Постанова № 47022176, 16.07.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року справа № 823/1951/13-а

м. Черкаси

11 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

при секретарі Рахліній В.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника управління Пенсійного фонду в місті Каневі та Канівському районі Черкаської області та головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ОСОБА_2 - за довіреністю,

представника Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_3 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Каневі та Канівському районі Черкаської області, Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання нечинними вимог про сплату недоїмки та рішень про застосування штрафних санкцій, визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.06.2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області, Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про визнання дій стосовно нарахування та стягнення з нього недоїмки зі сплати єдиного страхового внеску в сумі 7115 грн. 77 коп. протиправними та визнати нечинними вимоги відповідача форми Ф 202196 від 15.02.2013 р. № 1717/03 на суму 7115 грн. 77 коп. та Ф - 196 від 18.03.2013 р. на суму 4572 грн. 42 коп., а також визнати нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області № 288 від 27.04.2012 року і № 289 від 01.04.2013 року, стягнути з відповідачів безпідставно стягнуті кошти в сумі 227 грн. 00 коп., суму судового збору та моральну шкоду в сумі 1 000 грн. Проте позивач 14.06.2013 року подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у якій відмовився від відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з квітня 1994 року перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як пенсіонер, звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за вислугою років, отримує пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб. Крім цього відповідно до ст. ст. 55, 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи досяг пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, та набув право на пенсію за віком. Згідно вимог управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області його зобовязано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо нарахування йому недоїмки за вказаною вимогою, оскільки частиною 4 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заперечення проти позову, в якому просив справу розглянути без його участі. В обґрунтування заперечення зазначив, що на позивача не розповсюджуються положення частини 4 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в редакції Закону від 07.07.2011 ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, однак отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб, а тому зобовязаний сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на загальних підставах. З огляду на зазначені обставини дії відповідача вважає правомірними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заперечення проти позову, в якому просив справу розглянути без його участі. В обґрунтування заперечення зазначив, що дії державного виконавця щодо примусового виконання рішення № 228 виданого 27.04.2012 р. про стягнення з позивача штрафу у сумі 170 грн. вчинені в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження». Тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Канівської міської ради 15.12.2010 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В 02 № 933776, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

З 16.03.1994р. позивачу призначено пенсію за вислугу років, передбачену Законом України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що підтверджується посвідченням №126/5181 від 16.06.1994р.

Згідно повідомлення розрахунку управління Пенсійного фонду України в м. Каневі від 15.02.2013 р. Ф 202196 позивачу нараховано доплату до мінімального страхового внеску за 2011-2012 рік у сумі 7115 грн. 77 коп. та виставлено вимоги від 26.02.2013 року № 1717/03 та Ф - 196 від 18.03.2013 р. про сплату недоїмки у сумі 7115 грн. 77 коп. та 4572 грн. 42 коп., відповідно.

Статтями 18, 20 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування визначено, що страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464-VI ( далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 р.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно частини 11 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 4 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 р. № 1058 IV.

Таким чином, від сплати єдиного внеску звільняються особи, яким призначено пенсії за віком чи по інвалідності на підставі Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 р. № 1058 IV.

Оскільки пенсія позивачу призначена за вислугу років згідно Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органі внутрішніх справ, положення частини 4 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на нього не розповсюджується.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 159, 162, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 22 липня 2013 року.