Постанова № 47022718, 20.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 липня 2015 року 08:30 справа №826/8907/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, визнання протиправними та скасування наказівОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просить: 1) визнати незаконним звільнення та поновити на посаді; 2) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача про призначення службового розслідування, наказ про результати службового розслідування від 10 березня 2015 року №270 та наказ про звільнення від 17 квітня 2015 року №319-о.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8907/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 червня 2015 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу ГУ ДФС від 16 січня 2015 року №13 "Про проведення службового розслідування" наказано з 15 січня 2015 року по 15 лютого 2015 року провести службове розслідування, у тому числі, відносно слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС ОСОБА_1, для чого створено відповідну комісію у складі співробітників ГУ ДФС, та відсторонити позивача від займаної посади.

За результатами службового розслідування складено відповідний висновок від 06 лютого 2015 року (далі по тексту - висновок), в якому зокрема встановлено проведення слідчих дій ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №32014100030000077 на низькому професійному рівні, а саме: ОСОБА_1 складено запит на отримання відомостей за формою №1 без реєстраційного номера та дати; всі наявні в матеріалах кримінального провадження протоколи огляду слідчим ОСОБА_1 проведено без участі понятих; матеріали кримінального провадження містять копії фінансово-господарських документів, однак відповідний лист чи інший документ про доручення таких документів відсутній; не відомо яким чином до матеріалів кримінального провадження долучено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року та не з'ясовано стан апеляційного оскарження вказаної постанови; досудове розслідування проводиться з порушенням вимог статей 2, 9, 25, 28, 92 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, у висновку зазначено, що слідчих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні №42014000000001719, досудове розслідування у якому здійснюється слідчим Генеральної прокуратури України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, за фактом вимагання та одержання через посередника неправомірної вигоди у розмірі 250 000,00 грн. та прийняття завідомо незаконного рішення про закриття кримінального провадження; 14 січня 2015 року слідчим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

З урахуванням висновків службового розслідування комісія рекомендувала звільнити ОСОБА_1 на підставі пункту 8 статті 12 та абзацу чотирнадцятого статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1 наказу ГУ ДФС від 10 березня 2015 року №270 "Про результати службового розслідування" за неналежне виконання службових обов'язків, порушення підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пункту 1, підпункту 2.2 пункту 2 посадової інструкції ОСОБА_1, вимог статей 2, 9, 25, 28, 92 Кримінального процесуального кодексу України та підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції з організації діяльності слідчих підрозділів фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 травня 2013 року №130/ДСК, слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС ОСОБА_1 звільнено з органів (податкової міліції) на підставі пункту 8 статті 12 та статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 2 наказу ГУ ДФС від 17 квітня 2015 року №319-о "По особовому складу податкової міліції" звільнено з посади та податкової міліції в запас за підпунктом "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницькими складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1, старшого лейтенанта податкової міліції, слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС.

Позивач вважає незаконним проведення службового розслідування відносно нього та подальше звільнення, оскільки про підстави для проведення службового розслідування та його результати його не було ознайомлено, а при звільненні не враховано попередню роботу, особисті і професійні якості ОСОБА_1

Відповідач у письмовому заперечення проти адміністративного позову зазначив про відповідність оскаржуваних наказів вимогам законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту висновку та наказу ГУ ДФС від 10 березня 2015 року №270 "Про результати службового розслідування", ОСОБА_1 звільнено за неналежне проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №32014100030000077 та у зв'язку із повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Як встановлює пункт 354.1 статті 354 Податкового кодексу України, посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.

Таким чином, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та несуть дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.

Згідно з підпунктом "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту - Положення), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

За визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

За правилами статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Відповідно до пункту 67 Положення особи рядового або начальницького складу, притягнуті до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", або кримінального правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Виходячи з наведених норм Положення та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, суд приходить до висновку, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни, у зв'язку із неналежним виконанням службових обов'язків та відкриттям кримінального провадження відносно працівника податкової міліції можливе за умови підтвердження належними доказами та за наслідками закінчення відповідного кримінального провадження і набуття обвинувальним вироком законної сили.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за неналежне проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №32014100030000077, наприклад, матеріали кримінального провадження, що підтверджують неналежну організацію та оформлення слідчих дій, та порушенням вимог статей 2, 9, 25, 28, 92 Кримінального процесуального кодексу України.

В частині другій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналогічна за змістом норма зафіксована у статті 62 Конституції України, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Суд звертає увагу, що факт вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, в якому підозрюється позивач, може бути підтвердженим лише відповідним вироком суду, який набрав законної сили.

Між тим, суд звертає увагу, що відповідачем не надано, а матеріали справи не містять вироку суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 на підставі наказів ГУ ДФС від 10 березня 2015 року №270 "Про результати службового розслідування" та від 17 квітня 2015 року №319-о "По особовому складу податкової міліції" є необґрунтованими та передчасним, тому зазначені накази в частині звільнення позивача підлягають скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на службі в податковій міліції та на посаді.

Водночас, з урахуванням того, що позивач просить скасувати накази ГУ ДФС від 10 березня 2015 року №270 "Про результати службового розслідування" та від 17 квітня 2015 року №319-о "По особовому складу податкової міліції" у повному обсязі, у тому числі відносно інших осіб, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Що стосується позовних вимог про скасування наказу ГУ ДФС від 16 січня 2015 року №13 "Про проведення службового розслідування", на думку суду, їх не належить задовольняти, оскільки вказаний наказ не порушує прав та інтересів позивача, а належним способом захисту є оскарження рішень, прийнятих за наслідками проведення службового розслідування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірності звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10 березня 2015 року №270 "Про результати службового розслідування" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів податкової міліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17 квітня 2015 року №319-о "По особовому складу податкової міліції" в частині звільнення з посади та податкової міліції ОСОБА_1.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді службі в податковій міліції на посаді слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

6. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді службі в податковій міліції на посаді слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко