Рішення № 46991693, 15.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Провадження № 22ц/790/2954/15 Головуючий 1 інст. Іващенко С.О.

Справа № 2/2033/272/2012

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Пономаренко Ю.А., Бобровського В.В,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2

на заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 16 січня 2012 року

по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вказувало, що 15 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладений договір про надання кредитної лінії, що складається з двох частин. Ліміт кредитної лінії встановлений у розмірі 255000 швейцарських франків на строк до 14 квітня 2017 року. На забезпечення виконання кредитного зобовязання між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки. За умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 березня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором від 15 квітня 2008 року. Зобовязання за кредитним договором відповідачі належним чином не виконують, станом на 29 березня 2010 року сума боргу за договором складає 273776,93 швейцарських франки та 1121601,27 грн.

Тому, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2008 року в національній валюті гривні, що еквівалентно сумі 273776,93 швейцарських франки відповідно до офіційного курсу НБУ на дату ухвалення рішення та 1121601,27 грн. Стягнути з відповідачів на користь Банку суму сплаченого державного збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 16 січня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ярової Л.В. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2008 року у розмірі 3429540,79 грн., держмито у розмірі 17000 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25 червня 2012 року заяву представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2015 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ставить питання про застосування строків позовної давності щодо стягнення неустойки з ухваленням нового рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції, а у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що позивачем не надані докази належного переходу до нього прав кредитора зав кредитним договором від 15 квітня 2008 року; крім того, відповідачем не отримано повідомлення з приводу зміни первісного кредитора у зобовязанні; до матеріалів справи позивачем не надано доказів фактичного отримання відповідачем коштів, а також детального розрахунку заборгованості, що унеможливлює визначення моменту припинення поруки. ОСОБА_1, як поручитель, не повідомлялася про прострочення позичальника. Наполягає на застосуванні строку позовної давності до нарахування пені.

Позивач про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином: однак до суду причин неявки до суду не надано.

Неявка представника відповідача, належно повідомленого про час та місце розгляду справи відповідно до вимог передбачених ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконали зобовязань за кредитним договором та договором поруки, що є підставою для настання правових наслідків передбачених договором або законом; доказів про звільнення боржників від відповідальності останніми не надано.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 15 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладено договір про надання кредитної лінії, за яким ліміт кредитної лінії встановлений у розмірі 255000 швейцарських франків на строк до 14 квітня 2017 року (а.с.5).

На забезпечення виконання кредитного зобовязання між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки (а.с.13).

Статтею 553 ЦК України передбачено, що поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порука є способом забезпечення виконання зобов'язання.

05 березня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким останній відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором від 15 квітня 2008 року (а.с.25).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, відповідно до п.п.1.2 розпорядження № 231 від 3 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Оформлюючи відступлення права вимоги (ст. ст. 513, 514, 516, 517, 651, 1077, 1078, 1082, 1084 ЦК України), сторони договору купівлі-продажу кредитного портфелю не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до позивача перейшли права первинного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що станом на 29 березня 2010 року сума заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2008 року становить 273776,93 швейцарських франки та 1121601,27 грн., яка складається з :

-255000 швейцарських франків заборгованість за кредитом;

-18776,93 швейцарських франків заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитними коштами за період з 18 серпня 2009 року по 29 березня 2011 року;

-1121601,27 грн. заборгованість по пені за період з 05 березня 2010 року по 29 березня 2011 року (а.с.17).

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2011 року ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2008 року були внесені грошові кошти у розмірі 189815,02 гривні, що є 21846,00 швейцарських франків, з них 3135,37 швейцарських франків зараховано на погашення боргу по тілу кредиту; 18710,63 швейцарських франків зараховано на погашення боргу по процентам за користування кредитними коштами. Вказані кошти не були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення.

Наразі борг по тілу кредиту за кредитним договором від 15 квітня 2008 року складає 251864, 63 швейцарських франків, що за курсом НБУ на 29.03.2011 року складає 2179409 грн. 82 коп.

Що стосується заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитними коштами, судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в цій частині, з урахуванням того, що відповідачем були сплачені відсотки, тому борг по відсоткам у ОСОБА_3 відсутній, що не заперечується і самим позивачем.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що заборгованість по пені відповідача складає 1121601,27 грн.

Доводи апеляційної скарги частково підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Посилання представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 на припинення договору поруки не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зміна відсоткової ставки у звязку зі зміною розміру ставки FIDR не може бути розцінена як збільшення розміру процентів, встановлених кредитним договором в односторонньому порядку з урахуванням того, що умовами договору поруки та умовами кредитного договору передбачалися вказані умови плаваючої процентної ставки.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст..ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 16 січня 2012 року змінити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ІК 36789421, р/р 26507002333333, МФО 300528) солідарно суму заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2008 року у розмірі 3301011,07 грн. (три мільйони триста одна тисяча одинадцять гривень сім копійок) , яка складається з тіла кредиту у розмірі 251864, 63 швейцарських франків (двісті пятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят чотири), що за курсом НБУ на 29.03.2011 року складає 2179409 грн. 82 коп.(два мільйони сто сімдесят девять тисяч чотириста девять гривень) та пені у розмірі 1121601 грн. 27 коп. (один мільйон сто двадцять одна тисяча шістсот одна гривня).

В частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитними коштами, - відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: