Постанова № 47020420, 14.07.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2015 рокум. Ужгород№ 2a-0770/670/12

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Куля Т.Т.

за участю:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс", представник - ОСОБА_1;

відповідача 1: Чопська митниця Міндоходів, представник - ОСОБА_2;

відповідача 2: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, представник - ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування Рішень та Карток відмови і стягнення надміру сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чопської митниці (далі - відповідач 1) про визнання протиправними та скасування рішень щодо визначення митної вартості товарів від 14.09.2011 року №305000006/2011/100063/2, №305000006/2011/100064/2, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14.09.2011 року №305000015/1/00164, №305000015/1/00165 та стягнення надміру сплачених коштів податку на додану вартість у розмірі 216946,89 грн.

В судовому засіданні (відповідача 1) - Чопську митницю замінено на правонаступника - Чопську митницю Міндоходів.

В судовому засіданні було залучено в якості відповідача 2 - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (далі - відповідач 2).

В судовому засіданні представник позивача уточнив позов, зменшив позовні вимоги, а саме: просив стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 216776,64 грн. (а.с. 141).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнений позов та просив задовольнити уточнені позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Зокрема, 28.09.2009 року між позивачем та фірмою Eurohandel GmbH, Німеччина, був укладений Контракт № 01/имп. щодо поставок цитрусових та інших фруктів на загальну суму 1000000,00 евро. Відтак, 14.09.2011 року позивач, з метою митного оформлення товарів, подав до відповідача митну декларацію за № 305000015/2011/015025, розрахувавши митну вартість за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору). Однак, відповідачем зазначену декларацію митної вартості до оформлення прийнято не було, та винесено Рішення №305000006/2011/100063/2 від 14.09.2011 року про визначення митної вартості товарів, шляхом застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості, а також, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305000015/1/00164 від 14.09.2011 року. З метою запобігання збитків, внаслідок псування товару, який має обмежений строк придатності, позивач виконуючи вимоги Рішення №305000006/2011/100063/2 від 14.09.2011 року подав до відповідача для митного оформлення вантажну митну декларацію (далі - ВМД) №305000015/2011/015059 від 14.09.2011 року. Також, 14.09.2011 року позивач, з метою митного оформлення наступної партії такого ж товару (продуктів рослинного походження) подав до відповідача митну декларацію за №305000015/2011/015028 розрахувавши митну вартість, також, за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору). Разом з тим, відповідач дану декларацію митної вартості до оформлення не прийняв, з підстав невірного визначення митної вартості товару та виніс Рішення №305000006/2011/100064/2 від 14.09.2011 року про визначення митної вартості товарів, шляхом застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості, а також, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305000015/1/00165 від 14.09.2011 року. Відтак, позивач вимушений був подати до відповідача для митного оформлення ВМД №305000015/2011/015090 від 15.09.2011 року. Відтак, представник позивача в судовому засіданні наголошував на тому, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивач сплатив зайві митні платежі у вигляді податку на додану вартість у розмірі 216776,64 грн. З огляду на вище викладене, представник позивача просив уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача 1 заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Зокрема, позивачем 14.09.2011 року до митного оформлення були подані ВМД за №305000015/2011/015025 та за №305000015/2011/015028, митна вартість товару, по яких визначалась декларантом за 1-м методом визначення митної вартості, а саме: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 138248,91 грн. (тобто - за ціною 0,6634 евро (0,905 дол. США за 1 кг.). Однак, заявлена позивачем митна вартість даних товарів суттєво відрізнялась від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби, відтак у позивача виникли обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості. Так, згідно бази даних Держмитслужби щодо цінової інформації товару подібного виду, ціна товару становить 1,50 дол. США, євро за 1 кг. Подавати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару позивач відмовився, про що відповідачем 1 зроблено відповідний запис від 14.09.2011 року на деклараціях митної вартості. Отже, у зв'язку із відмовою декларанта у поданні додаткових документів, які підтверджують митну вартість, відповідач 1 змушений був самостійно визначати дану митну вартість. Відтак, відповідачем 1 було застосовано 6-й метод визначення митної вартості, при цьому було враховано наявну інформацію Держмитслужби України щодо рівня митної вартості зазначеного виду товару. Також, представник відповідача 1 наголошував на тому, що при прийнятті оскаржуваних Рішень про визначення митної вартості останнім були враховані результати проведеної консультації з позивачем, що підтверджується записами від 14.09.2011 року на звороті декларацій митної вартості. Таким чином, представник відповідача 1 в судовому засіданні зазначав, що посилання позивача на неправомірну відмову у митному оформленні товарів за визначеною позивачем митною вартістю товарів за першим основним методом є необґрунтованими. За таких обставин, правомірними є і оскаржувані Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки правомірними є оскаржувані Рішення відповідача 1. Представник відповідача 1 в судовому засіданні наголошував також на тому, що позовні вимоги в частині стягнення з Держбюджету України надмірно сплаченої суми митних платежів, вказують на неправильне застосування позивачем норм ст. 301 Митного кодексу України від 11.07.2002 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України), Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здіснюється митними органами, затвердженого наказом Держмитслужби України від 20.07.2007 року №618 та Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147. Зокрема, основною умовою повернення коштів є ов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету. Відтак, представник відповідача 1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 216776,64 грн.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.09.2009 року між позивачем (за даним Контрактом - Покупець) та фірмою Eurohandel GmbH, Німеччина (за даним Контрактом - Продавець), був укладений Контракт № 01/имп. щодо поставок цитрусових та інших фруктів на загальну суму 1000000,00 евро. (а.с. 42-44).

У відповідності до Контракту № 01/имп від 28.09.2009 року, фірма Eurohandel GmbH, Німеччина за період з жовтня 2009 року по грудень 2012 року здійснювала продаж, а позивач купував цитрусові та інші фрукти (а.с. 42). Поставка товару здійснювалася на умовах DDU Frankfurt am Main, Германія (в редакції Інкотермс 2000).

Так, 14.09.2011 року позивач, з метою митного оформлення товарів подав до митного органу вантажну митну декларацію за № 305000015/2011/015025 та інші підтверджуючі вартість товару документи, розрахувавши митну вартість за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) щодо товарів, вказавши вартість одиниці товару з розрахунку 0,91 дол. США (а.с. 53-54).

Однак митним органом зазначену декларацію митної вартості до оформлення прийнято не було, та винесено Рішення про визначення митної вартості товарів, шляхом застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості №305000006/2011/100063/2 від 14.09.2011 року, яким встановлено митну вартість, відмінну від заявленої декларантом, а саме: у розмірі 229076,07 грн. з розрахунку 1,5 USD за кг. товару, а декларанту, незважаючи на подані товаросупровідні документи, в яких було чітко зазначено ціну товару та встановлено його вартість, було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Також, відповідачем було винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305000015/1/00164 від 14.09.2011 року (а.с. 48).

Також, 14.09.2011 року позивач, з метою митного оформлення наступної партії такого ж товару (продуктів рослинного походження) подав до відповідача митну декларацію за №305000015/2011/015028 (а.с. 58) розрахувавши митну вартість, також, за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору), вказавши вартість одиниці товару з розрахунку 0,91 дол. США. Однак, відповідач дану декларацію митної вартості до оформлення не прийняв, з підстав невірного визначення митної вартості товару та виніс Рішення №305000006/2011/100064/2 від 14.09.2011 року (а.с. 47) про визначення митної вартості товарів, шляхом застосування 6-го резервного методу визначення митної вартості та встановив митну вартість у розмірі 229076,07 грн. з розрахунку 1,5 USD за кг. товару.

Відповідачем було прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305000015/1/00165 від 14.09.2011 року (а.с. 46). Відтак, позивач вимушений був подати до відповідача для митного оформлення ВМД №305000015/2011/015090 від 15.09.2011 року.

Згодом, при оформленні позивачем наступних партій товарів згідно Контракту №01/имп. від 28.09.2009 року, а саме: 21.09.2011 року, 28.09.2011 року, 18.11.2011 року, 21.11.2011 року, 26.11.2011 року, з метою митного оформлення наступних партій такого ж товару, позивач подавав наступні ВМД, у яких виконуючи вимоги оскаржуваних Рішень від 14.09.2011 року №305000006/2011/100063/2, №305000006/2011/100064/2 змушений був проводити коригування митної вартості (а.с. 45).

Згідно ст. 259 МК України, від 11.07.2002 року № 92-IV, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.260, 262 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ст.264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, а також має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість заявляється (декларується) митному органу декларантом шляхом подання декларації митної вартості. Згідно з приписами ст. 261 МК України, відомості про митну вартість використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію, здійснюється шляхом застосування методів, визначених ст. 266 МК України. Зокрема, ст. 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним методом є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору чітко передбачено нормами ст. 267 МК України, в якій зазначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Частиною 4 ст. 267 МК України визначено умови, дотримання яких є необхідним для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), такими умовами є:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Разом з тим, відповідачем 1, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладений обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, в процесі розгляду справи, не було доказано неможливості при митному оформленні імпортованого позивачем товару застосування методу оцінки за ціною договору, передбаченого п. 1 ст. 266 МК України, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 267 МК України.

Також, виключний перелік обставин ч. 4 ст. 267 МК України дублює і п. 1 ст. 1 Угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди по тарифах і торгівлі 1994 року (СОТ, Уругвайський раунд багатобічних торгових переговорів, 15 квітня 1994 р.). Вищезазначена Угода опублікована в Офіційному віснику України від 12.11.2010, 2010 р., № 84, стор. 408, стаття 2989.

Таке виключно важливе значення цих умов, як тих обставин, що мають визначальну роль стосовно можливостей застосування чи не застосування методу-1, підтверджується в тому числі і тим, що в пунктах 7(а), 7(б), 8(а), 8(б), 9(а) і 9(б) Декларації митної вартості (форма ДМВ-1) фіксуються факти наявності або відсутності саме цих умов.

При цьому право відповідача 1 вимагати подання додаткових документів стосується не визначення митної вартості, а її декларування і правовою підставою для такої вимоги є п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1766).

Вказаний обов'язок декларанта базується на встановленій у ч. 2 ст. 265 МК України нормі, у відповідності до якої митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. З аналізу вищевказаної норми вбачається, що право митного органу витребувати у декларанта додаткові документи, а у останнього - кореспондуючий обов'язок представити запрошені документи, виникає лише за наявності ознак невірогідності представлених відомостей про зміст торгівельної операції або за наявності таких же ознак щодо самих документів, в яких ці відомості містяться.

Саме на це націлює і СОТ у п. 6 Додатку ІІІ Угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди по тарифах і торгівлі 1994 р., встановлюючи необхідність наявності у митного органу підстав для сумнівів щодо правдивості або точності опису або документів, складених на підтвердження цієї декларації.

Наявність підстав для сумнівів у правдивості чи точності опису або документів, які були складені на підтвердження поданої позивачем декларації має бути належним чином доведено відповідачем 1.

Разом з тим, суд констатує, що відповідачем 1 не було надано доказів та не доведено в судовому засідання, що в нього були належні та беззаперечні підстави для сумніву щодо визначення митної вартості позивачем.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1766 встановлюється обов'язок митного органу про визначення ним митної вартості саме в порядку, передбаченому законодавством, у будь якому випадку, в тому числі, і при неподанні додаткових документів. Зокрема, у п. 14 Порядку № 1766 зазначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Неподання декларантом додаткових документів - ця умова незастосування першого методу визначення оцінки митної вартості відсутня і серед умов, передбачених ч. 4 ст.267 МК України.

Відтак, з вище викладеного вбачається, що вимога відповідача 1 про подання додаткових документів - не відноситься до виключних умов не застосування першого методу визначення митної вартості (за ціною договору) та створює для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законом, що суперечить вимогам ст. 3 МК України щодо застосування при визначенні митної вартості товарів тільки норм Митного кодексу і законів. Також, ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" заборонено застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Відповідач 1 також, не довів в процесі розгляду справи нагальну необхідність витребування у позивача додаткових документів, і що саме ці документи дали б підставу для визначення митної вартості за першим методом визначення митної вартості.

Також, ціна на даний імпортований товар змінюється в залежності від стану продуктів рослинного походження, від специфіки умов їх зберігання, тощо, а отже, відповідач 1 безпідставно визначив несприятливі умови для позивача - у вигляді надання додаткових документів у встановлені строки. Оскільки поставки товару здійснювалися у максимально скорочені строки, зволікання із збиранням додаткових документів для позивача було рівнозначне значним фінансовим втратам та порушенням додаткових умов контракту перед контрагентом - імпортером, окрім того, товар, який поставлявся був таким, що міг швидко зіпсуватися.

Також, суд констатує, що дані цінової бази Державної митної служби України щодо рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення частини другої статті 266 МК України відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не є достатніми та визначальними для висновку про недостовірність митної вартості товару. Даний висновок, також відображено в постанові ВАС України від 19 січня 2012 року у справі № К-4577/09.

Не було доведено відповідачем 1 і дотримання ним порядку оформлення процедури витребування додаткових документів.

Відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари" (далі - Порядок № 1222), у разі витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис.

Відповідно до п. 9 Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Державної митної служби України від 02.12.2003 року № 828 (чинного на час виникнення спірних првовідносин), за відсутності в будь-якій графі ДМВ місця, потрібного для зазначення відомостей, допускається запис їх на зворотному боці відповідного аркуша ДМВ із зазначенням графи, якої стосується цей запис. Такий запис засвідчується підписом і печаткою особи, яка вчинила запис, а у відповідних графах ДМВ робиться відмітка "Див. на звороті".

Також, неправомірності дій відповідача 1 щодо застосування 6-го (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено ч. 5 ст. 266 МК України підтверджуються і судовою практикою, зокрема - постановами Верховного Суду України, а саме: від 21.01.2011 р. (справа № 21-56а10), від 07.02.2011р. (справа № 21-76а10), від 21.11.2011р. (справа № 21-222а11), від 12.12.2011 року, а також ухвалами Вищого адміністративного суду України від 05.04.2011р. (справа № К/9991/116/11) та від 07.09.2011р. (справа № К/9991/30660/11, № К/9991/30979/11).

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно із ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, суд приходить висновку, що оскаржувані Рішення про визначення митної вартості товару від 14.09.2011 року за № 305000006/2011/100063/2, за № 305000006/2011/100064/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 14.09.2011 року за №305000015/1/00164, за №305000015/1/00165 є неправомірними і підлягають скасуванню.

Також, позивач в позовній заяві просить стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 216776,64 грн.

Разом з тим, щодо правомірності заявлення позивачем вимоги щодо повернення з Державного бюджету України суми митних платежів, суд констатує наступне.

Зокрема, постановою Верховного Суду України від 15.04.2014 року у справі №21-21а14 визначено правову позицію, а саме: що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України. Разом з тим, взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету. Таким чином, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету. З урахуванням зазначеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України визнала, що законодавством відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Крім того, у постанові від 7 вересня 2012 року (справа № 21-242а12) Верховний Суд України висловив таку правову позицію: аналіз статті 266 МК, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган.

Відтак, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 216776,64 грн. слід відмовити.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування Рішення про визначення митної вартості товару №305000006/2011/100063/2 від 14.09.2011 року, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305000015/1/00164 від 14.09.2011 року, Рішення про визначення митної вартості товару №305000006/2011/100064/2 від 14.09.2011 року, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305000015/1/00165 від 14.09.2011 року та стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 216776,64 грн. - задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати Рішення про визначення митної вартості товару №305000006/2011/100063/2 від 14.09.2011 року, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305000015/1/00164 від 14.09.2011 року, Рішення про визначення митної вартості товару №305000006/2011/100064/2 від 14.09.2011 року, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305000015/1/00165 від 14.09.2011 року.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" (вул. Швабська, буд. 3, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 89300, код ЄДРПОУ 32076238) витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,00 (одна тисяча сімдесят три гривні) грн.

5. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_4

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 14 липня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 липня 2015 року.