Постанова № 47026828, 25.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2015 рокусправа № 804/17854/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року по справі № 804/17854/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Техносфера» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Техносфера» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003952201, 0003962201 від 16 жовтня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що надані до перевірки первинні документи підтверджують реальний характер проведених господарських операцій з контрагентами, що свідчить про правомірність формування податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003952201, 0003962201 від 16 жовтня 2014 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Техносфера» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 12.07.2011 по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №2382/04-66-22.1/37732622 від 19.08.2014.

Відповідно до висновків акту перевірки ТОВ «ПКФ «Техносфера» порушено п.14.1.36 ст. 14, п. 138.1.1, п. 138.2, 138.5.2, 138.6 ст. 138, п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 456 955 грн. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 377 640 грн.

16.10.2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0003952201 про визначення сум грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток підприємств у розмірі 571 193, 75 грн., №0003962201 про визначення сум грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 566 460 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу щодо наявності підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ПКФ «Техносфера» у 2012р. мало відносини з ТОВ «Ферріт-Д» по поставці металопродукції на підставі рахунків.

Між позивачем та ТОВ «Ран-Україна» укладено договір поставки №ДГ-81 від 27.07.2012р. Згідно умов договору продавець здійснює постачання товару автотранспортом.

Відносини з ТОВ «Стілтон» у період червень 2012 р. відбулись на підставі договору поставки №15061 від 15.06.2012р. Згідно умов договору поставка товару здійснювалася самовивозом зі складу продавця за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 2.

Відносини з ПП «Вегаліон» у 2012р., 2013р. відбулись на підставі договору поставки №207-2 від 02.07.2012р. Згідно умов договору поставка товару здійснювалася на умовах самовивозу або зі складу продавця.

Згідно податкової звітності у ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ран-Україна», ТОВ «Стілтон», ПП «Вегаліон» та проведених податковим органом заходів, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

При проведенні перевірки не надано документів, підтверджуючих транспортування від ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Стілтон», ТОВ «Ран-Україна» до позивача. Зокрема, товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують навантажувально-розвантажувальні роботи у матеріалах справи відсутні, позивачем до суду не надані.

Також, відповідно до поданих до адміністративного позову заявок на транспортування, транспортування здійснювалось з м. Одеси до м. Донецька, а потім до контрагентів-покупців, які придбавали товар.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача в оренді перебувало складське приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Криворізька, 39. Але, товар, отриманий від ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Стілтон», ТОВ «Ран-Україна» на зазначеному складі не обліковувався.

З аналізу викладених обставин вбачається, що операції із придбання та реалізації продукції мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Згідно з наявних на час проведення перевірки документів відсутня можливість встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Відсутність у ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Стілтон», ТОВ «Ран-Україна» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності та відсутність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.

Таким чином відомості щодо реального придбання товарів, послуг від вказаних контрагентів не підтверджено.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто такі, які пов'язані з рухом активів, зміною обставин або власного капіталу платника та відповідають змісту відображеному в складених платником податків договорах.

Отже, вказана первинна документація не відображає фактично здійснених операцій.

Наведені обставини свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України неповне з'ясування обставини, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року скасувати.

У позові відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 16 липня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова