Постанова № 47019667, 19.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 р. Справа № 804/4130/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяНіколайчук С.В.

при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.;

за участю:

представник позивача ОСОБА_1;

представник відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Іноземного підприємства "АІС-Кривий Ріг" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2015 року Іноземне підприємство "АІС-Кривий Ріг" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002611500 від 13.11.14р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване рішення є неправомірним, оскільки позивач не порушував п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України та у податкового органу відсутні підстави та повноваження щодо визнання недійсним (нікчемним) договору укладеного позивачем з його контрагентом ТОВ «Автостимул Плюс». Висновки акту зроблені лише на припущеннях, оскільки факт реальності здійснення позивачем господарських операцій за угодою, укладеною з ТОВ «Автостимул Плюс», підтверджено у ході перевірки первинними бухгалтерськими документами, які включають зміни в структурі активів позивача. Оскільки право підприємства на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку (стану місцезнаходження) контрагентів та сплати ним податку до бюджету, позивач вважає, що ним було сформовано ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 23.03.2015р. відкрито провадження по справі №804/4130/15 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10.04.2015р.

10.04.15р. ухвалою суду зупинено провадження по справі до 28.04.15р.

28.04.15р. провадження по справі поновлено та в звязку з тимчасовою перешкодою та не доцільністю розгляду справи, суд зупинив провадження до 19.05.15р.

19.05.2015р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, мотивуючи тим, що опрацюванням документів податкової звітності та баз даних встановлено, що одним з постачальників Іноземне підприємство "АІС-Кривий Ріг" у липні 2014 року було підприємство ТОВ «Автостимул Плюс». В ході перевірки неможливо встановити факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Автостимул Плюс» за період з 01.07.14р. по 31.07.14р., так як, неможливо встановити походження та якість придбаного товару, який підлягає обовязковій сертифікації. ІП "АІС-Кривий Ріг" в порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України за липень 2014р. завищено податковий кредит по операціям не повязаним з ведення господарської діяльності з ТОВ «Автостимул Плюс» в сумі 67287,59грн. Таким чином, Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області обґрунтовано та правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

З 13.10.2014 року по 17.10.2014року Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі ст.20, пп.75.1.2 п.75, п.п78.1.1 п.п78.1.11 п.78.1 ст.82, ст.85 ПК України, згідно наказу від 13.10.2014р. №864 та направлення від 13.10.14р. №318, фахівцем Криворізької північної ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка Іноземного підприємства "АІС-Кривий Ріг" по факту придбання товарів (робіт,послуг) у ТОВ «Автостимул Плюс», ТОВ «Автодрайв Плюс», ТОВ «Авто Лінія» та їх подальшої реалізації за період з 01.07.14р. по 31.07.14р., по результатам якої складений акт №179/04-83-22-02/36220030 від 24.10.14р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ІП «АІС Кривий Ріг» по факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ Автостимул Плюс», ТОВ «Автодрайв Плюс», ТОВ «Авто Лінія» та їх подальшої реалізації за період з 01.07.14р. по 31.07.14р.», яким зафіксовано наступні порушення:

- п. 185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України від 02.12.10р. в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 67287,59грн. за період з 01.07.14р. по 31.07.14р.

На підставі акту перевірки податковим органом 13.11.2014року винесено податкове повідомлення-рішення №0002611500, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 84110,00грн., з якої 67288,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 16822,00грн.

Позивач не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, подав до податкового орану заперечення від 04.11.14р. з вимогою скасувати висновки акта перевірки про порушення Іноземним підприємством "АІС-Кривий Ріг" норм Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду вказаного вище заперечення позивача акт перевірки №179/04-83-22-02/36220030 від 24.10.14р. залишено без змін, а заперечення без задоволення.

28.11.14р. позивач не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням №0002611500 звернувся зі скаргою вих.№51 до Начальника ГУ ДФС в Дніпропетровській області.

За наслідками розгляду скарги рішенням про результати розгляду первинної скарги від 31.01.15р. №800/10/04-3610-08-09 податкове повідомлення-рішення №0002611500 від 13.11.14р. залишено без змін.

12.02.15р. позивач звернувся до Голови ДФС України з повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення від 13.11.14р. № №0002611500.

02.03.15р. рішенням про результати розгляду скарги № 4309/6/99-99-10-01-01-15 оскаржуване податкове повідомлення -рішення залишено без змін.

Позивач вважає, податкове повідомлення рішення №0002611500 від 13.11.14р. протиправним, а тому звернувся до суду про його скасування.

Так, у період, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Автостимул Плюс» згідно договору поставки №АС-ОПП-01-016 від 27.12.2013р.

Відповідно до умов договору підприємство ТОВ «Автостимул Плюс» (постачальник) зобовязується поставити Іноземному підприємству "АІС-Кривий Ріг" (покупцю) номерні агрегати, запасні частини до автомобілів, масла, мастила, іншу автохімію, автомобільні диски і шини, додаткове обладнання для автомобілів, авто інструмент та інші товарно-матеріальні цінності, згідно з видатковими накладними на кожну партію товару, а покупець зобовязується прийняти й оплатити товар.

ТОВ «Автостимул Плюс» у липні 2014 року виписано видаткові накладні, розрахунки за договором проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Також, актом перевірки встановлено, що Іноземне підприємство "АІС-Кривий Ріг" придбану у ТОВ «Автостимул Плюс» продукцію використовувала для власних потреб, що суперечить висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем до суду надано: копію цього договору; копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з придбання товарів у ТОВ «Автостимул Плюс»: накладні на придбаний товар від ТОВ «Автостимул Плюс» за липень 2014 р.; товарно-транспортні накладні на підтвердження факту поставки товару від ТОВ «Автостимул Плюс» за липень 2014 р.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 207 «Запасні частини» за липень 2014р.,яка показує надходження та видачу запасних частин зі складу ІП «АІС-Кривий Ріг»; сертифікати відповідності на запасні частини,підлягаючи сертифікації відповідно до Законодавства України; договір оренди на комплекс нежитлових будівель та споруд № 2014/3 від 01.05.2014 р. між ТОВ «АвтоКривбасСервіс» та ІП «АІС-Кривий Ріг»; заказ-наряди за липень 2014 року в підтвердження реалізації запасних частин; банківські виписки руху коштів за липень 2014р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наявних у справі первинних документів, які досліджувались під час перевірки, що підтверджується актом перевірки, за господарськими операціями позивача з вищенаведеним контрагентом вбачається, що вони складені у відповідності до законодавства України.

Жодних зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки також не зазначено.

Стосовно твердження відповідача про те, що в ході перевірки неможливо встановити факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Автостимул Плюс» за період з 01.07.14р. по 31.07.14р., так як неможливо встановити походження та якість придбаного товару, який підлягає обовязковій сертифікації. ІП "АІС-Кривий Ріг", то слід зазначити, що Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. №28 «Про затвердження переліку продукції, що підлягає обовязковій сертифікації в Україні», на який посилається відповідач, визначено обов'язковий перелік товарів, що підлягає обовязковій сертифікації.

Серед переліку товарів (який зазначено в акті), що були придбані в липні 2014 р. у ТОВ «Автостимул плюс» є підшипники, килими для підлоги в автомобілі, дзеркала, ущильнювачи для скла, бризковики, електричні дроти, підкрилки, ізолююча стрічка, решітка радіатора, інші дрібні запасні частини для автомобілів, чохли на сидіння, друкована продукція (емблеми, наклейки, бланки прайс-листів, керівництва з експлуатації автомобілів), підставки під рекламно-інформаційні листівки, серветки-товари і т.п., тобто товари, що не підлягають обовязковій сертифікації. Проте незважаючи на те, що така продукція не підлягає сертифікації, відповідачем в акті зазначено, що позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ, що входить в вартість вказаних товарів, через відсутність сертифікатів.

У п.3.5. договору поставки № АС-П/ОПП-01-016 від 27.12.2013р. визначено, що прийняття товару й перевірка товару по кількості і якості здійснюється покупцем у момент його одержання й прийняття в місці поставки. Покупець зобовязаний перевірити кількість, асортименти, комплектність, якість товару, а також на предмет відсутності ушкоджень або дефектів і, у випадку їхнього виявлення, негайно заявити про це постачальникові. Після підписання покупцем видаткової накладний товар вважається прийнятим покупцем по кількості, комплектності і якості відповідно до умов договору.

Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" № 46-93 від 10.05.1993 сертифікація в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.

Обов'язкова сертифікація передбачає перевірку і випробовування продукції для визначення її характеристик, а також подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. В разі позитивного проходження випробувань компетентний орган видає сертифікат і заявникові надається право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Добровільна сертифікація може здійснюватися за ініціативою виготовлювача, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій і окремих громадян на договірних умовах між заявником і органом із сертифікації на предмет відповідності продукції вимогам, не віднесеним до обов'язкових.

Оскільки спірний товар не підпадає під вимоги обов'язкової сертифікації він може бути сертифікованим тільки у добровільному порядку, а положення п.3.5. договору саме вказують на вимоги якості, які перевіряються покупцем у момент його одержання й прийняття в місці поставки. Позивач не вимагав у постачальника сертифікатів на поставлений товар.

Крім того, як вже було встановлено судом, якість для даного виду товару не установлена законодавством, а тому у продавця ТОВ «Автостимул Плюс» відсутні зобов'язання щодо надання сертифікату або інших документів щодо підтвердження якості товару.

Як на час укладення правочинів позивача із ТОВ «Автостимул Плюс», так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не заперечується.

Крім того, укладений між сторонами договір не визнавались недійсними в судовому порядку, а тому твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак, відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Необхідно зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість навіть наявність порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, тому у суду є підстави вважати незаконним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення від №0002611500 від 13.11.14р.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Іноземного підприємства "АІС-Кривий Ріг" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002611500 від 13.11.14р.

Стягнути з державного бюджету України на користь Іноземного підприємства "АІС-Кривий Ріг судові витрати в сумі 182грн.70коп. (сто вісімдесят дві грн. 70коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 22 травня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 22.05.15р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4