Ухвала суду № 47004887, 14.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/1100/15-ц 14.07.2015 14.07.2015 14.07.2015

Провадження №22ц/784/1488/15 Головуючий в першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 69 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Шолох З.Л., Прокопчук Л.М.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю представника сільради ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області

(далі Лисогірська сільрада)

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 квітня 2015 року по справі за заявою

ОСОБА_4,

заінтересована особа ОСОБА_5

про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИЛА:

23 березня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_6, померлого 27 грудня 2005 року з спадкодавцем ОСОБА_6 А М., померлої 03 лютого 2005 року за адресою: вул. Кірова, 17, с. Лиса Гора, Первомайський район, Миколаївська область в період з 12 лютого 2004 року по 03 лютого 2005 року.

Заявник зазначав, що його батько - ОСОБА_6 разом зі своїми сестрами: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 1952 року постійно проживали разом у ІНФОРМАЦІЯ_1, проте останні були прописані по вул. Нечуя Левицького, 27, а батько по вул. Кірова, 17. На підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації від 07 квітня 2000 року ОСОБА_9 та її сину ОСОБА_9 були надані права на земельну частку (пай) розміром по 5,3 умовних кадастрових га кожному. 23 жовтня 1997 року ОСОБА_9 помер. Його мати, ОСОБА_9 успадкувала належну йому земельну частку (пай), про що нею було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом. 10 лютого 2004 року ОСОБА_9 померла. На день її смерті разом з нею проживала ОСОБА_8, яка фактично прийняла спадщину після смерті сестри. 12 лютого 2004 року ОСОБА_8 перейшла проживати до його батька. 03 лютого 2005 року ОСОБА_8 померла, а оскільки вона проживала разом із його батьком, тому останній вважається таким, що прийняв спадщину, після смерті сестри. 27 грудня 2005 року помер його батько ОСОБА_6 Після його смерті, відкрилася спадщина на право на дві земельні частки (пай), розміром кожна по 5,3 умовних кадастрових га, про що свідчить сертифікати серії МК № 0164591 та № 0164903. У встановлений чинним законодавством строк він не звернувся до нотаріуса для прийняття вказаного спадкового майна. Рішенням Первомайського районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2014 року йому надано додатковий строк в три місяці для подання заяви для прийняття спадщини, після смерті його батька. Проте, при зверненні до нотаріальної контори, йому пояснили, що немає доказів того, що на день смерті ОСОБА_8 проживала разом з його батьком ОСОБА_6

Посилаючись на вищезазначене заявник просив задовольнити його заяву.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 квітня 2015 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_6 разом із спадкодавцем ОСОБА_8 по вул. Кірова, 17 в с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області в період з 12 лютого 2004 року по 03 лютого 2005 року.

В апеляційній скарзі Лисогірська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, особа, яка не брала участь у справі, проте, оскаржуваним рішенням суду вирішено її права та обовязки, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника сільради, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_4, встановлення зазначеного юридичного факту йому необхідно для отримання спадщини після смерті свого батька ОСОБА_6

Представник сільради в судовому засіданні апеляційної скарги пояснила, що Лисогірська сільрада заперечує проти факту постійного проживання батька заявника з його сестрою ОСОБА_8 та зазначає, що останню до її смерті доглядали подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які проживали поряд з нею в буд. 29 по вул. Нечуя Левицького, 27 в с. Лиса Гора, а тому спадкодавець ОСОБА_8 18 січня 2005 року склала заповіт та заповіла все своє майно ОСОБА_12

Зазначене підтверджується матеріалами цивільної справи № 2/484/920/14 за позовом ОСОБА_4 до Лісогорської сільської ради про передачу в натурі спадщини, визнаної відумерлою.

Згідно довідки сільради від 13 липня 2015 року, ОСОБА_8, яка померла 03 лютого 2005 року, на день смерті постійно проживала одна у житловому будинку № 27 по вул. Н. Левицького в с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів,що мають юридичне значення» передбачено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язано з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За такого, у місцевого суду не було підстав для розгляду заяви в порядку окремого провадження, оскільки за вимогами ч. 6 ст. 235 ЦПК України, встановивши при розгляді справи в порядку окремого провадження існування спору про право, суд повинен був залишити заяву без розгляду і розяснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання особи, яку бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Від заявника ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладання розгляду справи в звязку з його хворобою, що він підтвердив витягом з медичної картки стаціонарного хворого та довідкою лікарні.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Проте, колегія суддів вважає, що виконання вимог ч. 6 ст. 235 ЦПК України, що є обовязком суду, при вирішення питання про залишення заяви про встановлення юридичного факту без розгляду, не потребує від заявника надання додаткових доказів та не порушує його право на справедливий суд, так як він не позбавляється права на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Враховуючи викладене на те, що між учасниками правовідносин виник спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а заява про встановлення юридичного факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 квітня 2015 року скасувати.

Заяву ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді