітності, в тому числі витрат, здійснюється на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З огляду на предмет доказування, належними доказами у справі є бухгалтерські документи та податкова звітність позивача, які містять інформацію щодо включення чи не включення позивачем в 2013 року до складу витрат 74 164 879, 00 гри. собівартості товарів, придбаних у ПрАТ «Завод напівпровідників» за договором від 12.08.13 року №ZP-GTE.

Як вбачається з матеріалів справи, головний державний ревізор-інспектор Якуш В.В., яка проводила перевірку повноти обчислення та своєчасності сплати позивачем до бюджету податку на прибуток, що склала та підписала цей Акт, дійшла висновку про завищення позивачем в 2013 році витрат і як наслідок про порушення ним пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України не на підставі бухгалтерських документів та податкової звітності позивача, а виключно на підставі акту перевірки СДПІ з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11.12.2013 року №279/26-20/31792555 контрагента позивача - ПрАТ «Завод напівпровідників».

Відповідач не тільки не надав доказів включення позивачем в 2013 року до складу витрат 74 164 879, 00 грн. собівартості товарів, придбаних у ПрАТ «Завод напівпровідників» за договором від 12.08.13 року №ZP-GTE, а фактично спростував висновок акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд першої інстанції не навів в оскаржуваній постанові правове обґрунтування матеріалам справи та не взяв до уваги наступні письмові докази: - копію податкової декларації TOB «ГРІНТЕК ЕНЕРЖИ» з податку на прибуток підприємства за 2013 р., оборотно-сальдову відомість за рахунком 2052 за 4 квартал 2013 р., картки рахунку 902 за вересень 2013 р. та за 4 квартал 2013р., аналіз субконто статті витрат за січень 2013 р. - вересень 2013 р., аналіз рахунку 902 за січень - вересень 2013 р. та за жовтень - грудень 2013 р., оборотно-сальдові відомості по рахунку 902 за січень - вересень 2013 р. та за 4 квартал 2013 р., картки рахунку 943 за січень - вересень 2013 р., аналіз рахунку 903 за січень - вересень 2013 р. та за жовтень - грудень 2013 р., аналіз рахунку 23 за січень - вересень 2013 р. та за жовтень - грудень 2013 р., звіт по проводках по рахунку 20 за січень - вересень 2013 р. та за жовтень - грудень 2013 р., які підтверджують той факт, що собівартість 74 164 879, 00 грн. товару, придбаного TOB «ГРІНТБК ЕНЕРЖИ» у ПрАТ «Завод напівпровідників», не брала участь у формуванні показників рядка 04 «Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок Об)» та рядка 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вказаної податкової декларації за 2013 р.; - копію податкової декларації TOB «ГРІНТЕК ЕНЕРЖИ» з податку на прибуток підприємства за три квартали 2014 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку 902, аналіз рахунку 903, аналіз рахунку 23, звіт по проводках по рахунку 20 за 9 місяців 2014 року, які підтверджують той факт, що у тому числі собівартість 72 326 413,02 грн. товару, придбаного TOB «ГРІНТБК ЕНЕРЖИ» у ПрАТ «Завод напівпровідників», сформувала показники рядка 04 «Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (рядок 05 + рядок Об)» та рядка 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вказаної податкової декларації за 2014 р.; - оборотно-сальдову відомість по рахунку 2052 за 9 місяців 2014 рік, яка підтверджує той факт, що собівартість 1 838 466,39 грн. товару, придбаного позивачем у ПрАТ «Завод напівпровідників», не включалась позивачем до складу витрат в 2013 році, оскільки товар не був реалізований на час проведення перевірки. (А.с. 192-252 том ІІІ, том ІV, а.с. 1-170 том V).

Саме вищевказані документи в сукупності підтверджують доводи позивача про те, що собівартість товару, придбаного у ПрАТ «Завод напівпровідників» за договором від 12.08.13 року №ZP-GTE, в 2013 році не включалась позивачем до складу витрат, сформованих у податковому обліку, та не брала участі у формування об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств позивача. А відтак не могла його занизити.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; - витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, за буквальним змістом названих норм закону вони регулюють відносини, пов'язані з включенням сум, зокрема вартості реалізованих товарів, до складу витрат операційної діяльності.

Оскільки позивач в 2013 році не включив до складу витрат собівартість товарів, придбаних у ПрАТ «Завод напівпровідників», він не порушив і не міг порушити ці норми.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: - постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті .186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; - постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; - ввезення товарів на митну територію України; - вивезення товарів за межі митної території України; - постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: - придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); - отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; - ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, за змістом названих норм закону вони регулюють відносини, пов'язані з відображенням податкового кредиту.

З огляду на зазначене висновок суду першої інстанції про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України внаслідок включення 74 164 879, 00 грн. собівартості товару, придбаного TOB «ГРІНТЕК ЕНЕРЖИ» у ПрАТ «Завод напівпровідників, а відтак про законність ППР не відповідає обставинам справи.

Крім того, позивач надав суду апеляційної інстанції копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі №826/20371/14 за адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек Енерджи" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішенн від 14.08.2014 року №112226552207 про донарахування ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, якою встановлено реальний характер господарських операцій між ТОВ «Грінтек Енерджи» та ПрАТ «Завод напівпровідників» за договором купівлі - продажу від 12.08.2013 року №ZP-GTE/MOD.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.

Відтак, в силу вищевказаної норми закону, обставини здійснення господарських операцій не підлягають доказуванню в данному випадку.

Отже, суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 березня 2015 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек Енерджи" - задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек Енерджи" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задоволити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 21 липня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено - 20 липня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.