Постанова № 47022567, 14.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2015 року письмове провадження № 826/7370/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особаДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві Міністерство юстиції України провизнання протиправним та скасування висновкуОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок відповідача №53/26-58-17-03-10 від 02.02.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем виконано обов'язок щодо декларування майна, доходів та витрат відповідно до статті 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». Позивач зазначає, що заповнюючи декларацію за 2013 рік у позиції 25 розділу ІІІ «Відомості про нерухоме майно» не відобразила адреси : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, оскільки вказані квартири за зазначеними адресами не належать їй на праві власності чи іншому праві користування в розумінні Цивільного кодексу України. Будь-яких доходів, витрат чи зобов'язань фінансового характеру по вказаним квартирам не несла. Окрім того, що стосується недостовірності відомостей щодо наявності майна, то висновок відповідача, за переконанням позивача, взагалі не містить жодних підстав для такого висновку. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

При цьому судом встановлено, що відповідачем в оскаржуваному висновку від 02.02.2015 допущено описку в частині прізвища позивача, а саме замість ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_1.

Відповідач - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Третя особа - просила суд прийняти законне і обґрунтоване рішення, як вбачається з письмових пояснень, які долучено до матеріалів справи.

Згідно з частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку третьої особи в судове засідання, на підставі частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив.

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 працює суддею Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідно до висновку податкового органу від 02.02.2015 №53/26-58-17-03-10 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» №1682-VII (далі - Закон) встановлено, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих за час перебування на посадах, визначених у п. 1-10 ч.1 ст. 2 Закону, які не відповідають наявній податковій інформації про майно. За результатами проведеної перевірки, відповідно до письмових пояснень та наданих підтверджуючих документів позивачем також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаних у декларації про майно, доходи та витрати зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набутих ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених в п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади» не відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані позивачем із законних джерел.

Та вказано, що невідповідність має місце у зв'язку з тим, що при заповненні декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік позивачем у позиції 25 розділу ІІІ «Відомості про нерухоме майно» не відображено нерухоме майно, що перебуває на іншому праві користування.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 1 Закону протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Особи, зазначені у частинах третій, п'ятій - сьомій статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п'яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

Заборона, передбачена частиною третьою або четвертою цієї статті, може застосовуватися до особи лише один раз.

Згідно зі пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частинами 3 або 4 статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами 3 та 4 статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Частиною 8 ст. 3 Закону визначено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - перевірка) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 №1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1385/26162 (далі - Порядок).

Абз.2 п.1 Порядку № 1100 визначено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, стосовно яких проводиться перевірка, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи, визначені ч.4 ст.5 Закону. Перевірка відомостей щодо членів сім'ї особи, стосовно якої проводиться перевірка, вказаних у декларації, не проводиться.

Згідно з абз.1 п.2 Порядку № 1100 перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.

Абз.8 п.2 Порядку № 1100 встановлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби України проводять перевірку інших зазначених у ч.1 ст.2 Закону осіб (крім зазначених в абз. 3-7 цього пункту) на підставі отриманого запиту про проведення перевірки та копії декларації.

Загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки визначений п.3 Порядку № 1100 та включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого ч.4 ст.5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.3 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

П.4 Порядку № 1100 визначено, що при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.

При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

Згідно з п.6 Порядку № 1100 для перевірки використовуються дані, що зазначені у відповідних розділах декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також дані про фізичних осіб, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інформаційної системи «Податковий блок», зокрема про: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; суму нарахованих та/або виплачених доходів.

Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Відповідно до п.8 Порядку № 1100 у розділі ІІІ декларації перевірці підлягають:

- достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи;

- відповідність вартості нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

При перевірці даних про нерухоме майно, вказаних особою, стосовно якої проводиться перевірка, у розділі ІІІ декларації, враховується зазначена такою особою в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування (у разі зазначення такої інформації декларантом).

Для перевірки інформації про нерухоме майно використовуються дані, що надходять від суб'єктів інформаційних відносин: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримані відповідно до законодавства, - про виникнення, перехід чи припинення речових прав на нерухоме майно; платників податків - фізичних осіб - про об'єкти нерухомого майна, зазначені в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також наявна податкова інформація про нерухоме майно, одержана з інших джерел.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем направлялися запити про надання відомостей про ОСОБА_1 Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державній авіаційній службі України, Управлінню ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, Державній інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті щодо суден, зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України або судновій книзі України, Державному агентству земельних ресурсів України, Центральній базі даних Державної фіскальної служби України.

Однак станом на день складання висновку інформації з Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, з Державної авіаційної служби України, з Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, з Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті щодо суден, зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України або судновій книзі України, з Державного агентства земельних ресурсів України не надходило.

За результатами розгляду запитів податковим органом отримано від Державної фіскальної служби відомості про отримані доходи за 1998-2013 роки.

За наслідками проведеної перевірки, з урахуванням письмових пояснень та підтверджуючих документів позивача, як зазначено вище, податковим органом складено висновок від 02.02.2015 №53/26-58-17-03-10 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 ст. 5 Закону в якому вказано, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої ст. 2 Закону, які не відповідають наявній податковій інформації про майно.

Висновок від 02.02.2015 №53/26-58-17-03-10 слід вважати рішенням органу владних повноважень, що підлягає перевірці відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому оскаржуване рішення не містить в собі викладення обставин наявності недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав) набутих позивачем за час перебування на посадах, визначених в пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади».

Також, в оскаржуваному рішенні не зазначено детального переліку майна (майнових прав), яке, на думку податкового органу, не відображено позивачем у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік.

Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем вимог ч. 5 ст. 5 Закону та алгоритму проведення перевірки, визначеного п.3 Порядку № 1100.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Наявне в матеріалах рішення не можна вважати обґрунтованим.

Повноваження відповідача щодо складання висновку про результати перевірки здійснюються з певною свободою волі тобто є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень. Ці повноваження відносяться виключно до компетенції відповідача підрозділу державної податкової служби.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не має права втручатися в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та перебирати на себе повноваження податкової служби навіть з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

В даному випадку, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказане свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу від 02.02.2015 в частині невідповідності наявної податкової інформації про майно та є підставою для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м.Києві від наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві №02.02.2015 №53/26-58-17-03-10.

Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві .

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій