Рішення № 47024395, 15.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2015 р.Справа № 916/2209/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ареф'єва К.Ю. (довіреність від 15.06.2015р.);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Укрполімерконструкція" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройметаллсервис" про стягнення 220 940,66грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 29.05.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Укрполімерконструкція" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройметаллсервис" про стягнення 220 940,66грн. Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

17.06.2015р. представником позивача надано до канцелярії господарського суду Одеської області заяву про доручення до матеріалів справи додаткових документів.

19.05.2015р. представником позивача до канцелярії господарського суду Одеської області надано додаткові пояснення у справі з підтверджуючими документами та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача приймав участь у судових засіданнях про те правом на відзив в прорядку ст. 59 ГПК України не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

15.07.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

29 грудня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрполімерконструкція» на підставі рахунку-фактури № ТД-0004429 від 07.12.2012 р. був переданий на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» товар, а саме: Біполь ЕКП (4,0) УКТ ЗЕД 6807101021 в кількості 1 000,00 м. кв., Бікровласт ЕПП (2,5) в кількості 3 000,00 м. кв. та Праймер бітумний № 01 (20 л, 18 кг) УКТ ЗЕД 2715000090 в кількості 30 шт. (надалі - Товар).

Вказаний товар був отриманий відповідачем без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № ТД--001249 від 29.12.2012 р. та довіреністю ЯЯГ № 904493 від 29 грудня 2012 р.

Загальна вартість Товару склала 123 264,00 грн. Станом на 30.04.2015 р. Відповідач за -оставлений Товар не розрахувався, у зв'язку з чим у Відповідача виникла перед Позивачем заборгованість за поставлений товар на суму 123 264,00 грн.

Проте відповідач, за поставлений йому товар не розрахувався з позивачем.

У зв'язку із даними обставинами 20 квітня 2015 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за вих. № 5 від 20.04.2015 р.

Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройметаллсервис" основної суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 123 264,00 грн., 3% річних у сумі - 8 824,35 грн. та інфляційних витрат у розмірі 88 852,31 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносинпри здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язанасторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другоїсторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона маєправо вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі рахунку-фактури № ТД-0004429 відповідно до якого, Товариству з обмеженою відповідальністю «Стройметаллсервис» було поставлено товар, а саме: Біполь ЕКП (4,0) УКТ ЗЕД 6807101021 в кількості 1 000,00 м. кв., Бікровласт ЕПП (2,5) в кількості 3 000,00 м. кв. та Праймер бітумний № 01 (20 л, 18 кг) УКТ ЗЕД 2715000090 в кількості 30 шт.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Поставлений позивачем товар був отриманий відповідачем без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № ТД--001249 від 29.12.2012 р. та довіреністю ЯЯГ № 904493 від 29 грудня 2012 р.

Проте, відповідач в порушення норм чинного законодавства розрахувався за поставку товару не розрахувався, в зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виник борг у сумі 123 264,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, проаналізувавши вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 123 264,00 грн., суд дійшов до про задоволення даної вимоги у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі - 8 824,35 грн. та інфляційних витрат у розмірі 88 852,31 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі - 8 824,35 грн. та інфляційних витрат у розмірі 88 852,31 грн., надані позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим дані позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судових витрат, а саме 4 418,81 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Укрполімерконструкція" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройметаллсервис" про стягнення 220 940,66 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройметаллсервис" (67624, Одеська обл., Біляєвський р-н, с. Дачне, вул. Клубна, буд.2; код ЄДРПОУ 34637799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Укрполімерконструкція" (07500, Київська обл. смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд.28; код ЄДРПОУ 33126404) основну суму заборгованості у розмірі 123 264 /сто двадцять три тисячі двісті шістдесят чотири/ грн.00 коп., 3% річних у сумі - 8 824 /вісім тисяч вісімсот двадцять чотири/ грн. 35 коп., інфляційні витрати у сумі - 88 852 /вісімдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві/ грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 418 /чотири тисячі чотириста вісімнадцять/ грн. 81 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 20 липня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев