Постанова № 47020824, 14.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року 810/2514/15

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. ОСОБА_1, 26,

час прийняття постанови : 15 год. 20 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, 3-тя особа: ТОВ «ІБК «Євротехнології» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" з позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, 3-тя особа: ТОВ "ІБК "Євротехнології", в якому просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) : визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.11.2014 року №0006262220.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 17 жовтня 2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП ВКГ «Бориспільводоканал» (код ЄДРПОУ 20578712) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ІБК «Євротехнології» (код ЄДРПОУ 24373295) їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень, березень 2014 року.

За результатами перевірки складений Акт від 22.10.2014р. №518/10-04-22-20/20578712. Даний Акт перевірки було отримано посадовими особами КП ВКГ «Бориспільводоканал» 23 жовтня 2014 року та оскаржено до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Як свідчить отриманий підприємством Акт перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства: п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ за січень та березень 2014 року та підлягає нарахуванню і сплаті до бюджету в загальному розмірі 288188 грн., в тому числі за січень 2014 року на суму 125727грн. та за березень 2014 року на суму 162461 грн.

07.11.2014 року Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення - рішення №0006262220 щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 432 282,00 грн., у т.ч. основний платіж у сумі 288 188,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 144 094,00грн., яке було отримано 11.11.2014р., про що був зроблений відповідний запис у журналі вхідної документації № 1 -07/2165 від 11.11.2014р.

Позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про те, що правовідносини між позивачем та ТОВ «ІБК «Євротехнології» за січень, березень 2014 року не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, не є реальними і неправомірно нарахував грошове зобовязання по податку на додану вартість.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві а додаткових поясненнях до позову.

Від відповідача 14.07.2015 року до суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів заперечень на позов податковий орган зазначив, що в ході проведення перевірки позивача податковим органом було виявлено ряд порушень податкового законодавства, що відображено в Акті перевірки, у звязку з чим відповідачем обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкові повідомлення рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

У судовому засідання 14.07.2015 року представник третьої особи ОСОБА_4 просила суд позов задовольнити, з підстав, зазначених в письмових поясненнях третьої особи на позов просила визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2014 року, на підставі Наказу від 14.10.2014р. №685 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП ВГК «Бориспільводоканал» (код ЄДРПОУ 20578712) виданого Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП ВГК «Бориспільводоканал» (код ЄДРПОУ 20578712) з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ІБК «Євротехнології» (код ЄДРПОУ 24373295) їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень, березень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 22.10.2014р. №518/10-04-22-20/20578712 Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки КП ВКГ "Бориспільводоканал" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "ІБК "Євротехнології" їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень, березень 2014 року"

Перевіркою встановлено порушення КП ВГК «Бориспільводоканал»: п. 198.6 cт. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми ПДВ за січень та березень 2014 року та підлягає нарахуванню і сплаті до бюджету в загальному розмірі 288188 грн., в тому числі за січень 2014 року на суму 125727грн. та за березень 2014 року на суму 162461 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі: податкової інформації від ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ІБК Євротехнології» по взаємовідносинам з КП «Бориспільводоканал» за березень 2014 року, що надійшла до відповідача листом від 30.09.2014 року №3044/7/26-54022-02-19 та Довідки ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014р. №833/26-54-22-03/24373295 про результати зустрічної звірки ТОВ «ІБК «Євротехнології» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Вірол-Груп», КП ВКГ «Бориспільводоканал» за січень 2014р., згідно яких встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбані товарів (послуг) у ТОВ «Вірол-Груп» за січень 2014 року та продажу покупцям КП «Бориспільводоканал» та зроблено висновок щодо відсутності підтвердження факту реального здійснення фінансово-господарських операцій, які підпадають під визначення п.п. 14.1.27 ст.14, ст.185, ст.198 Податкового кодексу.

На підставі аналізу зазначених документів відповідач прийшов до висновку, що договір укладений позивачем з ТОВ «ІБК «Євротехнології» не є реальним, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом , який не виконує своїх податкових зобовязань, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

07.11.2014 року Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення - рішення №0006262220 щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 432 282,00 грн., у т.ч. основний платіж у сумі 288 188,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 144 094,00грн., яке було отримано 11.11.2014р., про що був зроблений відповідний запис у журналі вхідної документації № 1 -07/2165 від 11.11.2014р.

Не погодившись із отриманим податковим повідомленням рішенням КП ВКГ «Бориспільводоканал» звернулось із скаргою до Головного управління ДФС у Київській області в порядку ст. 56 Податкового кодексу України.

Головне управління ДФС у Київській області розглянувши скаргу позивача винесло рішення про результати розгляду скарги за № 166/10/10-36-10-01-04 від 22.01.2015 року, яким залишено оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись із отриманим рішенням Головного управління ДФС у Київській області, КП ВКГ «Бориспільводоканал» звернулось із повторною скаргою до Державної фіскальної служби України.

18.05.2015 року на адресу позивача надійшло рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги за № 6835/6/99-99-10-01-04-15, про що був зроблений відповідний запис у журналі вхідної документації №1-07/2-76, яким повторна скарга залишена без задоволення.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення 07.11.2014 року №0006262220 таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

КП ВКГ «Бориспільводоканал» є юридичною особою, що зареєстрована 01.05.1991 року, здійснює свою діяльність на засадах повної господарської самостійності, госпрозрахунку та самофінансування, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки, емблему.

Основними видами діяльності позивача є: Забір, очищення та постачання води, Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Каналізація, відведення і очищення стічних вод; Надавання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Вантажний автомобільний транспорт.

В своїй діяльності КПВКГ «Бориспільводоканал» керується Статутом, затвердженим рішенням Бориспільської міської ради від 11.08.2009 № 6235-54-У ) та зареєстрованим 19.11.2009 № 13541050006001149.

Згідно Закону України „Про ліцензування певних видів господарської дальності з останніми змінами, внесеними Законом України від 12.01.2006 позивач здійснює окремі види діяльності на підставі ліцензій та дозволів, а саме:

-Ліцензії на централізоване водовідведення та водопостачання (ліцензія серія А5 № 472995 від 18.09.2009 року, термін дії з 15.09.2009 по 15.09.2014 року) та спеціальний дозвіл на користування надрами, виданий Державною службою геології та надр України 09.09.2013 р. № 5838. Строк дії спецдозволу 20 років; Ліцензії на придбання, зберігання, перевезення, використання прекурсорів (списку 2 таблиці IV) «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин прекурсорів» від 02.03.2010 року, термін дії з 04.02.2010 по 04.02.2015 року.

На балансі Підприємство має адміністративно-виробничу будівлю, будівлю абонвідділу, складські приміщення, гараж на 5 боксів, бокс для екскаватора, 4 водозабірних вузли з насосними станціями, хлораторними та резервуарами чистої води, 15 каналізаційних насосних станцій, водопровідні та каналізаційні мережі та інші основні засоби.

Всі основні засоби передані підприємству до статутного капіталу Бориспільською міською радою. Для обслуговування виробництва КП ВКГ «Бориспільводоканал» має 24 автомобілі та 4 екскаватори загальною вартістю 2576,1 тис.грн.

Станом на 31.03.2014 р. облікова чисельність працюючих на підприємстві складала 210 осіб.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євроінтехнології» зареєстровано як юридичну особу 09.09.1996 року, основний вид діяльності: Будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

В рамках «відкритого компоненту» Проекту розвитку міської інфраструктури ( Угода про позику від 26.05.2008 №4869-UA) був укладений Договір про Субкредитування (Договори) між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та КП ВКГ Бориспільводоканал» № 28010-02/22 від 12.02.2010 р.

Відповідно до Договору та згідно з планом закупівель укладений Контракт з ТОВ «ІБК «Євротехнології» № UIP-BOR-ICB-04C від 22.12.2011 р. на реконструкцію шести каналізаційних насосних станцій.

Згідно зазначеного контракту: «...в связи с тем, что Работодатель хочет нанять Подрядчика для проектирования, изготовления, тестирования, доставки, монтажа, завершения и ввода в эксплуатацию насосных агрегатов и сопутствующего электрического и механического оборудования на Объектах Подрядчиксогласился выполнить такую работу и при соблюдении изложенных ниже условий.

Настоящим Работодатель соглашается виплатить Подрядчику Цену Контракта в связи с выполнением Подрядчиком его обязательств по этому Контракту.

Общая Цена Контракта составляет двенадцать миллионов двести шестьдесят одна тысяча триста семьдесят одна гривна и 13 копеек (UAH 12 261 371,13), в том числе НДС два миллиона сорок три тысячи пятьсот шестьдесят одна гривна и 86 копеек (UAH 2 043 561,86)».

В березні 2014 р. була здійснена поставка обладнання ТОВ «ІБК -Євротехнології» на суму 138263,04 грн., були виконані монтажні і транспортні послуги по реконструкції КНС на суму 836500,00 грн. ( з ПДВ) та здійснена оплата згідно рахунку №SF-060314 від 06 березня 2014 р.

Роботи в рамках контракту № UIP-BOR-ICB-Q4C від 22.12.2011р. виконанні Підрядником (ТОВ «ІБК «Євротехнології») в повному обсязі, та прийняті Замовником (КП ВКГ «Бориспільводоканал») про що свідчать Акти експлуатаційного приймання та декларації про готовність обєкта до експлуатації, що підтверджують факт виконання робіт згідно Договору в повному обсязі.

ТОВ «ІБК «Євротехнології» передавало у власність КП «Бориспільводоканал» обладнання та виконувало роботи згідно контракту «Реконструкция канализационных насосных станций» від 22.12.2011 №UIP-BOR-ICB-04C.

Відповідно до договору ТОВ «ІБК «Євротехнології» виписано (оформлено) на адресу КП «Бориспільводоканал» податкові та видаткові накладні, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури.

ТОВ «ІБК «Євротехнології» виписано (оформлено) на адресу КП «Бориспільводоканал» наступні податкові накладні: від 17.01.2014 року №7 на суму 687931, 60 грн., в тому числі ПДВ-114655, 27грн, №6 від 17.01.2014 року на суму 66431, 92 грн. в тому числі ПДВ-11071, 99 грн, №1 від 06.03.2014 року на суму138263, 04 грн. в тому числі ПДВ-23043, 84, №2 від 06.03.2014 року на суму 17200грн, в тому числі ПДВ-2866, 67 грн, №3 від 06.03.2014 року на суму 819300 грн. в тому числі ПДВ-136550 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними включено до податкового кредиту за березень та січень 2014 року , відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Отже, на підтвердження реальності виконання зазначених договірних відносин з ТОВ ІБК «Євротехнології» позивачем надано суду: контракт № 1ЛР-В011-1СВ-04С від 22.12.2011 року, декларація про початок виконання будівельних робіт реконструкція КНС №3, декларація про початок виконання будівельних робіт реконструкція КНС №5, декларація про початок виконання будівельних робіт реконструкція КНС №6, декларація про початок виконання будівельних робіт реконструкція КНС №7, декларація про початок виконання будівельних робіт реконструкція КНС №9, декларація про початок виконання будівельних робіт реконструкція КНС №14, рахунок - фактура № ББ-ПОІН від 17.01.14, рахунок - фактура № 8Б-170114 від 06.03.14, акт звірки взаємних розрахунків №1 від 31.03.2014, акт звірки взаємних розрахунків №2 від 24.04.2014, акт завершення робіт №1 по КНС №3, акт завершення робіт №2 по КНС №5, акт завершення робіт №3 по КНС №6, акт завершення робіт №4 по КНС №7 , акт завершення робіт №5 по КНС №9, акт завершення робіт №6 по КНС №14, рахунок - фактура № SF-280414 від 28.04.14, рахунок - фактура № SF-050814 від 05.08.14, акт приймання-передачі устаткування до монтажу №1 по КНС №9 від 31.01.2014, акт приймання-передачі устаткування до монтажу №2 по КНС №3 від 31.01.2014р., акт приймання-передачі устаткування до монтажу №3 по КНС №6 від 31.01.2014, акт приймання-передачі устаткування до монтажу №4 по КНС №5 від 31.01.2014 року, акт приймання-передачі устаткування від 31.01.2014 до монтажу №5 по КНС №14 від 31.01.2014, акт приймання-передачі устаткування до монтажу №6 по КНС №7 від 31.01.2014, акт приймання-передачі устаткування до монтажу №7 по КНС №7 від 10.03.2014, акт приймання-передачі устаткування до монтажу №8 по КНС №14 від 10.03.2014, акт приймання-передачі устаткування до монтажу №9 по КНС №9 від 10.03.2014, акт приймання-передачі устаткування до монтажу №10 по КНС №6 від 10.03.2014, акт приймання-передачі устаткування до монтажу №11 по КНС №5 від 10.03.2014, акт приймання-передачі устаткування до монтажу №12 по КНС №3 від 10.03.2014, акт експлуатаційного приймання №1 по КНС №3, акт експлуатаційного приймання №2 по КНС №5, акт експлуатаційного приймання №3 по КНС №6, акт експлуатаційного приймання №4 по КНС №9, акт експлуатаційного приймання №5 по КНС №7, акт експлуатаційного приймання №6 по КНС №14, декларація про готовність обєкта до експлуатації по КНС №3, декларація про готовність обєкта до експлуатації по КНС №5, декларація про готовність обєкта до експлуатації по КНС №6 , декларація про готовність обєкта до експлуатації по КНС №7, декларація про готовність обєкта до експлуатації по КНС №9, декларація про готовність обєкта до експлуатації по КНС №14, акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2014 року, товарно-транспортна накладна № 17012014 від 17.01.2014 року, податкові накладні: від 17.01.2014 року №7 на суму 687931, 60 грн., в тому числі ПДВ-114655, 27грн, №6 від 17.01.2014 року на суму 66431, 92 грн. в тому числі ПДВ-11071, 99 грн, №1 від 06.03.2014 року на суму138263, 04 грн. в тому числі ПДВ-23043, 84, №2 від 06.03.2014 року на суму 17200грн, в тому числі ПДВ-2866, 67 грн, №3 від 06.03.2014 року на суму 819300 грн. в тому числі ПДВ-136550 грн., фото товарів, отриманих згідно зазначених податкових накладних, Акт №16 прийому-передачі послуг від 17 січня 2014 року , №17 віл 17 січня 2014 року, №18 від 6 березня 2014 року, №19 від 6 березня 2014 року, №20 від 6 березня 2015 року, товарно-транспортна накладна від 3 березня 2014 року, Акт списання №СпТ-001296 від 8 грудня 2014 року, Акт списання №СпТ-001060 від 8 грудня 2014 року, Акт списання №СпТ-001056 від 8 грудня 2014 року, Акт списання №СпТ-001293 від 8 грудня 2014 року, Акт списання №СпТ-001294 від 8 грудня 2014 року, Акт списання №СпТ-001057 від 8 грудня 2014 року, Акт списання №СпТ-001058 від 8 грудня 2014 року , Акт списання №СпТ-001298 від 8 грудня 2014 року, Акт списання №СпТ-001297 від 8 грудня 2014 року, Акт списання №СпТ-001059 від 8 грудня 2014 року , Акт списання №СпТ-001055 від 8 грудня 2014 року, Акт списання №СпТ-001295 від 8 грудня 2014 року.

Тобто, позивачем суду та під час перевірки були надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій з ТОВ ІБК «Євротехнології» .

Крім того, перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Таким чином, здійснення господарських операцій позивачем із контрагентом ТОВ ІБК «Євротехнології», підтверджується наданими ним документами.

Виконання сторонами договірних зобовязань та наявність документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій за Договором, у тому числі, податкових накладних ТОВ ІБК «Євротехнології», є підставою для включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ за січень та березень 2014 року.

Таким чином, оскільки господарські операції із контрагентом ТОВ ІБК «Євротехнології» виконувались згідно з належним чином укладеним договором, що підтверджується вказаними вище документами, висновок про фактичне невиконання контракту між позивачем та ТОВ ІБК «Євротехнології» є безпідставним.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та ТОВ ІБК «Євротехнології» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд звертає увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в ОСОБА_1 врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1 від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи контракт та податкові накладні, Акти, декларації, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури в силу Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані накладні, не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

За визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову доставку обладнання та послуг позивачу.

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ ІБК «Євротехнології» підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом зясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції; звязок між фактом придбання обладнання та послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Суд звертає увагу, що обовязок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобовязань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обовязків його контрагентом.

Також суд враховує положення статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, оскільки позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагента позивача, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.6 cт. 198 Податкового кодексу України Податкового кодексу України та про заниження податку на додану вартість на загальну суму 288188 грн. є безпідставним.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, у яких обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду заперечень на позов та доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача та ТОВ ІБК «Євротехнології» ґрунтується виключно на податковій інформації іншого податкового органу, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.11.2014 року №0006262220, прийняте Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" сплачений ним судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 липня 2015 р.