Ухвала суду № 46981913, 20.07.2015, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

198/385/15-ц

2/0198/177/15

У Х В А Л А

08 липня 2015 року суддя Юрївського районного суду Дніпропетровської області Гайдар І.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та фермерського господарства «Зоря» про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ФГ «Зоря» про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на майно. Ухвалою від 08 липня 2015 року провадження у справі відкрито.

28.01.2013 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір позики, посвідчений державним нотаріусом Юрївської державної нотаріальної контори, на суму 500000,00 грн. Того ж дня між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір застави майна (майнових прав), посвідчений державним нотаріусом Юрївської державної нотаріальної контори. Згідно з договором ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в заставу належне йому майнове право, а саме право власності на майно, що складається з цілісного майнового комплексу ФГ "Зоря", як забезпечення виконання зобовязань за зазначеним договором позики. Заставодавець засвідчив, що предметом застави за договором стає також право користування 5363,6123 га землі, якою користується ФГ "Зоря" на землях Варварівської сільської ради (3208,1283 га) та Вербуватівської сільської ради (2155,484 га) на підставі договорів оренди земельних ділянок згідно з реєстром, що доданий до договору застави та є його невідємною частиною. Узгоджена сторонами вартість заставного майна становила 500000,00 грн.

Згідно з п. 8 договору застави майна (майнових прав) від 28.01.2013 р. заставодавець ОСОБА_2 зобовязався не укладати угод про дострокове припинення дії договорів оренди земельних ділянок, а також не використовувати заставне майно як предмет будь-яких цивільно-правових договорів та угод без згоди заставоутримувача ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 належним чином зобовязання за вказаним договором позики не виконав, в звязку з чим станом на 03.02.2015 року заборгованість за позикою склала 1015979,45 грн., що є грошовим еквівалентом 62554,73 доларів США, а заборгованість зі сплати відсотків станом на 29.01.2015 року за останні 24 місяці користування позикою складає 240000,00 грн. Також не повернуто кошти в сумі 30000000,00 грн., які отримані ОСОБА_2 на підставі договору про внесення змін до договору позики від 28.01.2013 року.

Відповідно до заявлених вимог позивач просить звернути стягнення на майно, що складається з цілісного майнового комплексу ФГ "Зоря", як забезпечення виконання зобовязань за договором позики від 28.01.2013 року, шляхом визнання права власності на ФГ "Зоря" з наданням права зареєструвати за позивачем це право в реєстраційних органах.

08 липня 2015 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ФГ «Зоря» вчинення дій щодо зміни або припинення договорів оренди земельних ділянок, укладених між ФГ «Зоря» та особами власниками земельних ділянок, вказаних в договорі застави майна (майнових прав) від 28.01.2013 р., посвідченого Юрївською держнотконторою за реєстр. № 18, без погодження з заставоутримувачем ОСОБА_1

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2, користуючись повноваженнями голови ФГ «Зоря», порушуючи умови договору застави майна (майнових прав) від 28.01.2013 р., без погодження з заставоутримувачем ОСОБА_1 розриває договори оренди земельних ділянок, вказаних в договорі застави, переоформляє та реєструє право оренди землі на інші субєкти підприємницької діяльності, які належать його близьким родичам.

Враховуючи значну ціну заявленого позову, а також те, що позивач внаслідок неможливості виконання рішення суду може зазнати збитків внаслідок того, що відповідач ФГ «Зоря» залишиться без земель, які входять до його складу, просив вжити заходи забезпечення позову.

Ознайомившись з матеріалами позову та заяви про його забезпечення, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3)інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову передбачені ст. 152 ЦПК України, одним з яких є заборона вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього звязку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Предметом заявленого ОСОБА_1 позову являється матеріально-правова вимога про визнання права власності на цілісний майновий комплекс ФГ «Зоря».

За нормами ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 12, 19 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Таким чином, до складу цілісного майнового комплексу господарства серед іншого входять майнові права користування земельними ділянками, переданими в оренду громадянами, власниками землі.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову у спосіб заборони вчинення дій позивач посилався на підстави вважати, що ОСОБА_2 як засновник та голова ФГ «Зоря» має намір ухилитись від виконання обовязків, взятих згідно з договором застави майна (майнових прав) від 28.01.2013 р. Доводи позивача підтверджуються копіями документів, доданих до заяви.

Зокрема, за реєстром, який є невідємною частиною договору застави майна (майнових прав) від 28.01.2013 р. (сторінка 1 реєстру, поле № 1, номер запису 3), земельна ділянка з кадастровим номером 1225980500:01:001:0437 перебувала в оренді ФГ «Зоря», а орендодавцем виступала ОСОБА_3 (а.с. 54).

Згідно з витягом № 38374227 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2015 року речове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225980500:01:001:0437 припинено (а.с. 52). Підставою припинення стала угода про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Зоря». В той же день право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано за іншою юридичною особою ФГ «Плантера», про що свідчить витяг №38375366 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2015 року (а.с. 51).

Крім того, інші наявні в матеріалах заяви докази свідчать про те, що ОСОБА_2 намагається позбутися майна, належного йому на праві власності, та ухилитись від виконання обовязків за іншими договорами, укладеними сторонами у справі.

Так, 10 вересня 2014 року ФГ «Зоря» продано без погодження з ОСОБА_1 соняшник врожаю 2014 року, в той час як відповідно до договору контрактації від 28.01.2014 року позивачем зроблено обтяження майбутнього врожаю соняшника. Протягом грудня 2014 року - травня 2015 року ФГ «Зоря» здійснено відчуження ряду належних підприємству обєктів нерухомого майна. Також фермерським господарством «Зоря» укладено ряд кредитних договорів, за якими позивач виступав поручителем та виконав зобовязання за боржника, однак до теперішнього часу сплачені ОСОБА_1 грошові кошти останньому не повернуті, хоча відповідно до витягу з головної книги господарства до каси надходили значні готівкові кошти з рахунків, відкритих в інших банках та від реалізації продукції та товарів (а.с. 56-74).

Таким чином, є достатні припущення вважати, що ФГ «Зоря» в особі ОСОБА_2 в подальшому може продовжувати достроково розривати договори оренди земельних ділянок, вказаних в договорі застави майна (майнових прав) від 28.01.2013 р., а внаслідок цього позивачу в майбутньому необхідно буде докласти значні зусилля для відновлення своїх майнових прав на оренду земельних ділянок у випадку задоволення позовних вимог.

Вимоги позивача в частині забезпечення позову шляхом заборони змінювати договори оренди земельних ділянок не підлягають задоволенню, оскільки такий вид забезпечення позову є втручанням в господарську діяльність ФГ «Зоря», що недопустимо.

Враховуючи, що між сторонами дійсно виникли спірні правовідносини, а ФГ «Зоря» має певні майнові права, що є предметом позовних вимог та застави, якими має можливість до вирішення справи по суті розпорядитись, тобто існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, відповідає позовним вимогам, співмірний та пов'язаний з предметом позову, не вплине на можливість користування зазначеним майном, заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151-153, 210, 293 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

До набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та фермерського господарства «Зоря» про звернення стягнення на заставне майно шляхом визнання права власності на це майно заборонити фермерському господарству «Зоря» припиняти договори оренди земельних ділянок, укладені між ФГ «Зоря» та особами власниками земельних ділянок, вказані в договорі застави майна (майнових прав) від 28.01.2013 року, посвідченого Юрївською держнотконторою за реєстровим № 18, без погодження з заставоутримувачем ОСОБА_1.

В іншій частині заяви відмовити.

Розяснити позивачу, що у випадку відмови у позові наслідком таких процесуальних дій може бути відшкодування шкоди за позовом відповідача за допущене забезпечення безпідставного позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі, та для виконання до реєстраційної служби Юрївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Юрївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в пятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: І.О.Гайдар