Рішення № 47023130, 15.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.15р. Справа № 904/5038/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерне Бюро Франке Інтернешенал", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 658,89 грн. 3% річних та 56 627,51 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: Гусєва К.В., довіреність від 15.06.2015 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерне Бюро Франке Інтернешенал" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна":

- 1 658,59 грн. 3 % річних за період з 02.12.2014 року по 27.04.2015 року;

- 56 627,51 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014 по квітень 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ЕВFІ.Ukr.12-14 від 06.07.2012 року в частині своєчасної оплати отриманих послуг. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі №904/9765/14 встановлений факт неналежного виконання відповідачем умов договору та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерне Бюро Франке Інтернешенал" сума основного боргу у сумі 137 300,00 грн. за договором №ЕВFІ.Ukr.12-14 від 06.07.2012 року, інфляційні втрати у сумі 26 048,73 грн. за загальний період з січня 2014 року по жовтень 2014 року, 3% річних у сумі 3 889,82 грн. за загальний період з 21.12.2013 року по 01.12.2014 року, пеня у сумі 10 441,75грн. та судовий збір у сумі 3 553,60 грн., про що 13.03.2015 року господарським судом видано наказ про примусове виконання.

Відповідачем на виконання постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 10.04.2015 року перераховано 27.04.2015 року на рахунок позивача 181 233,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1116 від 23.04.2015 року, у зв'язку з чим, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 02.12.2014 року по 27.04.2015 року у сумі 1 658,59 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2014 по квітень 2015 року у сумі 56 627,51 грн.

Відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.06.2015 року (а.с. 48-50 том 1).

Доказом належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи є наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення (а.с. 51, 58 том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин неявка представника відповідача у судове засідання не є перешкодою у розгляду справи за його відсутності.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року з призначенням розгляду справи на 30.06.2015 року, після чого розгляд справи відкладався на 16.07.2015 року.

У судовому засіданні 16.07.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі № 904/9765/14 встановлено, що на виконання умов договору №EBFI.Ukr. 12-14 від 06.07.2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерне Бюро Франке Інтернешенал" були надані товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" послуги на загальну суму 137 300,00 грн. за актами здачі-приймання послуг №UKR13-00328 від 30.11.2013 року на суму 119 340,00 грн. та №UKR-00337 від 10.12.2013 року на суму 17 960,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" зобов'язання за договором не виконало, у зв'язку з чим заборгованість склала 137 300,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі № 904/9765/14 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерне Бюро Франке Інтернешенал" сума основного боргу у сумі 137 300,00 грн., 3% річних у сумі 3 889,82 грн. за загальний період з 21.12.2013 року по 01.12.2014 року, інфляційні втрати у сумі 26 048,73 грн. за загальний період з січня 2014 року по жовтень 2014 року, пеня у сумі 10 441,75грн. та судовий збір у сумі 3 553,60 грн.

13.03.2015 року господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення господарського суду від 24.02.2015 року видано наказ про примусове виконання.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на виконання постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 10.04.2015 року перераховано 27.04.2015 року на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерне Бюро Франке Інтернешенал" 181 233,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1116 від 23.04.2015 року.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" умов договору №EBFI.Ukr. 12-14 від 06.07.2012 року в частині своєчасної оплати послуг отриманих згідно актів здачі-приймання послуг №UKR13-00328 від 30.11.2013 року на суму 119 340,00 грн. та №UKR-00337 від 10.12.2013 року на суму 17 960,00 грн.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 02.12.2014 року по 27.04.2015 року у сумі 1 658,59 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2014 по квітень 2015 року у сумі 56 627,51 грн.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи дане положення, дослідивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначеними позивачем періодами, судом встановлено, що вказані розрахунки не відповідають вказаним вимогам та фактичним обставинам справи, оскільки позивачем було включено до періоду нарахування день оплати (27.04.2015 року).

Згідно з пунктом 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При розрахунку 3% річних позивачем невірно визначено період нарахування, а саме день фактичної сплати суми заборгованості (27.04.2015 року) включений в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 1 647,60 грн., згідно з наступним розрахунком:

- за актом №UKR13-00328 від 30.11.2013 року на суму 119 340,00 грн. за період з 02.12.2014 року по 26.04.2015 року у сумі 1 432,08 грн.;

- за актом №UKR-00337 від 10.12.2013 року на суму 17 960,00 грн. за період з 02.12.2014 року по 26.04.2015 року у сумі 215,52 грн.

Так, враховуючи вказані положення та визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, судом проведено наступний розрахунок та визначені наступні суми інфляційних втрат по кожному періоду:

- за актом №UKR13-00328 від 30.11.2013 року на суму 119 340,00 грн. за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року у сумі 49 220,15 грн.;

- за актом №UKR-00337 від 10.12.2013 року на суму 17 960,00 грн. за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року у сумі 7 407,36 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 58 275,11 грн. (3% річних у сумі 1 647,60 грн. + інфляційних втрат у сумі 56 627,51 грн.).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 826,65грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, будинок 1-А, ідентифікаційний код 33668606) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерне Бюро Франке Інтернешенал" (49108, м. Дніпропетровськ, вул. Амурська, 55, ідентифікаційний код 34563125) 3% річних в сумі 1 647,60 грн., інфляційні втрати у сумі 56 627,51 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 826,65 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.2015 року.

Суддя Е.М. Бондарєв