Постанова № 47019531, 15.07.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 липня 2015 р. Справа № 802/1444/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача:ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії

в с т а н о в и в :

21 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у грудні 2014 року вона звернулася до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Куманівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, листом від 17.01.2015 р. №31-2-0.3-801/2-15 їй відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки дану земельну ділянку відповідно до рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року, які введено в дію наказом Держземагенства України від 15.10.2014 року №328, включено до переліку земель сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги.

Позивач вважає, що така відмова є протиправною, суперечить вимогам Конституції України та земельного законодавства, яким врегульовано порядок надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вказує, що згідно ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

За таких обставин, позивач вважає, що відмова від 17.01.2015 р. №31-2-0.3-801/2-15 є безпідставною, а тому звернулась до суду з позовними вимогами:

визнати протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, викладену у листі №31-2-0.3-801/2-15 від 17.01.2015 року у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель запасу на території Куманівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 16.12.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель запасу на території Куманівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою суду від 25.05.2015 року відкрито провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення в яких зазначено, що при розгляді клопотання ОСОБА_3 повідомлено про неможливість надати їй у власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення селянського господарства, оскільки вона мала бути включена до переліку земельних ділянок право на які має набуватись на конкурентних засадах. Тому згідно положень ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України відповідач не може надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Оскільки однією з підстав відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також враховуючи накази Держземагенства України від 15.10.2014 року №328 та від 22.10.2014 року №343 Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою. У задоволенні позову представник відповідача просив відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини.

До Головного управління Держземагентства у Вінницькій області 16 грудня 2014 року звернулась ОСОБА_3 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності (землі запасу) на території Куманівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Разом із клопотанням як додатки подано: викопіювання з плану колективного сільськогосподарського підприємства с.Куманівці Хмільницького району; копія паспорту та ідентифікаційного коду; рішення Хмільницького міськрайонного суду про припинення права власності на заявлені земельні ділянки з бокку інших користувачів.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 Головне управління Держземагентства у Вінницькій області листом №31-2-0.3-801/2-15 від 17.01.2015 року відмовило у прийнятті позитивного рішення пославшись на прийняті 14.10.2014 р. рішення колегією Держземагенства України, які введені в дію наказом Держземагенства від 15.10.2014 р. №328 щодо виконання доручення Віце-премєр-міністра Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 р. №37732/0/1-14. Вказаним наказом зобовязано територіальні органи Держземагенства сформувати та затвердити переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги.

Як слідує із листа, Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області з урахуванням вищенаведеного прийнято наказ від 22.10.2014 року №343, згідно якого рекомендовано за результатами звернень фізичних і юридичних осіб про надання (передачу) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства здійснити добір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які можуть бути виставлені на земельні торги, включаючи несформовані земельні ділянки, що можуть бути обєктами землеустрою під час підготовки відповідних лотів до продажу.

Головне управління Держземагенства у Вінницькій області з урахуванням вищенаведеного, посилаючись на положення ст. 136 Земельного кодексу України, відмовило гр. ОСОБА_3 у прийнятті позитивного рішення.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

З огляду на зміст оскаржених дій предметом доказування в даній справі є правомірність відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Відповідно до частин 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином відповідач, за результатами розгляду заяви позивача повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, що зроблено не було.

Крім того слід зазначити, що статтею 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Земельного кодексу України, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

За змістом наказу Держземагенства України від 15.10.2014 №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014» зобовязано територіальні органи Держземагенства сформувати та затвердити переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги.

На противагу зазначеним доводам відповідача судом встановлено, що земельна ділянка на яку претендувала позивач, не включена до переліку земельних ділянок право на які має набуватись на конкурентних засадах, оскільки не отримано погодження від органу місцевого самоврядування.

Відтак суд критично оцінює посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України, згідно якої земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії ); добросовісно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, не розглянувши належним чином клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та не прийнявши рішення відповідно до законодавства, відповідач порушив право ОСОБА_5 на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

ГУ Держземагенства у Вінницькій області не надано суду жодних доказів в підтвердження правомірності відмови № 31-2-0.32-801/2-15 від 17.01.2015 року.

Оцінивши надані докази у їх сукупності суд приходить до переконання, що відповідачем клопотання позивача по суті не розглянуто, натомість прийнято протиправну відмову у формі листа № 31-2-0.32-801/2-15 від 17.01.2015 року.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, про зобовязання відповідача вчинити певні дії, стягнення з відповідача коштів тощо. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 162 КАС України, вважає за необхідне зобовязати ГУ Держземагенства у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_5 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Куманівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України та частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, викладену у листі №31-2-0.3-801/2-15 від 17.01.2015 року у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель запасу на території Куманівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 16.12.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель запасу на території Куманівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович