Постанова № 47020380, 22.06.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року м.Житомир справа № 806/764/15

час прийняття: 12 год. 21 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Длугаш О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Командитного товариства "Гермес" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинними і скасувати податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 від 05.09.2014 та № НОМЕР_5 і № НОМЕР_6 від 25.11.2014. У обґрунтування своїх позовних вимог КТ «Гермес» посилалося на те, що висновки акту № 1134/22-00/32183446 від 08.08.2014, покладені в основу спірних податкових повідомлень рішень, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Так як доходи і витрати Підприємства сформовані відповідно до вимог законодавства та підтвердженні належними первинними доказами. При цьому зазначав, що акт перевірки складено без дотримання відповідних норм, він не містить чіткого обґрунтування порушень Податкового кодексу України в результаті яких здійснено донарахування грошових зобовязань, зменшено обєкт оподаткування Підприємства податком на прибуток і зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість.

Також КТ "Гермес" вказало, що не є платником екологічного податку та не має обов'язку з його обчислення та перерахування до бюджету відповідно до вимог ст. 240 Податкового кодексу України, оскільки не здійснювало викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на мотиви адміністративного позову та письмових пояснень по справі.

Представник відповідача в засіданні суду позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, зважаючи на пояснення викладені у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що у період з 21.07.2014 по 01.08.2014 посадовими особами Новоград-Волиньскої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області та ГУ Міндоходів у Житомирській області проведено планову виїзну перевірку Командитного товариства «Гермес» ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, про що складено акт від 08.08.2014 № 1134/22-00/32183446.

У вказаному акті зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення КТ «Гермес» ОСОБА_1, зокрема:

- п. 135.2 та п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 71031,00 грн, в тому числі : за 2-4 квартали 2011 року на суму 71031,00 грн, та донараховано податку на прибуток на загальну суму 43871,00 грн, у тому числі: за 2 квартал 2011 року на суму 14452,00 грн, за 3 квартал 2011 на 5746,00 грн, за 4 квартал 2011 року на 813,00 грн, за 1 квартал 2012 року на 2890,00 грн, за 2 квартал 2012 року на 2718,00 грн, за 3 квартал 2012 року на 11023,00 грн та за 4 квартал 2012 на 6229,00 грн;

- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено залишок відємного значення ПДВ на загальну суму 4059,00 грн, в тому числі: за серпень 2011 року на суму 4059,00 грн та донараховано податок на додану вартість на загальну суму 36486,00 грн, у тому числі: за квітень 2011 року в сумі 4334,00 грн, за вересень 2011 року в сумі 1047,00 грн, за жовтень 2011 року в сумі 846,00 грн, за жовтень 2012 року в сумі 3856,00 грн, за грудень 2012 року в сумі 452,00 грн та за грудень 2013 року в сумі 25951,00 грн;

- п. 241.1, п. 241.2, п. 241,9 ст. 249 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано екологічний податок на загальну суму 14133,00 грн, в тому числі за 3 квартал 2011 року на 14133,00 грн;

- пп. 250.2.2 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податку не подано до Новоград-Волинської ОДПІ податкову декларацію екологічного податку з 2 квартал 2011 року.

05 вересня 2014 року Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області на підставі акту перевірки № 1134/22-00/32183446 від 08.08.2014 прийнято податкові повідомлення рішення:

- № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання КТ «Гермес» ОСОБА_1 за платежем податок на додану вартість на 40190,00 грн (за основним платежем 32152,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 8038,00 грн);

- № НОМЕР_7 про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 36774 грн;

- № НОМЕР_3 про зменшення позивачу розміру відємного значення суми податку на додану вартість в сумі 4059,00 грн;

- № НОМЕР_2 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 71031,00 грн;

- № НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання КТ «Гермес» ОСОБА_1 за платежем екологічний податок на 17836,00 грн (за основним платежем 14133,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3703,00 грн).

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями КТ «Гермес» ОСОБА_1 оскаржило їх у адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги від 11.11.2014 № 15400/Я-С/10-205 податкові повідомлення - рішення від 05.09.2014 № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_4, № НОМЕР_1 залишено без змін, додатково збільшено розмір застосованої штрафної (фінансової) санкції на 3534 грн з екологічного податку, скасовано податкове повідомлення рішення від 05.09.2014 № НОМЕР_7 про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4661, а в іншій частині 32113 грн залишено без змін, скаргу КТ «Гермес» ОСОБА_1 задоволено у певній частині.

В подальшому відповідачем на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги від 11.11.2014 № 15400/Я-С/10-205 були прийняті податкові повідомлення - рішення від 25.11.2014:

- № НОМЕР_6 про збільшення суми грошового зобов'язання КТ «Гермес» ОСОБА_1 за платежем екологічний податок на 3534,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № НОМЕР_5, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток /доходи/ приватних підприємств на 32113,00 грн (за основним платежем 25690,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 6423,00 грн).

Державною Фіскальною Службою України рішенням від 20.01.2015 № 919/6/99-99-10-01-04-25 про результатами розгляду повторної скарги залишено без змін податкові повідомлення - рішення Новоград Волинської ОДПІ від 05.09.2014 № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_7, № НОМЕР_4 з урахуванням рішення, прийнятого в результаті розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями рішеннями від № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 від 05.09.2014 та № НОМЕР_5 і № НОМЕР_6 від 25.11.2014 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, перевіряючи податкові повідомлення рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, виходив із такого.

Беззаперечно встановлено, що КТ "Гермес" ОСОБА_1 зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Новоград Волинської міської ради Житомирської області, основним видом господарської діяльності якого є оптова торгівля паливом.

Щодо податкових повідомлень рішень від 05 вересня 2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та від 25 листопада 2014 року № НОМЕР_5.

Як видно зі змісту акту перевірки заниження, відображених у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 на загальну суму 72974,00 грн, завищення повноти витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 на загальну суму 180509,00 грн, завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 71031,00 грн та заниження податку на прибуток на загальну суму 43871,00 грн, заниження податкових зобовязань на суму 40545,00 грн, завищення залишку відємного значення з податку на додану вартість в розмірі 4059,00 грн та заниження податку на додану вартість у сумі 486,00 грн, обґрунтовано слідуючим.

При співставленні доходу, отриманого КТ «Гермес» ОСОБА_1 від реалізації дизельного палива покупцям, із собівартістю придбаного та реалізованого палива з урахуванням залишків нереалізованих паливно мастильних матеріалів було встановлено розбіжності, що призвели до заниження доходу, тобто сума торгової націнки відповідно до видаткових накладних більша ніж та, що відображена в доходах на загальну суму 72974,00 грн.

При співставленні документів з обліковими регістрами Товариства та податковою звітністю з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року та за 2012 рік встановлено, що частина витрат у розмірі 162751,00 грн, понесених Товариством при здійсненні придбання ПММ у постачальників та його реалізації покупцям, не приймали участі у формуванні ціни реалізованого дизельного палива, а отже, і в собівартості реалізованих ПММ та відповідно доходів, оскільки вказані витрати було віднесено позивачем до складу інших витрат (загальновиробничих та витрат на збут).

Враховуючи те, що товариством в результаті допущеного порушення не отримано доходів, дані витрати за результатами перевірки не повинні збільшувати собівартість реалізованої продукції.

Порядок визначення доходів регламентований статтею 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).

За змістом пп. 135.4.1 п. 135.4 цієї статті ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

У відповідності до п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 137.1 статті 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно зі п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

У пункті 138.4 статті 138 ПК України зазначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно зі п. 189.1 ст. 189 ПК України, у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.

Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу (п. 198.5 ст. 198 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 2.1, 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 ПК України.

З огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що для підтвердження/спростування факту включення сум коштів до складу доходів, контролюючий орган під час здійснення перевірки зобов'язаний перевірити правильність формування підприємством даних податкового обліку за період перевірки на підставі відповідних первинних документів.

У пункті 86.1 ст. 86 ПК України закріплено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10.ст. 86 ПК України).

Пп. 2.3.2.2 пп. 2.3.2 п. 2.3. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 р. за № 607/23139, встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

У свою чергу, акт Новоград Волинської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 08.08.2014 не містить конкретного змісту порушень із посиланням на недоліки чи відсутність у позивача первинних документів, що слугували підставами для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість. Наведені у акті обґрунтування є суперечливими і необґрунтованими.

Доводи контролюючого органу про заниження позивачем суми доходів мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування витрат, або свідчать про не повне відображення доходів у податковому обліку. Однак у справі, що розглядається, контролюючим органом не доведено існування таких обставин.

Натомість позивачем на підтвердження фактичного здійснення операцій, повного включення доходів та відповідності задекларованих позивачем показників фактично отриманим доходам за перевіряємий період надано до матеріалів всі необхідні первинні документи на реалізацію, доходи від якої включаються до операційних доходів КП «Гермес», складені за кожен місяць періоду, що підлягав перевірці. Також позивачем обґрунтовано собівартість реалізованих ПММ.

Так, до матеріалів справи долучені оригінали первинних документів: видаткові та податкові накладні; акти здачі прийняття робіт; довіреності; товарно транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти); рахунки фактури; подорожні листи вантажних автомобілів; відомості про заправку ПММ; сертифікати відповідності; заявки тощо, на підставі яких здійснювалась реалізація покупцям та, відповідно, включення сум коштів до складу доходів.

Акт перевірки свідчить на користь висновку, що у відповідача відсутні будь-які зауваження щодо форми та змісту вказаних документів, контролюючий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи з обліку доходів, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Представник відповідача під час розгляду справи дійсність даних документів не заперечувала як і виконання позивачем господарських операцій, підтверджених вищезазначеними документами.

У ході розгляду справи судом не встановлено невідповідності даних первинних бухгалтерських документів фактичним обставинам.

Стосовно доводів відповідача про відображення позивачем доходів на суми торгової націнки не в повній мірі, суд ураховує таке.

В силу приписів статті 42 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання здійснює самостійну, ініціативну, систематичну господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність здійснюється на принципах, зокрема: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Постачання товарів між суб'єктами господарської діяльності здійснюється шляхом укладання відповідних господарських договорів, в порядку передбаченому Господарським та Цивільним кодексами України. Ціна в господарських правовідносинах, як передбачено ч.1 ст. 189 Господарського кодексу України, є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Подібним чином врегульовано поняття ціни ПК України, який передбачає, визначення звичайної та ринкової ціни.

Згідно зі Законом України «Про ціни та ціноутворення», субєкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні та державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

На виконання наведених норм, позивачем ціни встановлювались самостійно.

Надані позивачем первинні документи дають підстави для висновку, що відпускна ціна продажу товарів, відображена у документах, що підтверджують факт реалізації, включає вартість придбання товарів, торгівельну націнку та податок на додану вартість.

При цьому суд зауважує, що визначення суми торговельної націнки у розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) 9 "Запаси" стосується виключно розрахунку собівартості реалізованих товарів, та не ототожнюється із визначенням суми доходів від операційної діяльності.

У акті перевірки контролюючий орган зазначив, що проведеною перевіркою відображеного показника "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 в загальній сумі 47844105,00 грн не встановлено їх заниження або завищення.

Разом з цим, у цьому ж акті вказано, що частина витрат, понесених позивачем при здійсненні придбання ПММ у постачальників та його реалізації покупцям, не приймали участі у формуванні ціни реалізованого дизельного палива, а отже, і в собівартості реалізованих ПММ та відповідно доходів, оскільки вказані витрати було віднесено позивачем до складу інших витрат (загальновиробничих та витрат на збут).

У судовому засіданні зясовано, що для зменшення витрат позивача на 180509,00 грн слугували доводи контролюючого органу про те, що затрати на вартість пального у вказаному розмірі, що використовувалися бензовозами КП «Гермес» в процесі збуту нафтопродуктів, не підлягають включенню у витрати, оскільки кількість такого пального не була продана, відтак їх вартість позивач не мав права відносити до собівартості товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що придбане пальне вартістю 180509,00 грн використовувалося позивачем бензовозами Товариства в процесі збуту ПММ, про що безпосередньо свідчать подорожні листи вантажних автомобілів.

Отже, твердження відповідача наведені у акті містять протиріччя, є недоречними та не вважаються належними доказами заниження доходів від операційної діяльності позивачем.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід".

Пунктом 8 П(С)БО 15 "Дохід" встановлено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню (п.21 П(С)БО).

Згідно зі пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток, як об'єкт оподаткування, визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 ПК України.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 Командитним товариством «Гермес» задекларувало дохід від операційної діяльності (рядок 02 Декларації про прибуток підприємства) в сумі 48773564,00 грн, на підставі первинних документів, долучених до матеріалів справи, що підтверджують правомірність включення вказаної суми до складу доходів, відповідно до вимог Податкового Кодексу України і норм Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Таким чином, висновки відповідача про недотримання позивачем норм Податкового кодексу України є неприйнятними в контексті норм чинного законодавства, та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки фактично ґрунтується на припущеннях, що не були перевірені суб'єктом владних повноважень у встановленому законодавством порядку, відтак є недоведеними.

За наведеного, податкові повідомлення рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів від 05 вересня 2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та від 25 листопада 2014 року № НОМЕР_5 необхідно скасувати як протиправні, а позовні вимоги КТ «Гермес» у цій частині задовольнити.

По податкових повідомленнях рішеннях № НОМЕР_4 від 05.09.2014 та № НОМЕР_6 від 25.11.2014, суд зазначає наступне.

Згідно зі пп. 9.1.6 п.9.1 ст. 9 ПК України, до загальнодержавних податків належить екологічний податок.

У відповідності до п. 240.1 ст. 240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива (ч. 2 ст. 240 ПК України).

Об'єктом та базою оподаткування податку, згідно зі пп. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242 ПК України, є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Ураховуючи наведені правові норми, суд зазначає, що ПК України передбачена сплата екологічного податку відповідно до вимог пп. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 ПК України в разі викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення та відповідно до вимог п. 240.2 ст. 240 цього Кодексу в разі здійснення викидів забруднюючих речових в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива, тобто встановлено диференціювання платників екологічного податку в залежності від джерела забруднення.

В силу приписів п. 241.1 ст. 241 ПК України податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Згідно зі п. 241.2 ст. 241 ПК України, до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

У контексті зазначеного, суд приходить до переконання, що обов'язок нарахування та утримання екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, у разі використання палива, покладається на податкового агента. Тобто, податковий агент реалізує не свій податковий обов'язок, а податковий обов'язок платника - власників пересувних джерел забруднення, щодо обчислення, утримання та перерахування податку до відповідного бюджету за рахунок коштів платника податку.

Відтак, реалізувавши в 3 кварталі 2011 року пальне, КТ "Гермес" виступило податковим агентом, та, відповідно, було зобов'язане нарахувати та утримати екологічний податок, а також подати податкову декларацію з екологічного податку за 3 квартал 2011 року в порядку п. 250.2 ст. 250 ПК України.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно встановлено порушення платником, як податковим агентом, норм ПК України, що призвело до неподання податкової декларації за 3 квартал 2011 року та заниження податку за 3 квартал 2011 року.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 05.09.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання КТ «Гермес» ОСОБА_1 за платежем екологічний податок на 17836,00 грн (за основним платежем 14133,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3703,00 грн), та № НОМЕР_6, яким позивачу збільшення суми грошового зобов'язання за платежем екологічний податок на 3534,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняті відповідачем скасуванню не підлягають.

Отже, позов Командитного товариства "Гермес" ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05 вересня 2014 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та від 25 листопада 2014 року за № НОМЕР_5.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 01 липня 2015 р.