Постанова № 47020896, 13.07.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року № 813/2668/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом державного підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу Монтажнопрохідницьке управління державного підприємства Львіввугілля до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області № 11 від 23.04.2015 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає про протиправність рішення з тієї підстави, що п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV), втратив чинність відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ), а відтак на момент прийняття спірного рішення застосовуватись не може.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів наведених у ньому, просив задовольнити такий у повному обсязі.

Відповідач заперечуючи проти позову у своїх письмових заперечення зазначає, що рішення є законним, оскільки фінансові санкції застосовані у звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків позивачем. Щодо застосування норм Закону № 1058-IV, то стверджує, відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Відтак оскаржене рішення вважає що прийнято правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що спору між сторонами стосовно розміру штрафних санкцій немає, натомість спір виник щодо наявності підстави для застосування таких санкцій на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» так як з 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 10 Прикінцевих та перехідних положень котрого визнано такими, що втратили чинність норми ч. 1-9 Закону № 1058-IV.

Так вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

Як стверджується оскаржуваним рішенням, штрафні санкції у розмірі 80890,71 нараховані за період 15.03.2011 року по 07.11.2014 року.

У той же час згідно з абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообовязкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не повязані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Отже, так як періодом, за котрий нараховані штрафні санкції, є період з 15.03.2011 року по 07.11.2014 року, на котрий відповідно дія норм Закону № 1058-ІV та абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не поширюється, адже штрафні санкції нараховані відповідачем після 1 січня 2011 року, то суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки таке прийнято на підставі не чинної норми закону, відтак таке слід скасувати.

Аналогічна позиція також міститься у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2014року (справа № 21-458а13).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки порядок стягнення та контрольних функцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій штрафні які були нараховані та/або не сплачені до 1 січня 2011 року, суд приходить до висновку нарахування відповідачем після 1 січня 2011 року на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV позивачу штрафних санкцій, є протиправним, а тому рішення підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області № 11 від 23.04.2015 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу Монтажнопрохідницьке управління державного підприємства Львіввугілля судові витрати в розмірі 182,70 грн (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.