Ухвала суду № 46982052, 17.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/965/15 Справа № 201/6667/15-к Слідчий суддя - Суддя-доповідач - Бровченко Л.В.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 року

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бровченко Л. В.

суддів Кислого М.М., Кондакова Г.В.

при секретарі Дьоміній А.А.

за участю прокурора Максименко Ю.Ю.

представника ТОВ «Приваттранс» адвоката Макаренко О.Ю.

розглянувши у віддкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу представника ТОВ «Приваттранс» та ТОВ «Приват-Автотранс» Макаренко О.Ю. на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2015 року про арешт майна та грошові кошти, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою було задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області та накладено арешт на вилучене майно 3 комп'ютерних системних блоки та грошові кошти в розмірі 75389 грн.

В обґрунтування свого рішення суд вказав, що дослідивши матеріали клопотання та надані матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені в матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку, що з метою забезпечення кримінального провадження, накладення арешту на зазначене майно є необхідним.

На вказане судове рішення слідчого судді, представником ТОВ «Приваттранс» та ТОВ «Приват-Автотранс» Макаренком О.Ю. була подана апеляційна скарга, в якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу суду.

В обґрунтування скарги зазначає, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не зазначив посилання на обставини, які дають підстави для висновку про необхідність накладення арешту на грошові кошти та системні блоки комп'ютерів. Судовий розгляд проведено неповно, не досліджувались доводи учасників процесу, не зроблено оцінки доказів, слідчий суддя фактично обмежилась тільки копіюванням клопотання слідчого про арешт майна, що є порушенням вимог ст.173 КПК України. Слідчий у своєму клопотанні про арешт майна взагалі не вказав підстави, з яких потрібно здійснити арешт на грошові кошти та системні блоки компютерів в кількості три одиниці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника ТОВ адвоката Макаренко Ю.Ю., який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, думку прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною

та обгрунтованою та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту ст. 395 КПК України слідує, що на ухвалу слідчого судді апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається із наданих суду апеляційної інстанції матеріалів, розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на майно здійснювався слідчим суддею 24 квітня 2015 року без виклику представника ТОВ. Ухвалу суду представником ТОВ «Приваттранс» було отримано тільки 08 липня 2015 року, отже строк на її оскарження треба рахувати від дня отримання копії ухвали, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що строк на оскарження в апеляційному порядку ухвали пропущений з поважних причин та його слід поновити.

Крім того, на думку колегії суддів, доводи викладені в апеляційній скарзі про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу, оскільки вони знайшли своє підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за № 12014040230001068 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, за фактом внесення службовими особами ПАТ «Північтранс» до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей до конкурсної документації на здійснення пасажирських перевезень в м.Кривому Розі.

21 квітня 2015 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська було постановлено ухвалу, якою дано дозвіл на проведення обшуку у службових приміщеннях ТОВ «Приваттранс», а 23 квітня 2015 року під час проведення обшуку слідчим слідчої групи прокуратури Дніпропетровської області в кабінеті директора та головного бухгалтера ТОВ «Приваттранс» були вилучені грошові у розмірі 75389 грн., а також 3 (три) комп'ютерних системних блоки.

24 квітня 2015 року слідчий ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про накладення арешту на майно .

Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, зазначене в клопотанні слідчого.

З висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення клопотання слідчого з мотивів, вказаних в ухвалі, колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання прокурору для усунення його недоліків виходячи з наступного.

В силу ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Але в порушення вимог ст.ст170, 171 КПК України слідчий у своєму клопотанні про арешт майна взагалі не вказав підстави, з яких потрібно здійснити арешт майна - системних блоків комп'ютерів в кількості три одиниці, готівкових коштів у розмірі 75389 грн., також не зазначено які підстави вважати, що грошові кошти та системні блоки комп'ютерів відповідають критеріям, зазначеним у частині другій ст.167 КПК України. Вказані обставини свідчать про необгрунтованність та невмотивованість клопотання слідчого про арешт майна.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України слідує, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.173 КПК України в ухвалі, взагалі не зазначив посилання на обставини, які дають підстави для висновку про необхідність накладення арешту на грошові кошти та системні блоки. Не зазначив, за якими ознаками вони відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України, що свідчить про незаконність, необгрунтованість та невмотивованість ухвали слідчого судді. В ухвалі слідчий суддя взагалі не досліджувала доводи учасників процесу, не зробила будь-якої оцінки доказів та не навела мотивів прийнятого рішення, фактично обмежившись тільки копіюванням клопотання слідчого про арешт майна, що є порушенням вимог ст.173 КПК України.

Зазначені вимоги норм кримінального процесуального закону слідчим суддею при постановлені оскаржуваної ухвали враховано не було, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали суду апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України.

Розглядаючи клопотання слідчого та приймаючи рішення про накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні слідчого, колегія суддів, враховуючи підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна, вважає що клопотання не може бути задоволено, оскільки не відповідає в повному обсязі вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України та має недоліки і підлягає поверненню для їх усунення.

Так, апеляційним переглядом встановлено, що клопотання слідчого не вмотивоване, зокрема: відсутні правові підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; не в повному обсязі визначено індивідуальні ознаки майна, що належить арештувати.

Крім того, слідчим в клопотанні не зазначено, кому належить майно, документів, передбачених законом, які б підтверджували право власності на нього, не надано.

Також, в клопотанні не визначено порядок виконання арешту майна у разі задоволення клопотання, а саме порядок зберігання майна.

Суд першої інстанції під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна та постановлення ухвали, не надав оцінки зазначеним недолікам та тим обставинам, що клопотання подано без додержання вимог статті 171 КПК України, та не мотивуючи прийняте рішення про арешт майна, зазначив, що з метою забезпечення кримінального провадження, накладення арешту на зазначене майно є необхідним, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне постановити нову ухвалу апеляційного суду, якою повернути клопотання слідчого ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області про накладення арешту на майно прокурору Дніпропетровської області для усунення його недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє права слідчого після усунення недоліків в строки, передбачені ст. 172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.

Керуючись ст. ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Поновити представнику ТОВ «Приваттранс» та ТОВ «Приват-Автотранс» адвокату Макаренко О.Ю. пропущений з поважних причин строк на подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2015 року.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2015 року про арешт на вилучене майно 3 (три) комп'ютерних системних блоки та грошові кошти в розмірі 75389 грн. - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області про накладення арешту на майно - повернути прокурору Дніпропетровської області для усунення недоліків на протязі семидесяти двох годин.

Судді: ____ ___ __

Бровченко Л.В. Кислий М.М. Кондаков Г.В.