Постанова № 47020907, 13.07.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року № 813/2437/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом державного підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу Шахтоспецмонтажно налагоджувальне управління державного підприємства Львіввугілля до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до суду, в котрому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області № 9 від 23.04.2015 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що норма закону, яка була застосована відповідачем при прийнятті спірного рішення, а саме: п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058-ІV), втратила чинність 1 січня 2011, тому на момент винесення рішень не могла бути застосована, у зв'язку з чим прийняті рішення є протиправними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів наведених у ньому, просив задовольнити такий у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за порушення, вчинені до 01.01.2011 органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення правопорушення, в тому числі фінансові санкції встановлені п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування». Стверджує, що відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Відтак оскаржене рішення вважає, що прийнято правомірно.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що спору між сторонами стосовно розміру штрафних санкцій немає, натомість позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки таке прийняте на основі неіснуючого законодавства, так як норми, про які йдеться в оскаржуваному рішенні та на підставі яких до позивача застосовано фінансові санкції - п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV- виключені на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі по тексту Закон № 2464-VІ), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Отже, на думку позивача, відповідач всупереч своїм повноваженням виніс оскаржуване рішення на підставі положень закону, які втратили свою чинність.

Так вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

Як стверджується оскаржуваним рішенням, штрафні санкції у розмірі 70708,77 нараховані за період з 15.03.2011 року по 28.08.2014 року.

У той же час згідно з абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообовязкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не повязані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що нарахування позивачу штрафних санкцій після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058-ІV є протиправним, відтак рішення про їх нарахування слід скасувати, оскільки порядок стягнення та контрольних функцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до 1 січня, а в даній справі такі нараховані за період 15.03.2011 року по 28.08.2014 року

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України (постанова від 04 лютого 2014року № 21-458а13).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судові витрати, у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, слід присудити в користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області № 9 від 23.04.2015 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу Шахтоспецмонтажно налагоджувальне управління державного підприємства Львіввугілля судові витрати в розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.