Рішення № 46981341, 16.06.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Справа № 185/2980/15-ц

Провадження № 2/185/2003/15

16 червня 2015 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючий суддя Бабій С.О., за участю секретаря судового засідання Сушко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ 'банк 'фінанси та Кредит' в особі відділення №17 Філії 'дніпропетровське РУ' АТ 'банк 'фінанси та Кредит', про захист прав споживачів та стягнення коштів (повернення депозиту та процентів),

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача АТ «Банк «Фінанси та Кредит», з вимогою про стягнення з останнього на його користь за Договором-заявою № 307231/33082/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» грошові кошти у загальній сумі 45255,69 грн. Станом на 21 травня 2015 року, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить стягнути грошові кошти у сумі 56849,24 грн. (пятдесят шість тисяч вісімсот сорок девять гривень 24 коп.). В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09 січня 2014 року вона уклала Договір-заяву № 307231/33082/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» із АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Відділення №17 Філії «Дніпропетровське РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на 1 місяць в національній валюті, за яким вона передала відповідачу грошові кошти у сумі 48500,00 грн. Факт внесення грошей на вкладний рахунок підтверджується квитанцією № 3429912 від 09.01.2015 року. Відповідно до п. 5.3. договору після закінчення строку, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених п. 5.3 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у АТ «Банк «Фінанси та кредит», які затверджені згідно з внутрішніми процедурами Банку. 13 січня 2015 року позивач подав письмову заяву з повідомленням про дострокове розірвання Договору-заяви № 307231/33082/1-15 за 10 (десять) банківських днів до дати розірвання, а саме 26 січня 2015 року, шляхом виплати грошей готівкою через касу Банку. Однак Відповідач 26 січня 2015 року не виплатив Позивачці суму вкладу з нарахованими на нього процентами, а продовжив користуватися грошовими коштами в розмірі 48521,26 грн. (сорок вісім тисяч пятсот двадцять одна грн.26 коп.), що були внесені позивачкою як вклад (депозит). Відповідач частково повернув позивачу грошові кошти: 02 лютого 2015 року - 5000,00 грн. (пять тисяч гривень), згідно квитанції про повернення грошових коштів № 3519277 від 02 лютого 2015 року; 03 лютого 2015 року 5000,00 грн. (пять тисяч гривень), згідно квитанції про повернення грошових коштів № 3524701 від 03 лютого 2015 року. Вказує, що надалі позивачка неодноразово зверталася до Відповідача з вимогою повернути решту суми вкладу та нараховані за користування ним проценти, але вимоги її були марними. 05 лютого 2015 року Позивачка вдруге в письмовій формі звернулася до Відповідача з заявою негайно видати суму вкладу разом з сумою нарахованих за користування ним процентів, а у разі відмови офіційно повідомити в найкоротший термін обґрунтування причин відмови. Однак, Відповідач знову його проігнорував.

23 лютого 2015 року Позивачка знову передала Претензію Відповідачу, де, спираючись на порушення Відповідачем чинного законодавства України, просила його усунути зазначені порушення та повернути суму вкладу та нарахованих за користування ним процентів в строк до 27 лютого 2015 року. Однак, Відповідач знову проігнорував вимогу Позивача.

У зв`язку із вищевикладеним позивач вважає дії АТ «Банк «Фінанси та кредит», які полягають у неповерненні їй грошового вкладу, незаконними.

В обґрунтування розміру завданої моральної шкоди позивачка вказала, що за весь час невиконання Відповідачем своїх зобовязань їй були завдані моральні страждання. Дії банку, що виразилися в незаконній відмові виконувати умови договору, завдали їй душевні переживання. Відмова Відповідача від повернення вкладу спричинили їй тяжкі переживання щодо долі своїх багаторічних заощаджень. Впродовж останніх місяців позивачка знаходиться у скрутному матеріальному становищі. Порушився попередній уклад сімейного життя. Унаслідок матеріальних проблем та хвилювань стали виникати сварки,скандали, чого раніше у родині не було. Позивачка зазначає, що важко переживаючи обставини, що склалися, в неї останнім часом виникли систематичні головні та серцеві болі, порушення сну, депресія. Позивачка вимушена витрачати свій вільний час на здійснення дій по відновленню свого порушеного права. Крім того, Позивачка зазначає, що вона не може забезпечити належний догляд та умови життя своїй родині, а саме маленькому чотирирічному сину. Моральну шкоду, яка їй спричинена діями відповідача, вона оцінює у 1000,00 грн.

Позивач звернулась із письмовою заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, прохала задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала позивача про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у судове засідання не зявився, причини неявки суду невідомі, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.

З урахуванням положень ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши докази на належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінивши докази кожний окремо та у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення грошових коштів за депозитним договором. Щодо стягнення з відповідача грошових коштів у рахунок відшкодування завданої позивачці моральної шкоди, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позову у цій частині у зв`язку із недоведеністю.

Так, судом встановлено, що 09 січня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Відділення №17 Філії «Дніпропетровське РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Договір-заяву № 307231/33082/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» із на 1 місяць в національній валюті, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 48500,00 грн. Факт внесення грошей на вкладний рахунок підтверджується квитанцією № 3429912 від 09.01.2015 року. Відповідно до п. 5.3. договору після закінчення строку, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених п. 5.3 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у АТ «Банк «Фінанси та кредит», які затверджені згідно з внутрішніми процедурами Банку. 13 січня 2015 року позивачем подано відповідачу письмову заяву з повідомленням про дострокове розірвання Договору-заяви № 307231/33082/1-15 за 10 (десять) банківських днів до дати розірвання, а саме 26 січня 2015 року, шляхом виплати грошей готівкою через касу Банку. 26 січня 2015 року не виплатив Позивачці суму вкладу з нарахованими на нього процентами, а продовжив користуватися грошовими коштами в розмірі 48521,26 грн. (сорок вісім тисяч пятсот двадцять одна грн..26 коп.), що були внесені позивачем як вклад (депозит).

Відповідачем було частково повернуто грошові кошти позивачу, а саме: 02 лютого 2015 року - 5000,00 грн. (пять тисяч гривень), згідно квитанції про повернення грошових коштів № 3519277 від 02 лютого 2015 року; 03 лютого 2015 року 5000,00 грн. (пять тисяч гривень), згідно квитанції про повернення грошових коштів № 3524701 від 03 лютого 2015 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад ( депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі , у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до п. 3.3 Положення «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого Постановою правління Національного банку України за № 516 від 03.12.2003 року, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання. Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник, що порушив зобов'язання не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладник) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та відсотки на неї або дохід в іншій формі на умовах та у порядку, встановлених договором. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлено договором.

Згідно з вимогами п. 5 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обовязку в натурі. Позивач у належній формі звернулась до відповідача із заявою про дострокове розірвання Договору-заяви. Відповідачем позивачеві відмовлено у поверненні грошових коштів. Внаслідок цієї відмови відповідачем порушено право власності позивача, яке підлягає поновленню.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичний чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України в разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Як вбачається з укладених сторонами договорів банківського вкладу, за порушення зобовязання відшкодування моральної шкоди договором не передбачено а стягнення моральної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» також є безпідставним, так якп. 5 ст. 4цього закону передбачає, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоровя продукцією у випадках, передбаченихзаконодавством. Правовідносини, що виникли між сторонами у справі є договірними і відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення ні спірним договором про банківський вклад (депозит), ні законом не передбачено.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем не доведено наявності моральної шкоди, не надано доказів її завдання, та не доведено причино-наслідковий зв'язок між діями відповідача та заподіянням внаслідок цих дій моральної шкоди позивачу, отже, правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір за позовну заяву майнового характеру справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави, становить 558,49 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 526, 530, 611, 615, 629, 1058, 1061, 1066, 1067, 1074 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 3, 10-11, 15, 60, 74-76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 55849,24 грн. (пятдесят пять тисяч вісімсот сорок девять гривень 24 коп.), у тому числі 38521, 26 грн. суму вкладу, 3113, 62 грн. відсотки за період з 09.01.2015 р. по 21.05.2015 р., 354, 14 грн. три проценти річних від простроченої суми, 13860, 22 грн. індекс інфляції.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь держави судовий збір у сумі 558 гривень 49 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем у десятиденний строк з моменту отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяті днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. О. Бабій