Постанова № 47020920, 16.07.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року № 813/6519/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій і скасування постанови, -

Встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області звернулося з адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій щодо повернення виконавчого документа стягувачеві і скасування постанови державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 30.07.2013 ВП №38336364 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року в адміністративній справі №2а-9364/10/1370 судом було видано виконавчий лист №2а-9364/2010 року, який перебував на виконанні у Галицькому ВДВС ЛМУЮ, постановою державного виконавця ВП № 38336364 відкрито виконавче провадження. Постановою від 30.07.2013 року ВП № 38336364 про повернення виконавчого документа стягувачеві державним виконавцем зазначено, що відповідно до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників (визнані в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства в установленому порядку. Таким чином, державний виконавець не може звернути стягнення на кошти боржника на рахунках, відкритих в органах Казначейства, що у свою чергу унеможливлює подальше виконання рішення суду державною виконавчою службою, оскільки наявна встановлена законом заборона, чітко визначений порядок та процедура виконання даних рішень. Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, посилаючись на пункти 6, 7, 9 Порядку виконання рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників зазначає, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону № 4901 до Казначейства для виконання протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження. Проте, державний виконавець Галицького ВДВС ЛМУЮ повернув стягувачеві оригінал виконавчого документу із супровідним листом та завірену належним чином копію постанови від 30.07.2013 року ВП № 383363664 про повернення виконавчого документа стягувачу для того, щоб УПФУ в м. Самборі та Самбірському районі (стягувач) самостійно звернувся до Казначейства згідно пункту 6, 24 Порядку, що є неправомірним. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Таким чином виконавчий лист №2а-9364/2010 року, на думку позивача, повинен виконуватися саме Галицьким ВДВС ЛМУЮ у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а не Казначейством, згідно Порядку виконання рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Всебічно зясувавши обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 10 червня 2013 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2а-9364/10/1370, виданого Львівським окружним адміністративним судом 13 липня 2012 року про стягнення з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (далі - Підприємство) на користь позивача боргу в розмірі 76618,56 гривень.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 10 червня 2013 року приєднано виконавче провадження №38726197 з примусового виконання виконавчого листа №2а-9364/10/1370 до зведеного виконавчого провадження №37462006.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 30.07.2013 ВП №38336364 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції спірного періоду, далі - Закон № 606-ХІV).

Не погодившись із вказаною постановою управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області оскаржило її до суду.

Суд при вирішенні спору по суті виходив з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. (далі Закон № 606-XIV).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), згідно зі ст. 1 Закону № 606-XIV, - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень, відповідно до ст. 2 Закону № 606-XIV, покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 606-ХІV рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок).

Згідно з абзацами 3, 6 пункту 2 Порядку боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України, Податковому кодексі України, Законах України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та «Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України термін «бюджетні установи» вживається в такому значенні - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Стягувач -- УПФ України в м. Самборі та Самбірському районі є державним органом. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 року № 4901-IV, його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація. Відтак, суд не бере до уваги покликання сторін на норми цього Закону.

Боржником у даному виконавчому провадженні є Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" (далі - Компанія), яка утворена Указом Президента України від 14 червня 2000 року № 802/2000 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» (далі -Указ № 802/2000) і постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2000 року № 1128 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України» (далі - постанова № 1128) та діє на підставі Статуту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 912)

Згідно з пунктом 5 Статуту Компанія утворена з метою підвищення ефективності управління підприємствами галузі геології і розвідки надр, задоволення потреби держави в нарощуванні мінерально-сировинної бази та отримання прибутку шляхом провадження господарської діяльності.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 Статуту акціонерами Компанії є, зокрема, держава в особі Держгеонадр - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію пакета акцій Компанії та в особі Фонду державного майна - після передачі йому пакета акцій Компанії, визначеного для продажу згідно з рішенням про приватизацію.

Отже, підприємство-боржник у спірному виконавчому провадженні є прибутковим державним підприємством, а тому не є бюджетною установою, у розумінні частини 2 статті 3 Закону № 606-ХІV і пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Законом №606-ХІV встановлено вичерпний перелік рішень, які виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

В даному випадку не відбувається стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, а Підприємство не є бюджетною установою, хоча має відкриті рахунки в органах Казначейства і є боржником, у розумінні абзацу 3 пункту 2 Порядку.

Судячи ж зі змісту спірної постанови від 24.05.2013 року, державний виконавець при примусовому виконанні рішення суду про стягнення з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" заборгованості обмежився лише фактом існування Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (в ред. від 30.01.2013 року) На цій підставі державний виконавець повернув виконавчий лист стягувачеві.

Дійсно, згідно з п. 3 вказаного Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників (визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства), виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства в установленому порядку.

На думку суду, виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору слід застосовувати не Порядок, яким встановлено ширший перелік рішень, які підлягають виконанню органами Державного казначейства України ніж у Законі №606-ХІV, а Закон №606-ХІV, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. У частині 2 цієї статті зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 11 Закону № 606-XIV передбачено обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У частині другій цієї ж статті, зокрема. передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Перелік підстав, за наявності який виконавчий документ повертається стягувачу наведено у частині першій статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо повернення виконавчого документа стягувачеві є протиправними, а постанова державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 30.07.2013 ВП №38336364 про повернення виконавчого документа стягувачеві підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та системного аналізу норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління ПФУ у м. Самборі та Самбірському районі є обґрунтованими, тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати у цій справі стягувати не належить.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо повернення виконавчого документа стягувачеві.

Скасувати постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 30.07.2013 ВП №38336364 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 20.07.2015