Рішення № 46993663, 13.07.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1753/15-ц Провадження № 22-ц/772/2004/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 6 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої судді: Шемети Т.М.,

суддів: Якименко М.М., Голоти Л.О.

при секретарі: Сніжко О.А.

з участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2015 року,

в с т а н о в и л а :

31.01.2015 року ОСОБА_7 звернувся в суд з вказаним позовом до ОСОБА_3 та доповнивши позовні вимоги (а.с.75 78), просив:

1)визнати право власності ОСОБА_7 на пластиковий водопровід діаметром 32 мм, прокладений ним від вул.. Маяковського до оглядового колодязя, споруджений ним на земельній ділянці, що належить йому на праві приватної власності, довжиною 44 погонних метра;

2)усунути перешкоди в користуванні житловим будинком і земельною ділянкою по вул.. Маяковського. 39 в м. Вінниці шляхом демонтажу самовільно прокладеного ОСОБА_3 до будинковолодіння 2-й пров. Северина Наливайка, 8 водопроводу з належної на праві власності ОСОБА_7 на праві власності земельної ділянки на відстань не менше 5 метрів від стін будинку ОСОБА_7;

Ухвалою Вінницького міського суду від 25.05.2015 року (а.с.134) відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_7 про зміну та доповнення позовних вимог від 03.04.2015 року (а.с.100-102) та заяви про зміну позовних вимог від 27.04.2015 року (а.с.127-130).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права: просить оскаржуване рішення скасувати та задовольнити його позов. Доводи апеляційної скарги наступні: суд не розглянув всіх його вимог, зокрема вимог, викладених в заяві про зміну та доповнення позовних вимог від 03.04.2015 року та вимог, викладених в заяві про зміну позовних вимог від 27.04.2015 року. Суд невірно оцінив надані ним докази та безпідставно не врахував, що ОСОБА_3 самовільно підключився до його водопроводу і тепер цей водопровід проходить по землі, яка належить йому, ОСОБА_7.

Дізнавшись про таке рішення, особа яка не брала участі у справі ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на рішення суду лише в частині того, що суд в мотивувальній частині рішення визнав встановленою ту обставину, що земельна ділянка по вул.. Маяковського , 39 в м. Вінниці, - належить на праві власності ОСОБА_7, тоді як вказана земельна ділянка належить і йому, ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_7, а також встановлено ту обставину, що водопровід ОСОБА_3 проходить по ділянці, що є у спільній сумісній власності(а.с.175). Тому за результатами апеляційного розгляду просить виключити ці дві обставини з мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 подану ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній підстав, визнала апеляційну скаргу ОСОБА_5. Представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 подану її довірителем апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 подані апеляційні скарги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, сторін, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції , приходить до наступних висновків.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено заявлені ним позовні вимоги, не здобуто відповідних доказів і в ході розгляду справи: спірний водопровід належить ОСОБА_8 і рішенням Вінницького міського суду від 25.03.2014 року, що набрало законної сили28.04.2014 року, встановлено, що саме ОСОБА_7 перешкоджає ОСОБА_8 та ОСОБА_9 користуватися водопроводом, спорудивши біля водопроводу вигрібну яму, яку його зобовязано демонтувати.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_7 на праві власності належить 71/100 частини будинковолодіння по вул.. Маяковського , 39 в м. Вінниці, що підтверджено свідоцтвом про право власності на будівлю № 707 від 28.07.2989 року.

ОСОБА_7 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0577 га по вул.. Маяковського. 39 в м. Вінниці, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, що доведено Державним актом серії ЯД № 375030(а.с.23).

ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_5 належить земельна ділянка, площею 0,0187 га по вул.. Маяковського, 39 в м. Вінниці, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, що доведено Державним актом серії ЯД № 375032 (а.с.22). Встановлюючи обставини власності щодо вказаної земельної ділянки, суд першої інстанції невірно, без урахування Державного акту (а.с.22) встановив, що вказана земельна ділянка належить на праві особистої власності ОСОБА_7, що й оспорюється особою яка не брала участі у справі ОСОБА_5 . Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 в цій частині є обґрунтованими та таке посилання суду першої інстанції підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення, оскільки це зазначено як встановлена обставина, що унеможливлює розцінити таку вказівку суду як описку. Отже, в цій частині рішення суду слід змінити.

Разом з тим така помилка суду не вплинула на правильність прийнятого рішення за результатами розгляду справи.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником будинку № 8 по 2-му пров. Северина Наливайка в м. Вінниці, що підтверджено свідоцтвом про право власності на будівлю № 105 від 19.02.1986 року (а.с. 58), а також власником земельних ділянок для обслуговування та будівництва зазначеної нерухомості (Державні акти серії ЯК № 908859 та серії ЯК № 908858).

Рішенням Вінницького міського суду від 25.03.2014 року (а.с.64 -66), яке набуло законної сили 28.04.2014 року після його перегляду в апеляційній інстанції (а.с.67-69) встановлено, а тому не потребує доказуванню, що «труба водопроводу ОСОБА_3 прокладена глибоко в землі, проходить частково по земельній ділянці відповідача ОСОБА_7 та на земельній ділянці останнього розташований спільний із ОСОБА_3 водопровідний колодязь з 1985 року (а.с.65). Цим рішенням було усунуто перешкоди в користування ОСОБА_3 житловим будинком № 8 по 2-му пров. Северина Наливайка у м. Вінниці шляхом демонтажу ОСОБА_7 вигрібної ями та каналізаційних труб, які входять в цю вигрібну яму, розташовану по вул. Маяковського. 39 в м. Вінниці, в звязку з тим, що ці труби прокладені вище водопроводу ОСОБА_3.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи .

Обовязок доказування і подання доказів покладено на сторін (ст. 60 ЦПК України).

Належність водопроводу відповідачеві ОСОБА_3 (який став власником будинковолодіння на підставі договору дарування від 31.03.1983р., за яким ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_8 прийняв у дар 19/100 частин будинковолодіння по 2-му пров. ОСОБА_10 (тоді Калініна) в м. Вінниці ) підтверджено ОСОБА_8 на скрытые работы по обустройству наружного водопровода від 02.06.1985 року (а.с.59) та від 15.10.1985 р. (а.с. 59 на звороті), яким надано дозвіл ОСОБА_8 провести водопровід (а.с.59).

Факт підключення ОСОБА_11 (яка подарувала частку свого будинку по вул. Маяковського,39 в м. Вінниці ОСОБА_12: Договір дарування від 26.09.1983 року на а.с.7), до вже існуючого на той час водопроводу ОСОБА_8 підтверджується дозволом від 04.10.1985 року, який ОСОБА_8 надавав їй на підключення до вже наявного та належному йому водопроводу (а.с.60).

І в позовній заяві, і в апеляційній скарзі ОСОБА_12 посилається на те, що належність водопроводу саме йому, а не ОСОБА_3 підтверджено актом приналежності водопровідних, каналізаційних мереж і меж технічного обслуговування від 21.03.2011 року (а.с.61). Однак судом першої інстанції дано оцінку цьому акту та вірно зазначено, що цей акт не є дійсним, оскільки при його наданні і коригуванні проекту по вул.. Маяковського, 39 замовником (ОСОБА_7Д.) була надана недостовірна інформація, що підтверджено листом КП «Вінницяводоканал» від 05.05.2014 року № 2/143-с (а.с.62), а згідно проектної та кошторисної документації водопровід, прокладений від вул.. Маяковського, 39 до 2-го пров. Северина Наливайка, 8 із сталевих труб діаметром 50 мм, довжиною 71 м було прокладено ОСОБА_8, а водопровід довжиною 3 м до житлового буд. № 39 по вул.. Маяковського (власник ОСОБА_7Д.) було підключено до існуючого, прокладеного раніше водопроводу з дозволу власника ОСОБА_8.

Проходження водопроводу ОСОБА_8 частково по спільній земельній ділянці ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підтверджена експлікаціями земельних угідь (а.с. 16-17), рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 15.01.2007 р., яке набуло законної сили 26.01.2007р.(а.с. 20), листом КП «Вінницяводокнаал» № 2/177-3 від 17.06.2014 року (а.с.92 ).

Отже, в своїй сукупності вищезгадані письмові докази беззаперечно свідчать про належність водопроводу ОСОБА_3 (який проходить частково) та прокладення його у відповідності до технічної документації. Доказів належності водопроводу ОСОБА_7 та створення йому перешкод тим, що водопровід ОСОБА_3, частково проходячи по спільній земельній ділянці ОСОБА_7 та ОСОБА_5, створює будь-які перешкоди йому як власнику частини будинку, - ним не надано та не здобуто в ході судового розгляду, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7 є вірним, ґрунтується на встановлених по справі обставинах та ухвалений з правильним застосуванням норм матеріального, процесуального права.

Стосовно аргументу апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що суд не розглянув всіх заявлених ним вимог, слід зазначити таке: Ухвалою Вінницького міського суду від 25.05.2015 року (а.с.134) відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_7 про зміну та доповнення позовних вимог від 03.04.2015 року (а.с.100-102) та заяви про зміну позовних вимог від 27.04.2015 року (а.с.127-130), вказана ухвала суду ніким не оскаржена ні окремо від рішення суду, ні одночасно з рішенням, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними.

Оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження, вона підлягає відхиленню.

Разом з тим, як уже зазначалося вище, суд допустив помилку при встановленні фактичних обставин, яка хоч і не вплинула на правильність прийнятого рішення, однак тягне за собою його зміну.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2015 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду про належність земельної ділянки по вул. Маяковського, 39 в м. Вінниці, площею 0,0187 га, на праві власності ОСОБА_7.

В решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.05.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: підпис ОСОБА_13

Судді: підпис ОСОБА_14 підпис ОСОБА_15

З оригіналом згідно: ОСОБА_13