Постанова № 47026970, 15.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа № 922/1606/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - після перерви оголошеної 07.07.2015р. не з'явився;

відповідача - Котляр Г.М., за довіреністю від 06.05.2014р. №178/810.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків (вх. № 3174Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2015р.

у справі №922/1606/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків

до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків

про стягнення заборгованості в розмірі 222 711,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2015р. у справі №922/1606/15 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал",м.Харків заборгованість за договором № 335 на мультивалютну кредитну лінію (відновлювальну) від 11.08.2006 станом на 04.03.2015р. в загальній сумі 222 711, 46 грн. (з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 190 000, 00 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками - 19 353, 97 грн. та пеня: за прострочення повернення кредиту - 12 565, 76 грн., за прострочення повернення відсотків - 791, 73 грн.); стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал",м.Харків 4 454,23 грн. судового збору.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем неналежно виконано умови договору на кредитну лінію (відновлювальну) щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, а тому позивачем правомірно нараховано штрафні санкції у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Комунальне підприємство "Харківводоканал", м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2015р. у справі № 922/1606/15 в частині стягнення з КП "Харківводоканал" суми 32711,46 грн.: 19353,97 грн. суми простроченої заборгованості за відсотками та сума пені; 12565,76 грн. - сума за прострочення повернення кредиту; 791,73 грн. - сума за прострочення повернення відсотків та прийняти нове рішення про стягнення з КП "Харківводоканал" залишку суми 190000,00 грн. суми несплаченого кредиту.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 07.07.2015р.

07.07.2015р. на адресу суду від апелянта надійшли пояснення до апеляційної скарги. (вх.№10301).

07.07.2015р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про доручення до матеріалів копії постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. у справі №922/1053/15.

Зазначене клопотання розглянуте колегією суддів та додатковий доказ долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.07.2015р. оголошено перерву до 15.07.2015р.

У судовому засіданні 15.07.2015р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання 15.07.2015р. не з'явився, у судовому засіданні 07.07.2015р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач був належним чином повідомлений про дату проведення судового засідання 15.07.2015р., що підтверджується листом - повідомлення про дату наступного судового засідання. (т.2, а.с. 164).

Враховуючи, що представник позивача належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2006року між Акціонерно-комерційним банком "Золоті ворота" (з 14 травня 2010 року назву Акціонерно-комерційного банку "Золоті ворота" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота" м. Харків (Банк) та Комунальним підприємством "Харківводоканал" (Позичальник) було укладено договір на кредитну лінію (відновлювальну) № 335, за умовами якого Банк зобов'язується у будь - який день з 11.08.2006р. по 09.08.2008р. надати позичальникові кредит в рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 4 500 000, 00 грн. (ліміт), а позичальник зобов'язується на умовах, передбачених Кредитним договором, повернути кредит у термін 09.08.2008р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 21 % річних.

Протягом дії Кредитного договору до нього було укладено 36 договорів про зміни, в яких сторони збільшували ліміт кредитних коштів, продовжували строки користування кредитом, змінювали процентну ставку за користування ним, змінювали графік погашення кредиту.

Відповідно до договору про зміни № 36 до кредитного договору від 18.04.2014р. сторони з 18.04.2014р. домовилися про збільшення ліміту до 20 000 000, 00 грн., про відстрочення повернення кредиту до 17.12.2014р. та встановили процентну ставку за користування кредитними коштами Банку на рівні 22 % річних у гривні та 14, 4 % річних у доларі США.

Пунктом 5.2.1 кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та сплату процентів, комісійної винагороди в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було видано кредит.

Згідно із п. 6.1.1 кредитного договору, у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.1 договору, та/або строків сплати процентів, комісійної винагороди позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 7.13. кредитного договору сторони погодили, що Банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості позичальника відповідно до вимог НБУ та умов договору. У випадку наявності суперечок між сторонами в якості письмових доказів невиконання зобов'язань позичальника, що мають пріоритетне значення, приймаються виписки про стан рахунку, первинні документи (платіжні доручення позичальника), дані Балансу, надані Банком і т.д.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитного договору у нього перед позивачем утворилася заборгованість перед позивачем у загальній сумі 222 711, 46 грн. (двісті двадцять дві тисячі сімсот одинадцять гривень, 46 копійок), з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 190 000, 00 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками - 19 353, 97 грн. та пеня: за прострочення повернення кредиту - 12 565, 76 грн., за прострочення повернення відсотків - 791, 73 грн.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 222 711,46 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 190 000,00 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 19 353,97 грн., пеня: за прострочення повернення кредиту в розмірі 12 565,76 грн., за прострочення повернення відсотків в розмірі 791,73 грн.

Відповідачем під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції надано відзив на позовну заяву, в якому він частково визнав суму кредитної заборгованості у розмірі 190 000, 00 грн., натомість пеню за прострочення процентів в сумі 791, 73 грн., пеню за прострочення кредиту в сумі 12 565, 76 грн. та прострочену заборгованість за відсотками в сумі 19 353, 97 грн. вважає неправомірно нарахованими.

19.05.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 3 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що підставою для застосування до сторони господарського зобов'язання господарських санкцій є порушення нею умов господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з копій меморіальних ордерів про надання кредитних коштів №№ 652 від 07.02.2012р., 9441 від 31.07.2012р.; 6694 від 30.12.2013р. та 3597 від 24.01.2014р. на підставі кредитного договору відповідачем отримано від позивача у кредит грошові кошти у сумі 10 028 000, 00 грн.

З переліку платіжних документів по кредитному договору № 335 від 11.08.2006 по КП "ХВК" за період з 11.08.2006р. по 03.03.2015р. (платіжна історія кредиту), переліку документів по нарахуванню/погашенню відсотків за користування кредитом згідно договору № 335 від 11.08.2006 КП "ХВК" станом на 04.03.2015р., виписки по поточному рахунку відповідача, відкритого для обслуговування кредитної заборгованості та розрахунку ціни позову станом на 04.03.2015р. вбачається, що відповідач припустився порушення умов грошового (кредитного) зобов`язання, що виникло між ним та відповідачем, щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого позивач набув право на застосування передбачених кредитним договором штрафних санкцій у вигляді пені.

Місцевим господарським судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитного договору у нього утворилася заборгованість перед позивачем у загальній сумі 222 711, 46 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 190 000, 00 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками - 19 353, 97 грн. та пеня: за прострочення повернення кредиту - 12 565, 76 грн., за прострочення повернення відсотків - 791, 73 грн.

Надалі, між позивачем та відповідачем 03.02.2012р. укладено договір № 38/1 про дистанційне розрахункове обслуговування поточного рахунку Клієнта з використанням системи "Клієнт - Банк" (договір на використання системи "Клієнт - Банк").

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що на використання системи "Клієнт - Банк" предметом цього договору є надання банком послуг з ведення поточного/поточних рахунку/рахунків клієнта, зокрема, із здійсненням розрахункових операцій за цим/цими рахунками з використанням системи (в подальшому).

Відповідно до пп 4.1.1.- 4.1.3., 4.1.6. договору на використання системи "Клієнт - Банк", позивач зобов'язався ввести в експлуатацію систему відповідно до Додатку 1, який є невід`ємною частиною договору, цілодобово, включаючи вихідні та святкові дні, підтримувати систему на стороні Банку в робочому стані, цілодобово, включаючи вихідні і святкові дні, приймати підписані електронні документи по системі, протягом трьох робочих днів розглянути письмову претензію від відповідача стосовно роботи системи.

Зі свого боку відповідач згідно із пп. 4.3.3., 4.3.4., 4.3.8., 4.3.9. договору на використання системи "Клієнт - Банк" зобов'язався дотримуватися Правил експлуатації системи (Додаток 1, який є невід'ємною частиною договору), щодня перевіряти рух коштів на своїх рахунках, строго дотримуватися умов договору та сплачувати комісію за послуги в порядку та строки, передбачені договором.

Пунктами 5.2. та 5.4. договору на використання системи "Клієнт - Банк" сторони домовились, що комісія за послуги, передбачені договором, сплачується клієнтом відповідно до тарифів щомісячно у перший робочий день поточного місяця в порядку, передбаченому п. п. 5.3. - 5.5. договору.

У разі ненадходження комісії за послуги Банк має право без погодження з клієнтом призупинити роботу системи. Відновлення роботи системи проводиться Банком на підставі письмової заяви клієнта за умови погашення заборгованості, яка виникла до моменту подачі заяви клієнтом про відновлення роботи системи, сплати комісії за послуги за поточний місяць, здійснення оплати за відновлення роботи системи згідно тарифів Банку. (пп. 5.2., 5.3. договору)

З виписки по поточному рахунку відповідача 26005020085522 за період з 01.06.2014р. по 31.07.2014р. вбачається, що відповідач не сплатив за користування системою "Клієнт-Банк" за липень 2014р., а тому позивачем було призупинено роботу системи "Клієнт - Банк".

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що позивачем у системі "Клієнт-Банк" в електронному вигляді було відмовлено у прийнятті та проведенні останього платежу на загальну суму 190 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з вірними висновками місцевого господарського суду про те, що відповідно до умов договору на використання системи "Клієнт - Банк" у позивача виникло право призупинити роботу системи "Клієнт - Банк" та не проводити електронні платіжні (розрахункові) документи відповідача, надіслані засобами цієї системи 09 та 10 липня 2014 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу платіжного доручення на суму 190 000, 00 грн. в інший спосіб, зокрема, засобами поштового зв'язку або вручення позивачу безпосередньо.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 67 від 01.08.2014р. "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" з 04.08.2014р. розпочато процедуру виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" (код ЄДРПО 20015529, місцезнаходження: 61166, м. Харків, проспект Леніна, 36) з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 04.08.2014р. по 04.11.2014р. із призначенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 114 від 31.10.2014р. тимчасова адміністрація в АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" та повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА продовжено до 04.12.2014р.

04.12.2014р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 781 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА", на виконання якої Фондом гарантування вкладів призначено Уповноважену особу на ліквідацію АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА".

Приписами статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачені наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,наведене в п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону обмеження не поширюється, зокрема, на здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

З виписки по поточному рахунку відповідача № 26005020085522 вбачається, що на момент запровадження в АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" тимчасової адміністрації на рахунку відповідача обліковувалися кошти в сумі 218 878, 07 грн., що надійшли на його рахунок до запровадження тимчасової адміністрації, тому на перерахування грошових коштів з цієї суми поширюється встановлене законом обмеження.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що враховуючи, що інші кошти на рахунок відповідача 05.08.2014р. не надходили, у позивача не виник обов'язок із виконання платіжних доручень відповідача № 176 від 05.08.2014р. на суму 2 519, 45 грн. та № 176 від 05.08.2014р. на суму 3 550, 14 грн.

З матеріалів справи вбачається, що інше платіжне доручення відповідача № 181 від 23.09.2014р. на суму 2 519, 45 грн. з призначенням платежу "погашення процентів за кредитом за липень 2014 р." було виконане позивачем після його повторного подання до позивача 26.03.2014р. після надходження на рахунок відповідача коштів, в достатній для перерахування сумі та виправлення відповідачем розділу "призначення платежу", у відповідності до умов кредитного договору.

Приписами статті 613 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Згідно ст. 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.

Отже, колегія суддів погоджується з вірними висновками місцевого господарського суду та зазначає, що з боку відповідача не відбулося належного виконання свого кредитного зобов'язання шляхом надсиланням засобами системи дистанційного обслуговування поточного рахунку відповідача "Клієнт - Банк" платіжних доручень від 09 та 10 липня 2014 року, оскільки з боку позивача було призупинено роботу системи "Клієнт-Банк".

Інших доказів надання відповідачем наведених платіжних доручень позивачу матеріали справи не містять. Не перерахування позивачем грошових коштів відповідача на підставі платіжних доручень від 05.08.2014р. відповідає приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким передбачено можливість виконання банком, щодо якого Фондом запроваджено тимчасову адміністрацію, перерахування лише тих грошових коштів з рахунку клієнта, що надійшли після запровадження в банку тимчасової адміністрації. Виконання позивачем 26.09.2014р. платіжних доручень № 181 від 23.09.2014р. та від 26.09.2014р. відповідає умовам кредитного договору.

А тому, в діях позивача як кредитора у спірних кредитних правовідносинах сторін, прострочення кредитора не відбулося.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неналежно виконав умови договору на кредитну лінію (відновлювальну) № 335 від 11.08.2006 року щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, а тому позивач правомірно нарахував штрафні санкції у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене вище, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Натомість, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення та є такими, що спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2015 - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів:

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2015 у справі №922/1606/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 20.07.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.