Постанова № 46982736, 20.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6024/15-п

Провадження № 33/779/123/2015

Категорія ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягнено до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.06.2015, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює на посаді керівника ТзОВ «Фьостдекс.В.А.», мешкає в м.Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд. 1б / 406

визнано винним та притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови місцевого суду від 15.06.2015р., ОСОБА_2 14.04.2015р. о 23-30 год. в м. Івано-Франківськ по вул. Мазепи, керуючи транспортним засобом марки «Кіа» державний номерний знак НОМЕР_1 перед початком руху заднім ходом не переконався в безпечності даного маневру та допустив наїзд на припаркованний транспортний засіб марки «Форд» державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за яке передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Судом першої інстанції також встановлено, що водій ОСОБА_2, 14.04.2015р. о 23-30 год. в м. Івано-Франківськ по вул. Мазепи керував транспортним засобом марки «Кіа» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного спяніння, ухилився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан спяніння, чим порушив п. 2.5 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохає постанову суду скасувати, змінити рішення в частині накладення на нього стягнення та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що суд неповно зясував всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, а саме належним чином не зясований його майновий стан, зокрема те, що він офіційно працює на посаді керівника ТЗОВ «Фьостдекс.В.А.», має стабільний доход та фінансову можливість оплатити штраф. Також, зазначає, що специфіка його робота повязана з постійним переміщенням по всій території держави та за її межами. Вважає, що при таких обставинах до нього можливо було застосувати стягнення у вигляді штрафу. Крім того, звертає увагу на те, що вказане правопорушення він вчинив вперше, вину у його вчиненні визнав повністю та щиро кається у вчиненому.

В судове засідання апеляційного суду апелянт не зявився, про час слухання справи 20.07.2015р. о 9-00 год. був своєчасно повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є відповідне повідомлення, з відміткою про його вручення 14.07.2015р. особисто ОСОБА_1.

Від правопорушника на адресу суду не надходило клопотання про відкладення розгляду справи або заяви про поважні причини неявки.

За таких умов вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність правопорушника, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову місцевого суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не оспорюється, апелянт висловив свою незгоду в частині призначення стягнення.

Доводи апелянта щодо неповного зясування суддею всіх обставин справи в частині обрання відносно нього виду адміністративного стягнення неможливо взяти до уваги, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються зібраними по справі доказами.

Згідно зі ст. 30 КУпАП позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом, та не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в звязку з інвалідністю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 14.04.2015р. вчинив декілька адміністративних правопорушень, зокрема, порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного спяніння, тобто вчинив адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2, 15).

Матеріали справи містять пояснення трьох свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які показали, що водій автомобіля марки «Кіа» падав, не міг триматися на ногах, від нього відчувався запах алкоголю, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував ножем, застосовував заходи фізичного впливу до працівників ДАІ (а.с. 4-6).

Таким чином, вважаю правильно встановленим, що ОСОБА_2 грубо порушив правила дорожнього руху України, а саме: порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 124 КУпАП та порушив вимого п. 2.5 А Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують його відповідальність.

Суд першої інстанції при обрані виду та міри адміністративного стягнення, врахував характер вчинених ОСОБА_2 двох адміністративних правопорушення на транспорті, якими грубо порушені правила дорожнього руху України, ступень його вини та дані про особу, а саме те, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненому розкаявся та повністю визнав свою вину.

З припису ч. 2 ст. 36 КУпАП вбачається, що у разі, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Строк позбавлення наданого ОСОБА_2 права керування транспортним засобом на один рік, застосований судом першої інстанції в мінімальних межах, передбачених у санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи наведене вище, вважаю, що у суду першої інстанції були законні підстави до накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення саме у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, в мінімальних межах, та відповідає принципам законності та справедливості.

Враховую, що правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП скоєне умисно, а ст.124КУпАП з необережності.

Посилання апелянта на те, що він працює на посаді керівника ТзОВ «Фьостдекс.В.А.» та специфіка його робота повязана з постійним переміщенням на транспортному засобі по всій території держави та за її межами, а також на те, що він має стабільний дохід, у звязку із чим спроможний сплатити штраф, самі по собі не можуть бути підставами для зміни стягнення при вказаних вище обставинах, оскільки скоєні ним правопорушення є грубими, та стягнення відповідає вимогам ст. 30 КУпАП, даним про особу правопорушника, з рахуванням конкретних обставин правопорушення.

Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосований з метою виховання ОСОБА_2, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень, та при накладенні стягнення були враховані характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, та ступінь його вини.

Звертаю увагу на те, що в апеляційній скарзі апелянт посилався на норми Цивільного процесуального кодексу України, але відповідно до ст. 294 КУпАП, це не може бути підставою для повернення без розгляду або для усунення недоліків такої апеляційної скарги. Разом з тим, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо скасування оскаржуваної постанови суду, які були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, не можуть бути підставою для її скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 30, 33, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.06.2015р., якою ОСОБА_2 визнано винним та притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1