Вирок № 46978187, 16.07.2015, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1521/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Галайко Н.М.

при секретарі - Фрейдун А.М.

з участю прокурора Пришляк Ю.О.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015140000000010 від 23.01.2015 р. відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, останнє місце праці на посаді старшого слідчого слідчого відділу Личаківського районного відділу міліції Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, раніше не судимого, військовозобов'язаного, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, працюючи у відповідності до наказу начальника Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 230 о\с від 31.05.2013 року на посаді старшого слідчого слідчого відділу Личаківського районного відділу міліції Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, маючи спеціальне звання майора міліції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади, будучи в силу службового становища відповідальним за стан досудового розслідування кримінальних проваджень, що перебувають в його провадженні, та прийняття у них процесуальних рішень, здійснювати повноваження слідчого, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, діючи умисно, з корисливих мотивів, відтак, будучи згідно п.2 Примітки до ст. 368 КК України службовою особою, що займає відповідальне становище, наділеною передбаченими ст. 40 КПК України повноваженнями, зокрема, проводити слідчі дії, повідомляти за погодженням з прокурором особі про підозру, за результатами розслідування складати обвинувальний акт, а також приймати інші процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження, за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК України, та здійснювати інші передбачені цим кодексом повноваження, та будучи самостійним у своїй процесуальній діяльності, використовуючи владу та вказані повноваження всупереч інтересам служби і з метою власного незаконного збагачення, впродовж 10-23 січня 2015 року умисно вимагав в ОСОБА_3 та 23.01.2015 року одержав від нього, через заздалегідь залученого ОСОБА_4 та необізнаним із його злочинним умислом ОСОБА_5, неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12015140040000035, розпочатого 03.01.2015 року за фактом вчинення невідомими особами 02.01.2015 року хуліганських дій стосовно працівників ДАІ на площі Митній в м. Львові, що полягали у намаганні знищити формений одяг та спричиненні працівникам міліції тілесних ушкоджень, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 ч. 2 КК України, та прийняття рішення про його закриття.

Так, ОСОБА_4, в силу службового становища та займаної посади старшого слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, будучи наділеним КПК України повноваженнями щодо здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, на підставі доручення в.о. начальника СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_6 від 05.01.2015 року здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015140040000035, розпочатого 03.01.2015 року за фактом вчинення невідомими особами 02.01.2015 року хуліганських дій стосовно працівників ДАІ на площі Митній в м. Львові, що полягали у намаганні знищити формений одяг та спричиненні працівникам міліції тілесних ушкоджень, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 ч. 2 КК України, будучи зобов'язаним здійснювати досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні та уповноваженим на прийняття процесуальних рішень у ньому в чіткій відповідності з вимогами КПК України, 10.01.2015 року, а також в подальшому впродовж січня 2015 року, діючи умисно, з корисливих мотивів та з наміром власного збагачення, неодноразово висловлював вимогу ОСОБА_3 про передачу йому неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення, начебто, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 ч. 2 КК України, не оголошення йому підозри у вчиненні вказаного злочину та прийняття рішення про закриття зазначеного вище кримінального провадження, переконуючи, що у випадку невиконання його вимог щодо передачі грошей, кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закрито не буде, та він буде притягнутий до кримінальної відповідальності.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 ч.2 КК України, в період з 10 по 23 січня 2015 року неодноразово телефонував до ОСОБА_3 з вимогами передачі грошових коштів в сумі 2000 доларів США.

Будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США могла потягнути безпідставне притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 ч. 2 КК України, оголошення йому підозри у вчиненні вказаного злочину, останній погодився на такі вимоги ОСОБА_4

23 січня 2015 року, близько 20 год. 10 хв., ОСОБА_3, перебуваючи з ОСОБА_5 в салоні автомобіля Шкода Октавіа чорного кольору, р.н. НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_4, знаходячись в м. Львові навпроти будинку № 69 по вул. Городоцька, поблизу Приміського вокзалу, у відповідності з попередньою домовленістю, передав гроші в сумі 2000 доларів США через ОСОБА_5, який в свою чергу передав ОСОБА_4, який одержав неправомірну вигоду у вказаній сумі, що згідно курсу Національного Банку України, станом на 23.01.2015 року становить 31 580,00 гривень, за не притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення, начебто, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 ч. 2 КК України, не оголошення йому підозри у вчиненні вказаного злочину та прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12015140040000035 від 03.01.2015 року.

Таким чином, ОСОБА_4, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 368 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушенні, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що він 11 років працював в правоохоронних органах, на даний час він є звільнений з посади. Він дійсно вимагав у ОСОБА_3 винагороду у розмірі 2000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 ч.2 КК України. ОСОБА_3 передав гроші в сумі 2000 доларів США через ОСОБА_5, який в свою чергу передав йому вказані грошові кошти, після чого його було викрито та затримано.

Розкаюється у вчиненому, просить його суворо не карати.

Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України, кваліфіковані вірно.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 згідно ст. 66 КК України на думку суду є щире каяття, що полягає в добровільній критичній оцінці своєї протиправної поведінки через визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність, а також те, що він активно сприяв розкриттю злочину, що полягало в з'явленні обвинуваченого на виклики до правоохоронних органів та суду, повідомленні ним у судовому засіданні щодо обставин вчинення злочину, надання доказів та інших відомостей про обставини справи.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів (ч. 3 ст. 368 КК України), обставини вчинення злочину, наслідки від вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_2, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, раніше не судимий, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, за місце праці та проживання характеризується позитивно, а також те, що обвинувачений в судовому засіданні визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому та інші в сукупності обставини, які характеризують особу винного.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.368 КК України (в редакції Закону станом на момент скоєння злочину), з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням функцій представника влади.

Разом з тим, враховуючи сукупність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, приймаючи до уваги вищенаведені обставини і особу винного, а також те, що обвинувачений в судовому засіданні визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому та інші в сукупності обставини, які характеризують особу винного та істотно знижують ступінь його небезпечності для суспільства, а тому слід застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Відповідно до ч.4 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, значених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином.

Враховуючи наведене та те, що гроші в сумі 2000 доларів США, які належать ОСОБА_3, підлягають поверненню останньому, як законному володільцю, суд приходить до висновку про недоцільність застосування спеціальної конфіскації, передбаченої в санкції ч.3 ст.368 КК України.

Відповідно до ст.77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги вимоги ст.77 КК України про виключний перелік додаткових покарань, які можуть бути застосовані при застосуванні судом ст.75 КК України, суд виключає застосування додаткового покарання - конфіскацію майна обвинуваченого, передбачену ч.3 ст.368 КК України.

Між тим, відповідно до ст.54 КК України засуджений за тяжкий злочин особа, яка має ранг та спеціальне звання, може бути позбавлена за вироком суду цього рангу та звання. Так як обвинувачений вчинив тяжкий злочин, тому суд вважає за необхідне позбавити його спеціального звання -«майор міліції».

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 4981,50 грн.,

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (в редакції Закону станом на момент скоєння злочину).

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна та без спеціальної конфіскації.

Відповідно до ст.54 КК України позбавити ОСОБА_2 спеціального звання - «майор міліції».

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

Зобов'язати ОСОБА_2, відповідно до ст.76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід обвинуваченому, до вступу вироку в законну силу, залишити попередній - застава.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 4981,50 грн. (а.с.179, 185, 192 том 1).

Грошові кошти в розмірі 2000 доларів США повернути ОСОБА_3 (а.с.43-47 том 1).

Речові докази:

пакет з 2-ма мобільнимителефонами - повернути законному володільцю;

пакет з двома аркушами паперу з рукописними написами - залишити в матеріалах справи;

пакет з одягом ОСОБА_4 - повернути законному володільцю;

пакет з взірцями спецхімречовини, конверт №7 із змивами з одягу ОСОБА_4, конверт №3 із змивами з лівої руки ОСОБА_4, конверт №1 із змивами з правої руки ОСОБА_4, конверт №5 із змивами з правої руки ОСОБА_4, конверт №2 з рукавицями, з використанням яких відбирався взірець спецхімречовини, конверт №4 з рукавицями, з використанням яких зроблено змиви з лівої руки ОСОБА_4, конверт №2 з рукавицями, з використанням яких зроблено змиви з правої руки ОСОБА_4, конверт №12 з рукавицями, з використанням яких було вилучено одяг в ОСОБА_4, конверт №2 з рукавицями, з використанням яких вилучено грошові кошти з автомобіля, яким користувався ОСОБА_4, конверт №8 з рукавицями, з використанням яких зроблено змиви з одягу ОСОБА_4, конверт №6 з рукавицями, з використанням яких зроблено змиви з правої руки ОСОБА_4 - знищити;

опечатаний паперовий пакет білого кольору №9 з вмістом грошових коштів, а саме: купюри номінальною вартістю 100 доларів США в загальній кількості 1 (одна) шт. з серією та номером AB14251635L; 6 (шість) купюр номіналом 100 грн. з серіями та номерами: ГЕ8544202, ЕИ1149791, 3X5303582, ГА7521964, ЕЧ6958716, КА1946047; 2 (дві) купюри номіналом 50 грн. з серіями та номерами РЄ3090816, КК3601129; 1 (одна) купюра номіналом 20 грн. з серією та номером ПА6539709; 1 (одна) купюра номіналом 10 грн. з серією та номером МВ7723797; 1 (одна) купюра номіналом 5 грн. з серією та номером ПГ3450531 - повернути законному володільцю;

конверт з відеозаписом ідентифікації та помічення грошових коштів, наданих ОСОБА_3 23.01.2015 - micro SD карта 4GB - залишити в матеріалах справи;

конверт з відеозаписами до протоколу особистого обшуку ОСОБА_4 та обшуку в автомобілі від 23.01.2015: SD-карта Transcend, 8 GB; 2 (дві) міні-касети Sony, DVM60 ME, та 3 (три) DVD-диски - залишити в матеріалах справи;

конверт з відеозаписами до протоколу проведення негласних слідчих дій - залишити в матеріалах справи;

компакт-диск МНСІ DVD-R інв. № 14/3/12-130 та карта пам'яті micro SD №14/3/12-131 - залишити в матеріалах справи.

Скасувати арешт на автомобіль марки Шкода Октавія А5, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений ухвалою судді Галицького районного суду м.Львова Городецькою Л.М. (а.с.204 том 2).

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Галайко Н.М.