Рішення № 47001461, 16.07.2015, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3856/15-ц

Провадження № 2/361/1951/15

16.07.2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Маценко Н.П.

при секретарі Телепі Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

У червні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулося до суду із даним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № ВL_КГ 100092560 від 25.01.2012 у сумі 72422,51 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 25.01.2012 року між товариством та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит на поточні потреби у розмірі 19900 грн., терміном повернення 25.01.2015 року.

Пунктом 2.4.2 кредитного договору передбачено, що проценти та комісію за управління кредитом позичальник повинен сплачувати щомісячно у день повернення кредиту відповідно до платежів, передбачених у графіку погашення заборгованості за кредитом. Процентна ставка за договором встановлена на рівні 0,01 % річних. Щомісячна плата у вигляді комісії за управління кредитом у розмірі 3 % від суми кредиту.

За умовами кредитного договору позичальник зобовязувався не пізніше дати, встановленої у графіку, поповнювати рахунок банку, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за суму платежів, встановлених у графіку, а також у сумах комісії за управління кредитом.

Далі вказує, що банк виконав свої обов'язки згідно приписів кредитного договору від 25.01.2012 року. Разом з тим відповідач зобов'язання, передбачені кредитним договором належним чином не виконує. Станом на 27.05.2015 року має заборгованість у сумі 72422,51 грн., що складається із простроченої суми кредиту 14143 грн. 15 коп.; прострочених процентів за користування кредитом 1 грн. 26 коп.; прострочена комісія за управління кредитом 13556 грн. 72 коп.; пені за несвоєчасне погашення кредиту 44721,28 грн. 38 коп. З підстав стягнення заборгованості банк змушений звернутися до суду.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 не з'явився, надіслав до суду клопотання про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, просив зменшити розмір нарахованої пені у звязку з незадовільним матеріальним становищем, хворобою дружини та наявністю на утриманні двох малолітніх дітей.

Вислухавши заперечення відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встанови в такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.01.2012 року між сторонами по даній справі укладено договір банківського обслуговування, за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти у розмірі 19900 грн. з терміном повернення до 25.01.2015 року; процентна ставка за кредитом складає 0,01 % річних; комісія за управління кредитом 3 % річних.

За умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_2 взяв на себе зобовязання щомісячно виконувати своїх боргові зобовязання відповідно до Графіку в порядку, передбаченому п. 2.5 загальної частини договору, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії, а також на вимогу банку сплатити можливу неустойку.

Пунктами 2.5.1 та 2.5.2 кредитного договору передбачено, що щомісячний платіж, передбачений Графіком, складається із строкової частини кредиту та строкових процентів. Позичальник зобовязувався не пізніше дати, встановленої у графіку, поповнювати рахунок банку, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за суму платежів, встановлених у графіку, а також у сумах комісії за управління кредитом.

З матеріалів справи достовірно встановлено, що взяті на себе зобовязання за кредитним договором відповідач порушив. Станом на 27.05.2015 року його заборгованість становить 72422,51 грн., що складається із простроченої суми кредиту 14143 грн. 15 коп.; прострочених процентів за користування кредитом 1 грн. 26 коп.; прострочена комісія за управління кредитом 13556 грн. 72 коп.; пені за несвоєчасне погашення кредиту 44721,28 грн. 38 коп.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача пені, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 551ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання)

Право суду вирішувати питання про зменшення розміру пені згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України підтверджено правовою позицією Верховного Суду України (справа №6-100цс14), згідно якої визначено, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обв'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому, питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач має право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей, так як має троє дітей, про що свідчить відповідне посвідчення.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що останнє погашення відповідачем заборгованості здійснено 26.02.2013 року, при цьому позивач звернувся до суду лише 03.06.2015 року. Таке затягування привело до нарахування пені у розмірі 44721,38 грн. Разом з тим, у матеріалах справи не міститься доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру неустойки, а тому суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 10 %, заявленої суми, а саме до 4472,21 грн. Вказаний розмір пені, на думку суду, відповідає загальними засадам цивільного судочинства.

Конституційний Суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, звільняється від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 321,73 грн. судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» код 19017842 заборгованість за кредитним договором від 25.01.2012 року у розмірі простроченої суми кредиту 14143 (чотирнадцять тисяч сто сорок три) грн. 15 коп.; прострочених процентів за користування кредитом 1 (одна) грн. 26 коп.; прострочена комісія за управління кредитом 13556 (тринадцять тисяч пятсот пятдесят шість) грн. 72 коп.; пені за несвоєчасне погашення кредиту 4472 (чотири тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 38 коп., всього 32173 (тридцять дві тисячі сто сімдесят три) грн. 34 коп.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір 321 (триста двадцять одна) грн. 73 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Н. П. Маценко