Постанова № 47020604, 07.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 808/5569/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Бабаченко В.С., розглянувши в письмовому провадженні матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аддінол Україна

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аддінол Україна» (далі ТОВ «Аддінол Україна», позивач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів України від 12.05.2014 року:

№ НОМЕР_1, в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у сумі 38919,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 5487,87 грн.,

№ НОМЕР_2, в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 10000,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 5000,00 грн.,

№ НОМЕР_3, яким позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 10500,00 грн.

В судове засідання 07.07.2015 представники сторін не прибули.

Позивач направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні без участі його представника.

Відповідач направив на адресу суду клопотання про зупинення провадження у справі до терміну встановленого судом для надання додаткових доказів, яке суд визнав необґрунтованим та відмовив у його задоволенні.

Відповідно до п.4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь в справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь в справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У звязку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, з 24.03.2014р на підставі наказу від №175 від 12.03.2014р, виданого ДПІ у Шевченківського району м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області та відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п. 77.1, п. 77.4 ст.77 ПКУ від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) була проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Аддінол Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 31.12.13р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.11р. по 31.12.13р.

За наслідком проведеної перевірки було встановлено порушення:

-пп. 135.5.11 п. 135.1 ст. 135 , пп. 153.1.3, 153.1.2 п. 153.1 ст. 153, п. 138.8, 138.6, 138.4 ст. 138 , абз «г» пп 138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п 136.1.3 п.136.1 ст.136, пп. 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10, п. 138.5 з урахуванням п.п. 14.1.228, п. 14.1 ст. 14, п.138.6, п. 138.4 ст. 138 , п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139 1 ст. 139 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), п.10 П(С)БО №16 „Витрати, П(С)БО №9 „Запаси, як наслідок занижено суму податку на прибуток всього на суму 49103 грн.

-п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, абз «а» та «б» п. 185.1 статті 185 , п.п.189.1 ст.189, п. 198.3, 198.2 ст. 198, ПКУ №2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), як наслідок занижено податок на додану вартість в загальній сумі 16 535 грн. (по рядку 25 Декларації «Сума ПДВ яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет»), завищено відємне значення суми податку на додану вартість в загальній сумі 2 405 грн.(по рядку 19 «Відємне значення), в т.ч. по періодам:

-п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, як наслідок до підприємства застосовується штрафна санкція відповідповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95, у розмірі 100% в сумі 10500 грн

-п. 1.2., п. 3.2, п. 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020, зареєстровано в Міністерстві юстиції України «13» січня 2011 року за №46/18784;

-пп. 163.1.1. п.163.1 ст. 163, абзац г) пп. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176, у результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 1709,58грн.

За результатами перевірки даної перевірки складено Акт № 55/22-01/33134358 від 18.04.2014 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «АДДІНОЛ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33134358) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013 (надалі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки, зважаючи на виявлені порушення, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12 травня 2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № 000141701.

Позивач здійснював апеляційне оскарження податкових повідомлень-рішень, але за результатами оскарження вони залишені без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ «Аддінол Україна» звернулося до суду із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2014 № НОМЕР_1, в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у сумі 38919,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 5487,87 грн., № НОМЕР_2, в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 10000,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 5000,00 грн. та № НОМЕР_3 щодо сплати штрафної (фінансової) санкції у сумі 10500,00 грн.

Як зясовано судом, висновки, яких дійшли перевіряючи, базуються на наступному.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2013р. встановлено їх завищення на загальну суму 1194746 грн.

На порушення пп. 138.10.2, п. 138.10, п. 138.5 з урахуванням п.п. 14.1.228, п. 14.1 ст. 14, п.138.6, п. 138.4 ст. 138 ПКУ від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінаи та доповненнями) підприємством ТОВ «Аддінол Україна» завищено суму адміністративних витрат всього на 1 145 624 грн., у т.ч:

В ході проведення перевірки підприємства ТОВ „Аддінол Україна за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року встановлено, що собівартість реалізованого товару складається з вартості імпортного товару за вирахуванням сум непрямих податків, сум ввізного мита та сум утилізаційного збору.

Так, послуги по відповідальному зберіганню були надані підприємством ВАТ «Львівелектромаш» (код за ЄДРПОУ 13800245) та ТОВ "Модус Вівєнді" (код за ЄДРПОУ 37223121) відповідно до договіру №56 від 01.06.2011 на відповідальне зберігання продукції. Послуги зі зберігання, адміністрування, палетування, завантаження, розвантаження були надані підприємством ДП „Шенкер відповідно до умов договору на відповідальне зберігання. Транспортно експедиторські послуги з переміщення товарів між складами відповідального зберігання (ДП Шенкер, Скіф Ойл, ВАТ „Лівівенергомаш) надані ДП Шенкер та підтверджені товарно-транспортними накладними на загальну суму 98203,52 грн (у т.ч ПДВ 16367,3 грн). Послуги, повязані з митним оформленням та оредна складського приміщення надані ТОВ "Вітесс-ЛТД" (код за ЄДРПОУ 36547079) ТОВ Груп СВ (код за ЄДРПОУ 38505994), ПАТ "Орії" (код за ЄДРПОУ 24095844). Послуги оформлення листа-узгодження в митниці, надані ТОВ "В-Бест" (код за ЄДРПОУ 35535570).Послуги приймання атомобільного транспорту, надані ТОВ „Віді Термінал (код за ЄДРПОУ 32491379).

Вищевказні витрати в розумінні П(С)БО 9 «Запаси» належать до транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів) та до інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Перевіркою встановлено, що на порушення абз «г» пп 138.1.1 п.138.1 ст.138, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ) ТОВ «Аддінол Україна» не вірно визначено курсові різниці по валютним операціями, що призвело до завищення витрат всього на суму 324467 грн.

На порушення вимог п.п 136.1.3 п.136.1 ст.136, 153.1.2 пункту153.1 статті 153 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) підприємством ТОВ «Аддінол Україна» завищено інші витрати за рахунок включення до їх складу відємного значення курсових різниць, що виникли внаслідок перерахунку заборгованості засновників перед підприємством при формуванні статутного капіталу всього на суму 27681 грн.

Так, згідно Протоколу загальних зборів учасників № 10 від 12.09.11р. (реєстр.№11031050016000203 від 13.09.2011р.) збільшено розмір статутного фонду за рахунок додаткового вкладу "Addinol Mineralol Marketing" OU у сумі 200 000 € (2 2035 327 грн) (за курсом НБУ 11,015327 грн) та змінено дольові частки засновників ТОВ «Аддінол Україна».

Грошові кошти від "Addinol Mineralol Marketing" OU у сумі 200 000 € надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ Аддінол Україна» 20.09.2011р. (курс НБУ 10,876924 грн).

Підприємством ТОВ «Аддінол Україна» у податковому обліку у складі інших витрат відображено відємне значення курсових різниць, що виникли внаслідок перерахунку заборгованості засновників перед підприємством при формуванні статутного капіталу у сумі 27681 грн.

На порушення «а» та «б» п. 185.1 статті 185 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) підприємством ТОВ «Аддінол України» занижено податкові зобовязання всього на суму 10000 грн, у т.ч: за липень 2011 року на суму 10000 грн.

До перевірки надано Протокол № 9/1 загальних зборів Учасників ТОВ «АДДІНОЛ УКРАЇНА» від 22.07.2011р.

В протоколі №9/1 від 22.07.2011р зазначено, що ТОВ «Аддінол Україна» прийняло рішення щодо виходу його з ТОВ «Промисловий трейдінг» (код за ЄДРПОУ 36911249) та передачі своєї частки у розмірі 50 000,00 грн. ТОВ «К-Трейдінг» (Естонська Республіка, Хар'юмаа 74020, Волость Віймсі, село Пярнамяе, вул.Вехема 25а, код в комерційному реєстрі 12126924).

Відповідно до вищевказаного протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Аддінол Україна» ніяких фінансових, майнових та інших претензій до ТОВ «К-Трейдінг» не має.

Завірено заява директора ТОВ «АДДІНОЛ УКРАЇНА» ОСОБА_1 від 22.07.2011 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2. Зареєстровано в реєстрі за № 3161 від 22.07.2011 року. Серія заяви ВРЛ № 218984

Таким чином, ТОВ «Аддінол Україна» відмовилося від належної йому частки корпоративних прав в ТОВ «Промисловий трейдінг» (код за ЄДРПОУ 36911249) на користь ТОВ «К-Трейдінг», а тому з метою оподаткування зазначену операцію слід розглядати як безоплатну поставку корпоративних прав.

В ході перевірки встановлено, що підприємством ТОВ «Аддінол Україна» на підставі звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №118 від 03.11.2011 року видано ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_5) добові у розмірі 10500,00 грн. за касовим ордером №48 від 04.11.2011 р.

Проте, в порушення п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139 1 ст. 139 ПКУ у підприємства ТОВ «Аддінол Україна» у підтверджуючих документах до зазначеного звіту №118 від 03.011.2011 р., а саме копії паспорту ОСОБА_1 відсутні необхідні відмітки про перетин кордону уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює від 19.10.2011 року. За відсутності зазначених відповідних підтверджуючих документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює, сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 встановлено порушення п. 2.11, в частині: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем необхідних документів, що підтверджують фактичне здійснення витрат на відрядження за кордон (село Тирванді, волость Юленурме, земля Тартумаа, Естонія) у звязку з відсутністю відміток про перетин кордону від 19.10.11 р.

- згідно видаткового касового ордеру №48 від 04.11.11 р. з каси підприємства видані кошти ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_5) в сумі 10500,00 грн. як витрати на відрядження (добові із розрахунку 15 днів по 700 грн. за 1 день). Авансовий звіт №118 від про використання виданих під звіт коштів в сумі 10500,00 грн. наданий ОСОБА_1 03.11.2011 р.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ (далі ПКУ) до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, належать:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг звязку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий звязок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, включаються до складу інших витрат, які згідно з п. 138.5 ст. 138 ПКУ визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III «Податок на прибуток підприємств» цього Кодексу розуміють витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Таким чином, при формуванні собівартості у податковому обліку можна застосовувати правила, установлені бухгалтерськими стандартами.

Згідно з п. 10 П(С)БО 16 «Витрати», собівартість реалізованих товарів визначається за П(С)БО 9 «Запаси», а саме: первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

На думку суду, такі витрати, як відповідальне зберігання, транспортно-експедиторські послуги між складами відповідального зберігання, адміністрування, комплектування, зберігання майна, оренда складського приміщення, митне оформлення, послуги з оформлення листа-узгодження в митниці, не відповідають критеріям товарно-заготівельних витрат, оскільки п.9 П(С)БО 9 «Запаси» наведений вичерпний перелік витрат, що включаються до товарно-заготівельних витрат, а саме: витрати на заготівлю запасів, оплата фрахту, навантажувально-розвантажувальні роботи і послуги транспортування запасів до місць їх використання, страхування ризиків під час транспортування.

Тобто, жодна з перелічених вище витрат не є витратами на заготівлю запасів.

Оплата фрахту, навантажувально-розвантажувальні роботи і послуги транспортування запасів до місць їх використання, страхування ризиків під час транспортування є витратами товарно-заготівельних витрат, але понесені підприємством витрати, що перелічені в даному розділі, не відносяться до названих витрат, в тому числі транспортування між складами відповідального зберігання.

Відповідно до пункту 14 П(С)БО №9 не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати"); витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 «Запаси» до складу собівартості запасів включаються інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Таким чином, визначним для віднесення витрат до складу товарно-заготівельних витрат є витрати безпосередньо пов'язані з придбанням запасів, які впливають на якісні характеристики товару. Тобто витрати, які не впливають на якісні характеристики товару і на можливість використовувати запаси за призначенням, не є витратами, які необхідно включати до собівартості запасів.

Витрати, які позивачем були понесені в періоді, що перевірявся, в безпосередньому зв'язку з придбанням товару, включалися в додаткову вартість придбаного товару (оскільки окремого рахунку для обліку транспортно-заготівельних витрат на підприємстві не ведеться) та розподілялися на одиницю товару при оприбуткуванні.

Отже, суд вважає неправомірним віднесення перевіряючими витрат до складу товарно-заготівельних витрат і включення їх в розрахунок розподілених товарно-заготівельних витрат на вартість реалізованого товару, оскільки вони за своїм змістом не пов'язані безпосередньо з придбанням товару та витратами, що впливають на якісні характеристики придбаних товарів.

Відповідачем у Акті перевірки зазначено, що у податковому обліку у 3-му кварталі 2011р. позивачем завищені інші витрати за рахунок включення до їх складу від'ємного значення курсових різниць, що виникли внаслідок перерахунку заборгованості засновників перед підприємством при формуванні статутного капіталу всього на суму 27681 грн.

Такі висновки суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з абз. «г» пп 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПКУ, до складу витрат операційної діяльності включається від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

Відповідно до п. 153.1.3 ПКУ визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Пунктом 4 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Мінфіну України від 10.08.2000 № 193, визначено, що курсова різниця це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Разом з тим, згідно із п. п. 7 - 8 П(С)БО - 21 курсові різниці визначають за монетарними статтями балансу в іноземній валюті. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Під монетарними статтями в П(С)БО 21 розуміються статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (п. 3 П(С)БО 21).

Згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку під заборгованістю слід розуміти будь-яку заборгованість по розрахунках з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами і кредиторами.

Таким чином, якщо підприємство обліковує заборгованість, яка повинна бути погашена грошовими коштами, така заборгованість перед підприємством є монетарною статтею, на яку підприємство відповідно до вимог П(С)БО 21 повинне нараховувати курсові різниці.

Саме курсові різниці, визнані за правилами бухгалтерського обліку, повинні відображатися у складі доходів та витрат платника податку на прибуток, як цього вимагає п. 153.1.3 ПКУ.

Тобто, з метою визначення курсових різниць будь-яка заборгованість по розрахунках з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами і кредиторами, виражена в іноземної валюті (в тому числі за операціями з цінними паперами та корпоративними правами), підлягає перерахунку на дату здійснення господарської операції та на дату балансу за монетарними статтями.

У підтвердження своєї позиції щодо виключення суми витрат у розмірі нарахованої курсової різниці на заборгованість інвестора з вкладу до уставного капіталу відповідач посилається на пункт 136.1.3 ПКУ, як на такий, відповідно до якого суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу доходів.

Однак, суд вважає, що таке посилання не впливає на застосування норми пункту 153.1.3 ПКУ, бо визнання курсових різниць у складі витрат або у складі доходів не залежить від факту включення заборгованості, на яку нараховуються такі різниці, до складу витрат або до складу доходів.

Так, платники податку не включають відповідно до п. 136.1.20 ПКУ суму кредитів до складу доходів при їх отриманні, але в силу п.п. 153.1.3 ПКУ повинні відображати в податковому обліку курсові різниці, нараховані на заборгованість перед кредиторами за надані займи, виражені в іноземній валюті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем помилково застосовані норми податкового законодавства та неправомірно не визнано у складі витрат збиток від перерахунку заборгованості за корпоративними правами, що обліковується у іноземній валюті в податковому періоді 2-3 квартал 2011р. на суму 27681 грн., що призвело до нарахування податку на прибуток за 3 квартал 2011р. в сумі 6367,00 грн.

Щодо заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість внаслідок безоплатної передачі корпоративних прав на суму 10000 грн.

Відповідно до п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 ПКУ в редакції, що діяла станом на вересень 2011 року, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ .

Згідно з пп. 196.1.1 статті 196 ПКУ не є обєктом обкладення ПДВ операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) субєктами підприємницької діяльності, НБУ, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у т. ч. пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню згідно із законом.

Визначення термінів «товари», «матеріальні активи» та «нематеріальні активи» приведено в п.п. 14.1.244, 14.1.111 та 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 ПКУ відповідно:

товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення,

матеріальні активи - основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами;

нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Корпоративні права в іншій, ніж цінні папери, формі відповідно до визначення п.п. 14.1.120 ПКУ не є нематеріальними активами (відсутнє право власності на результати інтелектуальної діяльності, право користування майном або право користування майновими правами), не є вони також цінними паперами та деривативами, тобто до таких корпоративних прав застосовуються норми як до матеріальних активів.

Визначення операції з постачання товарів визначене пп.14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, згідно з п.п. «в» якого постачанням товарів вважається будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню).

Таким чином, Податковий кодекс України не передбачає включення до об'єкту оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі корпоративних прав, у випадку, якщо платник податку не мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання таких корпоративних прав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що операція з безоплатної передачі своєї частки корпоративних прав іншому підприємству не є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 196.1.1. п. 196.1 ст. 196 ПКУ, а, отже, позивач правомірно не включив до податкового кредиту ПДВ при придбанні таких корпоративних прав.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 10500,00 грн., суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.

Як зазначено у Акті перевірки, ТОВ «АДДІНОЛ УКРАЇНА» порушено п. 2.11 «Положення про проведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 і як наслідок до підприємства застосовується штрафна санкція відповідно до Указу Президента України від 12.06.95 N 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Так, ТОВ «Аддінол Україна» на підставі звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №118 від 03.11.2011 видано ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_5) добові у розмірі 10500,00 грн. за касовим ордером №48 від 04.11.2011 р.

Перевіркою дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 встановлено порушення п. 2.11, в частині: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем необхідних документів, що підтверджують фактичне здійснення витрат на відрядження за кордон (село Тирванді, волость Юленурме, земля Тартумаа, Естонія) у звязку з відсутністю відміток про перетин кордону від 19.10.11 р.

- згідно видаткового касового ордеру №48 від 04.11.11 р. з каси підприємства видані кошти ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_5) в сумі 10500,00 грн. як витрати на відрядження (добові із розрахунку 15 днів по 700 грн. за 1 день). Авансовий звіт №118 від про використання виданих під звіт коштів в сумі 10500,00 грн. наданий ОСОБА_1 03.11.2011 р.

Відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Разом з тим, Національний банк України листом від 01.04.2005 р. N 11-113/1077-3214 надав роз'яснення, згідно яких «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320 (дачі - Положення), скасовано вимогу щодо цільового використання готівки.

У зв'язку з цим і відповідні штрафні санкції за нецільове використання власних коштів, визначені Указом Президента України від 12.06.95 N 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ), не повинні застосовуватись.

Таким чином, отримані в банку за грошовим чеком на певні цілі власні грошові кошти (наприклад на відрядження працівників) за необхідності (у тому числі і при несподіваній зміні обставин), можуть бути спрямовані їх власниками на інші господарські витрати підприємства».

Аналогічна позиція викладена і в ухвалі ВАСУ від 04.11.2010 № К-35559/06.

Одним із інших доказів, які підтверджують обґрунтованість позову позивача, є також і висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 20.03.2015 року № 16978/14-45, проведеної експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3, який міститься у матеріалах справи /а.с.163-188/.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог Податкового кодексу України, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, а висновки податкового органу про заниження податку на прибуток, заниження ПДВ, завищення відємного значення ПДВ та порушення порядку обігу готівки є неправомірними, тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів України від 12.05.2014 № НОМЕР_1, в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Аддінол Україна» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у сумі 38919,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 5487,87 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів України від 12.05.2014 № НОМЕР_2, в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Аддінол Україна» грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 10000,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 5000,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів України від 12.05.2014 № НОМЕР_3, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Аддінол Україна» нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 10500,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аддінол Україна»(код ЄДРПОУ 33134358) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 20.07.2015.

Суддя Л.О. Нестеренко