Постанова № 47022749, 20.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 липня 2015 року 09:50 справа №826/2792/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доВерховного Суду Українипровизнання протиправною та скасування постановиОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Верховного Суду України (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати постанову Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року №12 "Про визначення персонального складу Судової палати у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2792/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26 червня 2015 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Верховного Суду України знаходилась кримінальна справа №5-33кс-14 щодо ОСОБА_1 за заявою захисника ОСОБА_2 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2012 року.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року №12 "Про визначення персонального складу Судової палати у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14" на підставі частин першої та другої статті 441, пункту 8 частини другої, частини восьмої статті 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено персональний склад Судової палати у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Судова палата у кримінальних справах, визначена Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року №12 "Про визначення персонального складу Судової палати у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14" (далі по тексту - Постанова), постановою від 18 грудня 2014 року відмовила у задоволенні заяви захисника ОСОБА_1

Позивач вважає Постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з такого: створення додаткової тимчасової судової палати для розгляду конкретної кримінальної справи у складі суддів різних спеціалізованих юрисдикцій, не передбачено Законом; Постанова прийнята з порушенням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Радою суддів України 26 листопада 2010 року №30; в обговоренні питання формування тимчасової палати для слухання справи ОСОБА_1 брали участь судді, що були відведені від розгляду даної справи; з тексту Постанови видно, що Пленум визначив персональний склад Судової палати у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14 після заслуховування інформації Заступника голови Верховного Суду України - Секретаря судової палати у кримінальних справах Редьки А.І., однак з протоколу та стенограми засідання Пленуму Верховного Суду України, що відбулось від 03 грудня 2014 року, Редька А.І. на засіданні Пленуму не виступав та інформував суддів про кримінальну справу №5-33кс-14; всупереч вимогам Закону перебіг засідання Пленуму Верховного Суду України, що відбулось від 03 грудня 2014 року, технічними засобами не фіксувався; незаконно сформована Судова палата у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14 не може вважатись незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як вимагає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначивши, що Пленуму Верховного Суду України діяв на підставі та у межах повноважень, визначених Законом.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Частина друга статті 124 Конституції України встановлює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За визначенням статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вказано у пункті 3 Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", "…вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань".

Наведене свідчить, що за умови здійснення органом державної влади діяльності з виконання повноважень та завдань, покладених на нього Законом, такий орган виступає суб'єктом владних повноважень, а, спір за його участю набуває ознак публічно-правового.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, повноваження якого визначаються Конституцією України та цим Законом. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України.

Пленум Верховного Суду України: 1) обирає на посади та звільняє з посад Голову Верховного Суду України, Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників Голови Верховного Суду України у порядку, встановленому цим Законом; 2) призначає на посаду з числа суддів Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України та звільняє з посади секретаря Пленуму Верховного Суду України; 3) заслуховує інформацію Голови Верховного Суду України, Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників Голови Верховного Суду України про їх діяльність; 4) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судової системи та діяльності Верховного Суду України; 5) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України; 6) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; 7) затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду України; 8) розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

Частиною другою статті 441 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що Пленум Верховного Суду України визначає персональний склад судових палат за пропозицією суддів Верховного Суду України.

Таким чином, приймаючи оскаржувану Постанову про визначення персонального складу Судової палати Верховного Суду України, Пленум Верховного Суду України виконував повноваження, покладені на нього, Законом України "Про судоустрій та статус суддів", тобто, у межах спірних правовідносин виконує владні управлінські функції та виступає суб'єктом владних повноважень.

При цьому суд звертає увагу, що у межах спору Пленум Верховного Суду України не здійснює діяльності у сфері правосуддя, а Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року та Кримінальним процесуальним кодексом України не встановлено порядку оскарження постанов Пленуму Верховного Суду України з приводу визначення персонального складу Судової палати у кримінальних справах.

З огляду на те, що відповідач виконує публічно-правові функції і діє як суб'єкт владних повноважень, беручи до уваги відсутність іншого порядку судового оскарження, суд приходить до висновку, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції функції та підлягає вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно положень статті 40020 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року у Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 цього Кодексу, розглядається на засіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Частина перша статті 39 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" встановлює, що до складу Верховного Суду України входять сорок вісім суддів, з числа яких обираються Голова Верховного Суду України, Перший заступник Голови Верховного Суду України та чотири заступники Голови Верховного Суду України.

Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у Верховному Суді України діють: 1) Судова палата в адміністративних справах; 2) Судова палата у господарських справах; 3) Судова палата у кримінальних справах; 4) Судова палата у цивільних справах.

До складу судової палати входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної).

Згідно з частиною першою статті 444 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові палати Верховного Суду України: 1) здійснюють судочинство у справах у порядку, встановленому процесуальним законом; 2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику; 3) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Норми частини другої статті 444 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначають, що персональний склад судових палат визначається Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України.

З наведених правових норм слідує, що справи про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 цього Кодексу, розглядається на засіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, персональний склад якої визначається Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що розгляд кримінальної справи №5-33кс-14 щодо ОСОБА_1 за заявою захисника ОСОБА_2 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2012 року здійснювався Судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України у складі наступних суддів: головуючого заступника Голови Верховного Суду України - Секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки Анатолія Івановича, суддів Глоса Леоніда Федоровича, Гошовської Тетяни Володимирівни, Заголдного Володимира Вікторовича, Короткевича Миколи Євгеновича, Кузьменко Олени Тимофіївни, Пивовара Володимира Федоровича, Пошви Богдана Миколайовича, Скотаря Анатолія Миколайовича, Таран Тетяни Степанівни та Школярова Віктора Федоровича.

Разом з тим, ухвалою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 листопада 2014 року у справі №5-33кс-14 задоволено заяви захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 про відвід суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, які 25 квітня 2013 року брали участь у розгляді справи за заявою захисника ОСОБА_14 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1, а саме: головуючого заступника Голови Верховного Суду України - Секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки Анатолія Івановича, суддів Глоса Леоніда Федоровича, Гошовської Тетяни Володимирівни, Заголдного Володимира Вікторовича, Короткевича Миколи Євгеновича, Кузьменко Олени Тимофіївни, Пивовара Володимира Федоровича, Пошви Богдана Миколайовича, Таран Тетяни Степанівни та Школярова Віктора Федоровича.

Таким чином, після відводу у складі Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України залишився лише один суддя - Скотарь Анатолій Миколайович, тобто, розгляд справи №5-33кс-14 Судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України в раніше визначеному складі виявився неможливим, що вимагало визначення нового персонального складу Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах для розгляду цієї справи.

У зв'язку із відводом майже усього складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України 01 грудня 2014 року розпочалось засідання Пленуму Верховного Суду України, на порядок денний якого поставлено питання про визначення персонального складу Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14, під час якого запропоновано визначити такий персональний склад: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Як підтверджує наявна в матеріалах справи копія витягу із протоколу засідання Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року, на засіданні Пленуму Верховного Суду України 03 грудня 2014 року було присутніми 41 суддя Верховного Суду України, з яких 30 проголосували за проект постанови Пленуму Верховного Суду України: визначити персональний склад Судової палати у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги неможливість розглядати справу №5-33кс-14 в раніше визначеному персональному складі Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у відповідності до норм Конституції України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Суд вважає помилковими доводи позивача про створення відповідачем не передбаченої законом тимчасової додаткової Судової палати та завертає увагу, що оскаржуваною постановою не створювалось будь-якої, у тому числі додаткової чи тимчасової Судової палати, а лише визначено персональний склад Судової палати у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14, у зв'язку із неможливістю розглядати справу у раніше визначеному складі Судової палати через задоволення заяви ОСОБА_1 та його захисника про відвід складу суду; на думку суду, визначення нового персонального складу Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14 по суті не є створенням нової Судової палати та не суперечить положенням частини третьої статті 39 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Доводи адміністративного позову про незаконне включення до складу Судової палати у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14 справи суддів різних спеціалізованих юрисдикцій відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки відповідно до норм статті 39 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" спеціалізація конкретного судді визначається саме участю у роботі відповідної Судової палати Верховного Суду України; інших критеріїв віднесення суддів Верховного Суду України до спеціалізованої юрисдикції Конституція України та Закон України "Про судоустрій та статус суддів" не встановлюють.

Якщо слідувати логіці позивача, то утворити новий склад Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14 взагалі було б неможливо, адже позивач та його захисник заявили відвід майже усьому складу Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах, що позбавило б ОСОБА_1 права доступу до правосуддя, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Безпідставними є посилання позивача на порушення при прийнятті Постанови підпункту 3.1.6 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Радою суддів України 26 листопада 2010 року №30, в частині визначення головуючого судді без застосування автоматизованої системи.

Так, відповідно до підпункту 3.1.6 пункту 3.1 вказаного Положення, якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматичному розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді призначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач з числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Справа розглядається колегією суддів, до складу якої входить призначений автоматизованою системою головуючий суддя або суддя-доповідач. Засади формування колегії суддів визначаються зборами суддів відповідного суду з унеможливленням впливу на формування осіб, зацікавлених у результатах судового розгляду справи.

Разом з тим, оскаржувана Постанова прийнята не під час здійснення правосуддя у конкретній справі, а поза процесуальним порядком на засіданні Пленуму Верховного Суду України, а тому норми Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Радою суддів України 26 листопада 2010 року №30, не підлягають застосуванню до відносин під час визначення персонального складу Судової палати Верховного Суду України.

Суд також не погоджується із твердженням позивача про неможливість брати участь в засіданні Пленуму Верховного Суду України та прийнятті Постанови суддів що були відведені від розгляду справи відносно ОСОБА_1, оскільки згідно з положеннями статті 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, до складу якого входять усі судді Верховного Суду України; при цьому суд зауважує, що засідання Пленуму Верховного Суду України не є судовим розглядом справи, а Закон не встановлює жодних обмежень участі суддів Верховного Суду України у засіданнях Пленуму.

Що стосується посилань адміністративного позову на невідповідність обставинам справи доповіді Заступника голови Верховного Суду України - Секретаря судової палати у кримінальних справах Редьки А.І. у засіданні Пленуму Верховного Суду України 03 грудня 2014 року, то, як встановлено на підставі витягу із протоколу засідання Пленуму Верховного Суду України від 01 грудня 2014 року, доповідь Редьки А.І. відбулася на засіданні Пленуму Верховного Суду України від 01 грудня 2014 року, в роботі якого оголошувалась перерва до 03 грудня 2014 року. Доказів, що свідчать про внесення до протоколу засідання Пленуму Верховного Суду України недостовірних відомостей позивачем до суду не надано.

Так само не підтверджуються доказами твердження позивача про не фіксування технічними засобами перебігу засідання Пленуму Верховного Суду України, що відбулось від 03 грудня 2014 року; крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що процедурні порушення при фіксуванні засідання Пленуму Верховного Суду України, якщо такі мали місце, не вказують на незаконність проведеного засідання чи прийнятого Пленумом рішення.

Інших порушень при прийнятті оскаржуваної Постанови, зокрема щодо повноважності засідання Пленуму Верховного Суду України, позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Постанова Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року №12 "Про визначення персонального складу Судової палати у кримінальних справах для розгляду справи №5-33кс-14" прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України "Про судоустрій та статус суддів", а тому не знаходить підстав для її скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної Постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко