Ухвала суду № 47026966, 14.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1467/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А2622, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною бездіяльності Чернігівського ОВК щодо не зарахування позивача на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 30.11.2014 до в/ч А2622 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч А2622; визнання неправомірною бездіяльності в/ч А2622 щодо невиплати позивачу нарахованої згідно наказів ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 № 575 (додаток № 9) за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, від 02.01.2015 № 02 (додаток № 9) за грудень 2014 року, від 04.02.2015 № 90 (додаток № 9) за січень 2015 року, від 04.03.2015 № 169 (додаток № 9) за лютий 2015 року грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 4 651,68 грн.; стягнення з в/ч А2622 нарахованої грошової компенсації в сумі 4 651,68 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А2622 на користь ОСОБА_2 нараховану грошову компенсацію в загальній сумі 4651,68 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник військової частини А2622 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити адміністративний позов без розгляду внаслідок пропущення строку звернення до адміністративного суду, а у разі визнання судом причин пропуску цього строку поважними - залишити позов без задоволення. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для всебічного та повного з'ясування обставин по справі та розгляду апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом від 18.03.2014 № 21 військового комісара Корюківського районного військового комісаріату ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду «стрілець відділення охорони - Корюківського РВК (шпк «солдат»)».

Позивача з 18.03.2014 не було зараховано на продовольче забезпечення, у зв'язку з мобілізацією при в/ч А2622, в результаті чого він не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з Міністерством оборони України.

При цьому, відповідно до наказу ТВО військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 № 575 ОСОБА_2 було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч А 2622 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, включно, в сумі 4 545, 96 грн.

Наказом військового комісара Чернігівського ОВК від 16.04.2015 № 275 внесено зміни до наказу військового комісара Чернігівського ОВК від 10.12.2014 № 575 та встановлено позивачу грошову компенсацію замість встановлених норм харчування, за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, включно, в сумі 2 960, 16 грн. Крім того, наказами військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 02.01.2015 № 2, від 04.02.2015 № 90, від 04.03.2015 № 169, від 06.04.2015 № 244 наказано виплатити військовослужбовцю Чернігівського обласного військового комісаріату ОСОБА_1, який призваний у зв'язку з мобілізацією, грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 01.12.2014 по 06.03.2015 в загальній сумі 1691,52 грн.

Однак, розраховані кошти відповідачем в добровільному порядку виплачено не було в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення в судовому порядку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у разі відсутності в період проходження військової служби продовольчого забезпечення військовослужбовців, призваних у зв'язку з мобілізацією, таке забезпечення підлягає відшкодуванню у грошовому еквіваленті.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 та наказу Міністра оборони України від 09.12.2002 року № 402 громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, з дня прибуття їх до військового комісаріату забезпечуються харчуванням за встановленими нормами за рахунок держави.

Відповідно до підпункту "н" пункту 1 приміток до "норми № 1 - загальновійськова" норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.

Згідно з пунктом 2.3. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 N 402 у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Головним продовольчим управлінням, виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування, і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

Проте, всупереч наведених правових норм, позивача до грудня 2014 року не було зараховано на продовольче забезпечення, в результаті чого позивач не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з МО України.

Вказана обставина підтверджується Аудиторським звітом про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А2622 за період з 10.07.12р. по 26.11.14р. (від 26.12.14р. № 234/31/82).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суд не заслуговують на увагу, з огляду на те, що право на отримання грошової компенсації замість встановлених норм харчування, позивач набув лише у грудні 2014 року, після зарахування його на підставі наказу Військового комісара ЧОВК №575 від 10.12.14р. до продовольчого забезпечення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, та, як суб'єкт владних повноважень - не довів правомірність своїх дій.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та встановлених обставин справи.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу військової частини А2622 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.