Рішення № 47005812, 30.06.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8029/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Громова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути на свою користь в порядку регресу з ОСОБА_1 кошти у розмірі понесених витрат, а саме 615,42 грн. та суму понесених судових витрат у розмірі 243,60 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявивсь, про час та місце проведення судового засідання позивач повідомлявся належним чином, згідно доданої до позову письмової заяви представник позивача просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі суттєві обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.03.2011 р. по справі №3-953/11, залишену без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 29.04.2009 р., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Під час розгляду в судовому засіданні вказаної адміністративної справи судом встановлені обставини, які є преюдиціальними для розгляду даної справи, а саме те, що 19.01.2011 р. громадянин ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ-21063» д/з 71398 ОК по вул. Сліпньова у м. Одесі, та здійснюючи поворот ліворуч на перехресті вулиць Середньофонтанська Сліпньова у м. Одесі, не надав перевагу в русі автомобілю марки «BMW-740» д/з ВН 7721 АЕ під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався теж по вул. Сліпньова в м. Одесі в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів і обидва отримали механічні пошкодження.

На дату скоєння цієї дорожньо-транспортної пригоди відповідач, ОСОБА_1, не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із Висновком №4516 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, складеного 12 лютого 2011 року субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 визначено вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «BMW-740» д/з ВН 7721 АЕ в наслідок пошкодження автомобіля в ДТП у розмірі 8058,50 грн.

Матеріальна шкода завдана ОСОБА_2, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, особисто винуватцем, ОСОБА_1, відшкодована не була. У звязку з цим, ОСОБА_2 13.03.2012 р. звернувся із заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України, з метою отримання відшкодування.

У звязку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторним (транспортним) страховим бюро України 04 травня 2012 року здійснено виплату відшкодування потерпілій особі, ОСОБА_2, в розмірі 6715,42 грн., за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу (платіжне доручення №2179 від 04.05.2012 р.).

Правове регулювання відносин із заподіяння шкоди ґрунтується на вихідних засадах ст. 1166 ЦК України, яка визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ч. 1 ч. 2 ч.5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогнепальних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пунктів 1 та 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, збиток, заподіяний внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода заподіяна одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; при наявності вини всіх осіб, діями яких був заподіяний збиток, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин що мають істотне значення.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

На підставі вищевикладеного суд вважає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 6715,42 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також суд повинен зазначити про таке.

Згідно ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Позивачем були понесені такі судові витрати, як сплата судового збору у розмірі 243,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №36677 від 25.03.2015 р.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, керуючись ст. ст. 11, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (р/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 232313, Ідентифікаційний код 21647131) кошти у розмірі понесених витрат, а саме 6715,42 грн. (шість тисяч сімсот п'ятнадцять гривень 42 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 А, кв. 33) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (р/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 232313, Ідентифікаційний код 21647131) суму сплаченого судового збору у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя

30.06.2015