Ухвала суду № 47026850, 23.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № 804/17406/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції про скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати Державну реєстрацію речових прав на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 11.07.2014, проведену Реєстраційною службою Дніпропетровського управління юстиції; визнати незаконною та скасувати Державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 від 11.07.2014, проведену Реєстраційною службою Дніпропетровського районного управління юстиції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 р.в адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано рішення про Державну реєстрацію речових прав на житловий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1 від 11.07.2014, проведену Реєстраційною службою Дніпропетровського районного управління юстиції. Скасовано рішення про Державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1 від 11.07.2014, проведену Реєстраційною службою Дніпропетровського районного управління юстиції.

Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення (постанову) про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до Витягу №26607875 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, станом на 10.09.2014 року, державним реєстратором Куцеволом В.А. 11.07.2014 року було проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1

Згідно Витягу №26598145 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 10.09.2014 року, державним реєстратором Куцеволом В.А. 11.07.2014 року було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1

Відповідно до матеріалів спадкової справи номер у спадковому реєстрі 55058380 ОСОБА_2 є спадкоємицею домоволодіння та земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1 після смерті свого батька, ОСОБА_5.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо неправомірності дій відповідача по проведенню державної реєстрації права власності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 182 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Обов'язковість процедури реєстрації речових прав встановлена ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Виходячи з положень ст. 9 вказаного Закону державний реєстратор в процедурі розгляду заяви про реєстрацію речових прав на нерухоме майно повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язаний надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені п. 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, (далі - Порядок № 868).

Тобто, за вимогами Закону та Порядку № 868, підставою для проведення державної реєстрації перш за все є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» підставою для державної реєстрації прав є рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до п. 37 Порядку № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема є:

- рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Приписами п.4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п.15 Порядку № 868 передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Так, з матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що 11 липня 2014 року, представником ОСОБА_1 ОСОБА_6 були подані заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності). До заяв, серед інших документів, було додано заочне Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року, яке відповідне до зазначених вище Витягів №26607875 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та №26598145 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зазначено підставою виникнення права власності.

При цьому, матеріали справи свідчать, що відповідно до ухвали Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2014 року заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року скасовано. Тобто на момент подання ОСОБА_1, 11 липня 2014 року, заяв про державну реєстрацію права власності, заочне рішення суду, яке було надано як підстава для державної реєстрації прав власності втратило чинність.

В той же час, згідно наданих на запит суду апеляційної інстанції Дніпропетровським районним управлінням юстиції документів, які були додані до заяви про державну реєстрацію нерухомого майна суд апеляційної інстанції вбачає, що державному реєстратору було надано копію заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року засвідченого гербовою печаткою з відповідною відміткою про набрання рішенням законної сили. Тобто, вказане заочне рішення було належною підставою для здійснення державним реєстратором державної реєстрації права власності. Отже державна реєстрація була проведена у відповідності до законодавства.

Проте, з огляду на викладені вище обставини, а саме скасування заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2013 року, висновок суду першої інстанції про скасування рішення про Державну реєстрацію речових прав на житловий будинок та земельну ділянку є обґрунтованим.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим