Рішення № 47014911, 15.07.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа номер 667/5639/14-ц Головуючий в І інстанції: Скрипнік Л.А.

Номер провадження №22ц-791/1639/2015 р. Доповідач: Полікарпова О.М. Категорія:

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року липня місяця 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:ОСОБА_1Суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3При секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 квітня 2015 року та апеляційними скаргами, які подало Комунальне підприємство «Херсонське БТІ» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 квітня 2015 року та додаткове рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства (далі КП) «Херсонське БТІ» Херсонської обласної ради про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог та залишення частини позовних вимог без розгляду, остаточно просила суд стягнути з відповідача додаткову заробітну плату за виконання нею обовязків тимчасово відсутнього працівника в сумі 297, 62 грн. та 6000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка їй заподіяна невиплатою заробітної плати та незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що у період з 27.01.2014 року по 31.01.2014 року їй було доручено в усному порядку виконувати додаткову роботу за діловода ОСОБА_6, що вона і робила.

Проте, незважаючи на її домовленості із керівником підприємства, оплату за додатково виконувану роботу так і не було здійснено, тоді як колективним договором за виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника встановлюється доплата в розмірі до 10% тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника. Виходячи з того, що посадовий оклад діловода з 01.12.2013 року був встановлений на рівні 1250 грн., за розрахунком позивача, відповідач повинен був сплатити їй 297, 62 грн. за пять робочих днів виконання нею обовязків діловода.

Також позивач вказує про те, що порушенням її прав на оплату додаткової роботи та діями відповідача по незаконному притягненню її до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу № 10-К від 08.04.2014 року за недобросовісне виконання нею обовязків діловода, який у подальшому рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.06.2014 року було визнано незаконним їй завдана моральна шкода, яку позивач оцінює у 6000 гривень.

Обгрунтовуючи моральну шкоду, позивач зазначає про те, що їй спричинено тяжкий психологічний шок через оголошену догану, дискредитацію її як досвідченого працівника та голови профспілкової організації. Також вказує про те, що моральні страждання їй спричинено відмовою у виплаті їй додаткової заробітної плати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Херсонське державне бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради на користь ОСОБА_5 додаткову заробітну плату за виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника у період з 27.01.2014 року по 31.01.2014 року в розмірі 297,62 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 травня 2015 року заяву ОСОБА_5 задоволено.

Доповнено рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27.04.2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Херсонське державне бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди наступним змістом: «В частині стягнення з Комунального підприємства «Херсонське державне бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради на користь ОСОБА_5 додаткової заробітної плати за виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника у період з 27.01.2014 року по 31.01.2014 року в розмірі 297,62 грн. рішення допустити до негайного виконання. Стягнути з КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати на правову допомогу в сумі 297,94 грн.»

Апеляційні скарги на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 квітня 2015 року подали ОСОБА_5 та КП «Херсонське БТІ». При цьому ОСОБА_5 просила скасувати рішення суду в тій частині, якою їй відмовлено у задоволенні позову, а КП «Херсонське БТІ» - в частині, якою позов ОСОБА_5 задоволено. Апелянти посилаються на неправильну оцінку судом обставин у справі та неправильне застосування норм матеріального права.

Додаткове рішення цього ж суду від 05 травня 2015 року оскаржило КП «Херсонське БТІ», просило рішення суду скасувати, оскільки судом порушено норми процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення сторін та обговоривши доводи апеляційних скарг приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково, а апеляційні скарги КП «Херсонське БТІ» задоволенню не підлягають.

Відмовляючи позивачці у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності позову.

Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна.

При зясуванні фактів, з якими закон повязує відшкодування моральної шкоди у трудових спорах слід виходити з вимог ст. 237 КЗпП України, яка визначає підстави покладення на власника або уповноважений ним орган обовязку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватись при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до розяснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обовязковому зясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою та протиправними діями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Зокрема, суд повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 12.01.2012 року по 08.05.2014 року ОСОБА_5 працювала в КП «Херсонське БТІ». У січні 2014 року між позивачкою та керівником підприємства виник довготривалий виробничий конфлікт. Як зазначає відповідач у своїх поясненнях (а.с.93-94), протягом місяця (з березня по квітень 2014 року) позивачці було оголошено 4 догани, а 08.05.2014 року її звільнено з роботи. У зверненні до Херсонської обласної ради від 04.04.2014 року начальник КП «Херсонське БТІ» зазначає, що 29.01.2014 року у звязку з відпусткою діловода ОСОБА_7 її обовязки по реєстрації почти було покладено на ОСОБА_5, а остання не зареєструвала лист профкому та не передавала його на ознайомлення керівництву, підробила підписи адресатів і завдяки її «шахрайським діям» керівництвом було порушено порядок розгляду звернення профкому (а.с.231). З цих підстав, наказом по підприємству від 08.04.2014 року № 10-К ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за недобросовісне виконання нею обовязків діловода. Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.06.2014 року зазначений наказ було визнано незаконним та скасовано.

Під час розгляду справи в суді представник відповідача зазначила, що ОСОБА_5 дійсно виконувала обовязки діловода по реєстрації пошти, однак робила це з власної ініціативи, крім того, виконувала ці обовязки недобросовісно, а тому заробітна плата їй не нараховувалась.

За таких обставин колегія суддів вважає, що в діях відповідача є протиправність, безпідставними звинуваченнями у зловживанні своїми обовязками позивачці завдано моральні страждання, оскільки вона обґрунтовано вважала це приниженням її авторитету і як робітника, і як голови профкому. Поширення відповідачем інформації, яка міститься в наказі серед депутатів обласної ради скомпрометувало позивачку як ділову людину.

Колегія суддів вважає, що такими діями відповідача позивачці спричинено моральну шкоду, розмір якої визначає 1000 грн., що є підставою для скасування рішення суду в цій частині і ухвалення нового, про задоволення позову.

Разом з тим, з висновком суду про стягнення з відповідача заробітної плати за виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника колегія суддів погоджується, оскільки виконання цих обовязків підтверджено доказами, на які послався суд.

Доводи апелянта про те, що ці обовязки не покладались на позивачку в установленому законом порядку, а тому немає підстав оплачувати виконану роботу не ґрунтуються на законі, оскільки позивачку фактично допущено до роботи, доручена робота нею виконувалась, а оплата за неї передбачена умовами колективного договору та ст.105 КЗпП України. Позбавлення позивачки права на оплату виконаної нею роботи, не передбаченої її функціональними обовязками є порушенням її прав на оплату праці. Отже рішення суду в цій частині є законним.

Також судами при вирішенні спору вірно застосовано норми статей 79, 84, 88 ЦПК України, положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» у частині розподілу судових витрат.

Аргументи відповідача у апеляційній скарзі на додаткове рішення від 05 травня 2015 року щодо безпідставного покладення на них обовязку частково відшкодувати позивачці понесені нею судові витрати на оплату правової допомоги в сумі 297 грн. є необгрутованими. Апелянт посилається на те, що адвокат ОСОБА_8, яка надавала правову допомогу позивачці і приймала участь у судовому засіданні не була допущена у процес ухвалою суду, що не дає підстав для відшкодування позивачці понесених нею судових витрат.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_8 надавала правову допомогу позивачці на підставі договору від 04.03.2015 року. В справі є квитанція про оплату позивачкою за послуги адвоката 2000 грн. (т.2, а.с.264). До розрахунку витрат на правову допомогу, крім участі адвоката у судових засіданнях на протязі 4 годин, включено 1 година, яка витрачена на складання документів, надання консультації, вивчення матеріалів справи, обґрунтування правової позиції. Вартість 1 години роботи, з урахуванням зазначених вище постанов КМ України та ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» становить 487, 20 грн., тоді як позивачці судом відшкодовано лише 297 грн.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційних скарг відповідача колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 квітня 2015 в частині відмови у задоволені позову про відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути КП «Херсонське БТІ на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Апеляційні скарги КП «Херсонське БТІ» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 квітня 2015 року та додаткове рішення від 05 травня 2015 рокувідхилити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: