Рішення № 47025830, 14.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р.Справа № 922/3178/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Муніципальна охорона", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 26788,77 грн. за участю представників:

позивача - Личковаха А.Ю., довіреність від 10.01.2014 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Муніципальна охорона", м. Харків (позивач) 27.05.2015 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 26788,77 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 15/13/Ф про надання послуг з охорони об'єкта Комунальним підприємством "Муніципальна охорона" від 01.07.2013 року та за Договором № 92/14/Ф про надання послуг від 31.10.2014 року, в частині повної та своєчасно оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка загалом склала 22000,00 грн., а саме: заборгованість за Договором № 15/13/Ф від 01.07.2013 р. склала 2000,00 грн., заборгованість за Договором № 92/14/Ф від 31.10.2014 р. склала 20000,00 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1627,40 грн., 3 % річних в розмірі 81,37 грн. та індекс інфляції в розмірі 3080,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати. В якості правових підстав позову позивач, зокрема, вказує на норми ст. 193, ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3178/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16 червня 2015 року о 12:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 червня 2015 року розгляд справи № 922/3178/15 відкладено на 14 липня 2015 р. о 10:40 год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

10.07.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача від позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів (вх. № 27864). Надані позивачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

10.07.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшло правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 27862) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

14.07.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 28291) з листом відповідача, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у даній справі та в обґрунтування своєї правової позиції до матеріалів справи не надав. Разом з тим, ухвала суду по даній справі від 16.06.2015 р., яка була направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, що співпадає з адресою вказаною у витягу з ЄДР: 61057, АДРЕСА_1 , - повернулася до суду 30.06.2015 р., без доказів вручення відповідачу з поштовою відміткою підстав невручення - повернуто за закінченням терміну зберігання.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим господарська справа №922/3178/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.07.2013 року між позивачем - Комунальним підприємством "Муніципальна охорона" (виконавцем) та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовником) було укладено Договір про надання послуг з охорони об'єкта №15/13/Ф (далі - Договір №15/13/Ф) (т.с. І а.с. 12-16) та 31.10.2014 року укладено Договір про надання послуг №92/14/Ф (далі - Договір №92/14/Ф) (т.с. І а.с. 21-25), відповідно до умов яких позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з охорони території орендованої автомобільної стоянки, розташованої на території Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації за адресою: м. Харків, Шосе Салтівське, 73 , а відповідач - прийняти виконані позивачем роботи та оплатити їх вартість у повному обсязі та в строк, передбачений Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником помісячно у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Виконавця коштів на підставі підписаного сторонами акту приймання виконаних робіт протягом 5-ти (п'яти) календарних днів з моменту надходження до замовника рахунку по оплаті та акта виконаних робіт.

Свої зобов'язання щодо виконання робіт позивач виконав належно та в повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) за Договором №15/13/Ф (т.с. І а.с. 31-46), актами звіряння взаємних розрахунків за період надання послуг відповідачу станом на 19.02.2014 року, 31.08.2014 року та 01.10.2014 року (т.с. І а.с. 28-30).

Зазначені Акти здачі-приймання робіт підписані відповідачем без будь - яких зауважень та претензій щодо якості наданих позивачем послуг та нарахованих відповідно до Договору сум.

Окрім того, позивачем наголошено, що відповідно до підписаних актів звіряння, відповідач, хоч і з затримкою, але здійснював розрахунок за надані послуги охорони, що свідчить про реальність Договору та наданих послуг.

Так, Листом від 31.03.2015 року за вихідним № 39, відповідачу було надіслано звернення про необхідність підписання Актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) за договором №92/14/Ф, яке було особисто отримано відповідачем 31.03.2015 року (т.с. І а.с. 51).

З 31.10.2014 року з відповідачем було укладено новий Договір терміном з 01.11.2014 року по 30.04 2015 року, який було припинено достроково з 01 квітня 2015 року відповідно до Наказу № 82-ф від 31.03.2015 року на підставі листа відповідача.

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 92/14/Ф та Договору №15/13/Ф (з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.07.2013 року), ціна послуг охорони за Договорами становить за кожний місяць 4000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 666,67 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому зазначав про те, що станом на 26.05.2015 р. у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, а саме, заборгованість за Договором №15/13/Ф склала 2000,00 грн., заборгованість за Договором №92/14/Ф склала 20000,00 грн., всього - 22000,00 гри,

У зв'язку з наявною заборгованістю, на адресу відповідача були направлені відповідні претензії за вих. №№ 45, 46 від 09.04.2015 року про сплату заборгованості за вищевказаними Договорами та для підписання відповідачем актів звіряння взаємних розрахунків та актів здачі-приймання наданих послуг (т.с. І а.с. 54-60).

Проте відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованість не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до приписів ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому статтями 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 2000,00 грн. заборгованості за Договором №15/13/Ф від 01.07.2013 р. та 20000,00 грн. заборгованості за Договором №92/14/Ф від 31.10.2014 р. обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, такі, що не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи заявлену до стягнення пеню в розмірі 1627,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.4 Договорів, у разі невиконання зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати послуг охорони, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем здійснено розрахунок пені на загальну суму заборгованості за Договорами за період з 12.04.2015 р. по 26.05.2015 р.

При цьому, позивачем зазначено, що оскільки неможливо точно визначити дату надходження останнього рахунку та акта здачі-приймання наданих послуг (відповідно до п.2.3. Договорів), для розрахунку штрафних санкцій позивач виходить із дати направлення письмової претензії, тобто - 11.04.2015 року.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Листа відповідача, останній просить позивача розірвати договір про надання послуг № 92/14/Ф від 31.10.2014 р. починаючи з - 01.02.2015 р., про що також уповноваженим представником позивача повідомлено суд в судових засіданнях.

Таким чином, період нарахування пені позивачем за Договором № 92/14/Ф від 31.10.2014 р., який визначений з 12.04.2015 р. по 26.05.2015 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення пені, що нарахована на суму боргу в розмірі 20000,00 грн. за Договором № 92/14/Ф від 31.10.2014 р.

Щодо наданих позивачем нарахувань пені за період з 12.04.2015 р. по 26.05.2015 р. за Договором № 15/13/Ф від 01.07.2013 р., суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає сума пені в розмірі 147,94 грн. Таким чином, в частині стягнення 1479,46 грн. пені суд відмовляє.

Вирішуючи заявлені до стягнення 3 % річних в розмірі 81,37 грн. та 3080,00 грн. індексу інфляції, суд зазначає про наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань позивачем визначений вірно, у відповідності до вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 81,37 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 3080,00 грн.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати за майновий характер спору в даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61057, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, р/р 26005060204291 в відділенні № 14 ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) на користь Комунального підприємства "Муніципальна охорона" (61010, м. Харків, Червоношкільна Набережна, буд. 16, код ЄДРПОУ 36817804, п/р 26001060816456 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) - 2000,00 грн. заборгованості за Договором № 15/13/Ф від 01.07.2013 р.; 20000,00 грн. заборгованості за Договором № 92/14/Ф від 31.10.2014 р.; 147,94 грн. пені; 81,37 грн. 3 % річних, 3080,00 грн. індексу інфляції, 1726,10 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 1479,46 грн. - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 20.07.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв