Ухвала суду № 47022581, 06.02.2015, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 лютого 2015 р. м. Чернівці справа № 824/3134/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спіжавки Г.Г.,

суддів Маренича І.В.,

ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Григоряк У.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування наказу та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

До Чернівецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області в якому просив суд визнати незаконним звільнення його з посади начальника управління інформаційних технологій та обліку платників ДПІ у м Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області; скасувати наказ ДПІ у м Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області №135-о від 24 жовтня 2014 року про звільнення з посади начальника управління інформаційних технологій та обліку платників ДПІ у м Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області та поновити його на посаді начальника управління інформаційних технологій та обліку платників ДПІ у м Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що наказом ДПІ у м. Чернівцях №135-о від 24 жовтня 2014 року його звільнено з посади начальника управління інформаційних технологій та обліку платників ДПІ у м Чернівцях на підставі п.п.1 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про очищення влади" №1682-18 від 16.09.2014р. та п.7-2 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Так, пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1682-18 встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів (підпункт 1 п. 2).

Позивач стверджує, що застосування до нього перехідних положень Закону №1682-18 є неправомірним, так як станом на 24 жовтня 2014 року він працював на посаді начальника управління інформаційних технологій та обліку платників ДПІ у м Чернівцях, а не в податковій міліції, тобто не на посаді, до якої застосовуються критерії очищення влади передбачені ч.1 ст. 2 Закону №1682-18.

Окрім того, позивач вказує на те, що підрозділи податкової міліції відповідно до чинного законодавства не є самостійними органами, а лише структурними підрозділами, які діють в складі відповідних контролюючих органів, тому не належать до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, тому не підпадають під визначення очищення влади, зазначеного в ст. 1 Закону №1682-18.

Звертає також увагу на те, що його звільнення є очевидним порушенням його конституційних прав, зокрема, права на працю.

Так, посилається на статтю 43 ОСОБА_4 України, відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 38 ОСОБА_4 України визначено, що громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно частини 2 статті 61 ОСОБА_4 України, вказує позивач, юридична відповідальність має індивідуальний характер, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_4 України (ч.1 ст. 64 ОСОБА_4).

В силу вказаних положень ОСОБА_4 позивач наголошує на тому, що під час служби в органах внутрішніх справ та підрозділах податкової міліції з 1992 року, де обіймав різні посади, ним не допускалося випадків порушення вимог ОСОБА_4 України, законів України, прав чи свобод громадян.

Тому, звільнення без зазначення підстав та доведеності конкретних фактів вчинених ним порушень - є порушенням конституційних принципів рівності громадян перед законом та індивідуального характеру юридичної відповідальності, права на працю та доступ до державної служби.

Вказані дії відповідача, вважає позивач, також суперечать статті 8 ОСОБА_4, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

В свою чергу, суперечать і статті 22 ОСОБА_4 України, яка закріплює гарантії конституційних прав і свобод, що не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Насамкінець, позивач звертає увагу на постанову пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 №9 "Про застосування ОСОБА_4 України при здійсненні правосуддя", в пункті 2 якої передбачено, що оскільки ОСОБА_4 України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності ОСОБА_4 і в усіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_4 як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на ОСОБА_4, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує ОСОБА_4 у разі коли закон, який був чинним до введення в дію ОСОБА_4 чи прийнятий після цього, суперечить їй (п.п. 2 п. 2).

Враховуючи вище викладене, позивач вважає його звільнення з підстав, встановлених Законом України "Про очищення влади" таким що не відповідає ОСОБА_4 України.

Під час судового розгляду справи судом встановлено необхідність звернення суду до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вищезгаданих окремих положень Закону України Про очищення влади ОСОБА_4 України.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування ОСОБА_4 України при здійсненні правосуддя" передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає ОСОБА_4 України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 ОСОБА_4 може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність ОСОБА_4 законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

В судовому засіданні дане питання поставлено на обговорення.

Сторони його вирішення - залишити на розсуд суду.

Дослідивши зміст позовної заяви, заслухавши пояснення присутніх осіб, які беруть участь у справі, з метою досягнення однозначної визначеності у питанні про те, чи відповідають в контексті доводів позивача окремі вищезгадані положення Закону України "Про очищення влади" наведеним вище положенням ОСОБА_4 України та, відповідно, з метою зясування питання щодо їх конституційності, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають ОСОБА_4 України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вищезгаданих окремих положень Закону України "Про очищення влади" ОСОБА_4 України.

Керуючись ч. 5 ст. 9, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В:

Звернутися до Верховного Суду України із клопотанням для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про очищення влади" положенням ОСОБА_4 України, а саме:

- пп.1 п.2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади" положенням статей 8, 21, частинам 2-3 ст.22, частині 2 ст.38, частинам 1, 6 ст.43, ст.58, частині 2 ст.61, частині 1 ст.64, частині 1 ст.68 ОСОБА_4 України в їх системному взаємозвязку.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Ухвалу в повному обсязі складено 09 лютого 2015 р.

Головуючий Г.Г. Спіжавка

Судді І.В. Маренич

ОСОБА_1