Рішення № 47023122, 17.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.15р. Справа № 904/4133/15

За позовом департамента житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "КОМСЕРВІС, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 10536,18 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Романова Н.В., представник, дов. №1 від 14.01.2015 року

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "КОМСЕРВІС" про стягнення 16730 грн. 19 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором №80-14 від 10.06.2014 року оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, з оплати орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2015 року, порушено провадження у справі, а розгляд справ призначено на 04.06.2015 р.

04.06.2015р. представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляд у справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2015 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 16.06.2015р.

16.06.2015р. представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справ поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.46)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, надав для долучення до матеріалів справи копію акту звірки взаємних розрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.40-42)

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 09.07.2015р.

09.07.2015 року представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.49)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, до судового засідання подав через канцелярію суду заяву про відсутність спору в інших судових органах та заяву про зменшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 6028 грн. 63 коп., пеню в розмірі 1455 грн. 11 коп., 3% річних в розмірі 123 грн. 88 коп., інфляційні втрати в розмірі 2928 грн. 56 коп.

На підставі ст. 22 ГПК України, зазначена заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 10 536 грн. 18 коп., з яких: заборгованість з орендної плати у розмірі 6028 грн. 63 коп., пеню в розмірі 1455 грн. 11 коп., 3% річних в розмірі 123 грн. 88 коп., інфляційні втрати в розмірі 2928 грн. 56 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 14.07.2015р.

14.07.2015р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28 (з подальшими змінами), на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 14.05.2015 року, будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає 14.07.2015р.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

14.07.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради (орендодавець - позивач) та комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "КОМСЕРВІС" (орендар - відповідач) укладено договір №80-14 від 10.06.2014 року оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування комунальне окремо індивідуально визначене майно за наступним переліком: Міні-навантажувач ВОВСАТ S175, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер технічного паспорту НОМЕР_2 від 27.11.2013 року, Держсільгоспінспекція у Дніпропетровській області, що перебуває на балансі департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить за незалежною оцінкою 376 820 грн.00 коп. (а.с.10-12)

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.

Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням міської ради, або за результатами конкурсу на право оренди комунального майна. (п. 3.1 договору)

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується орендодавцеві у повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця за який здійснюється нарахування. В разі відсутності індексу інфляції за розрахунковий місяць перерахування здійснюється в сумі орендної плати визначеної в попередньому місяці (перший місяць оренди - в сумі орендної плати визначеною результатами конкурсу) та до 20 числа місяця наступного за розрахунковим перераховується скоригована частина суми орендної плати визначена з урахуванням офіційно опублікованого індексу інфляції за розрахунковий місяць. Сума заборгованості по орендній платі, яка виникла на перше число місяця слідуючого за розрахунковим підлягає коригуванню на індекс інфляції.

Відповідно до п. 5.3 договору, орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу в строкове платне користування майно, що підтверджується актом приймання - передачі від 10.06.2014р. за договором оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної громади м. Дніпродзержинська, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача без зауважень та заперечень. (а.с.14)

В подальшому, додатковою угодою №1 від 25.07.2014р., сторони розірвали договір оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної громади м. Дніпродзержинська №80-14 від 10.06.2014р. Вказана додаткова угода набрала чинності 25.07.2014р. (а.с.15)

Як зазначає позивач у позовній заяві, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору та не здійснив оплату по договору за користування орендованим майном за 21 день червня 2014 року та 24 дня липня 2014 року у загальному розмірі 6028 грн. 63 коп., що також підтверджується наявним в матеріалах справ актом звірки взаємних розрахунків, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.41-42)

Станом на час розгляду справи, відповідач не оплатив оренду окремого індивідуально визначеного майна на суму 6028 грн. 63 коп., що і є предметом даного спору.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань та на підставі п. 3.7 договору, яким передбачено, що орендна плата, яка перераховується пізніше 20 числа місяця слідуючого за розрахунковим, стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1455 грн. 11 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с.52-53).

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 123 грн. 88 коп. та суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 2928 грн. 56 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с.52-53).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови укладеного між сторонами договору №80-14 від 10.06.2014 року оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська.

Доказів повної сплати орендних платежів, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо сплати орендних платежів передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем повну оплату орендних платежів не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Положеннями статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 6028 грн. 63 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 1455 грн. 11 коп., судом встановлено наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Судом встановлено, що на підставі п. 3.7 договору, яким передбачено, що орендна плата, яка перераховується пізніше 20 числа місяця слідуючого за розрахунковим, стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1455 грн. 11 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с.52-53).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.54-55), з урахуванням діючого законодавства, доходить до висновку, що розрахунок пені, що підлягає до стягнення було здійснено позивачем без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перераховано розрахунок пені за період прострочення з 21.08.2014 року по 19.02.2015р. (183 дні), у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1455 грн. 11 коп., підлягають частковому задоволенню у розмірі 830 грн. 13 коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 123 грн. 88 коп. та суми інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 2928 грн. 56 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с.52-53), суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень викладених в п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки відповідно до наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування інфляції за період з серпня 2014 року по квітень 2015 року на суму 8957 грн. 19 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с.52-53) та не врахував, що оплата повинна була здійснена відповідачем у серпні 2014 року, таким чином нарахування інфляційних втрат повинно було здійснюватись починаючи з вересня 2014р. по квітень 2015р.

Відповідно до перерахованого судом розрахунку інфляційних втрат вбачається, що до стягнення підлягає сума 3114 грн. 12 коп., проте відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що перерахована судом сума інфляційного збільшення заборгованості перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення у розмірі, який заявлено позивачем на загальну суму 2928 грн. 56 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с.52-53).

Виходячи з того, що факт належного виконання умов договору позивачем є доведеним матеріалами справи, а повна оплата орендних платежів відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 123 грн. 88 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати орендних платежів, встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «КОМСЕРВІС» (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 20255564) на користь департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Москворецька, 14, код ЄДРПОУ 34827358) заборгованість з орендної плати у розмірі 6028 грн. 63 коп., пеню в розмірі 830 грн. 13 коп., 3% річних в розмірі 123 грн. 88 коп., інфляційні втрати в розмірі 2928 грн. 56 коп. та суму судового збору в розмірі 1718 грн. 63 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.07.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна