Рішення № 46977845, 14.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/8379/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко А.І.

Провадження № 22-ц/778/3304/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 березня 2015 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 04.04.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 0705/0408/55-008, з подальшим внесенням змін та доповнень.

Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у сумі 280 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязань позичальника 04.04.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 уклали договір поруки №0705/0408/55-008-Р-1, відповідно до умов якого ОСОБА_4 як поручитель поручається за виконання ОСОБА_3 обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, відповідачі відповідають за порушення обов'язків за договором як солідарні боржники.

28.11.2012 p. між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до п.2.1, 2.2. якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

Разом із тим, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до п.2.1, 2.2. якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 04.04.2008 № 0705/0408/55-008.

ОСОБА_3 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання та порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 04.07.2014 p., має прострочену заборгованість: за кредитом - 270 886,34 грн., по відсотках - 202 013,29 грн. Також відповідно до норм чинного законодавства та кредитного договору ОСОБА_3 була нарахована пеня в розмірі 65 125,95 грн.

На підставі зазначеного просило стягнути солідарно з відповідачів на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», заборгованість - 538 025,58 грн.: за кредитом - 270 886,34 грн.; по відсотках - 202 013,29 грн.; пеня - 65 125,95 грн.; а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3 654,00 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 березня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4В на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість в сумі 538 025,58 грн. та судові витрати у сумі 3654,00 грн.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_4, посилаючись на відсутність доказів направлення товариством повідомлення про зміну кредитора, ухвалення рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 вересня 2011 року про стягнення заборгованості за даним кредитним договором, необґрунтованість позовних вимог в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок порушення відповідачами умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка на підставі ст. ст. 1050, 1054 ЦК України та договору факторингу підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», врахувавши наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна.

Частиною 2 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, а відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що 04 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») і ОСОБА_3 укладено договір №0705/0408/55-008, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 280000 грн. строком до 04 квітня 2018 року зі сплатою 13,90 % річних за користування кредитом. Споживчий кредит надано під заставу житлової нерухомості ( а.с.5).

Виконання зобовязання за кредитним договором забезпечено також порукою ОСОБА_4 на підставі укладеного між банком та ОСОБА_4 договору поруки від 04.04.2007 р. №0705/0408/55-008-Р-1 (а.с.12).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, згідно з умовами якого останнє набуло право грошової вимоги на погашення (стягнення) заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників, та право вимоги по договорам забезпечення (а. с.22).

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір факторингу, предметом якого визначено відступлення клієнтом фактору своїх прав вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів і договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. За цим договором фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу, та в порядку, передбаченому даним договором (а. с. 36-46).

Пунктом 1.1. договору факторингу визначено перелік документів, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржників по заборгованостям (право вимоги яких відбувається згідно умов цього договору), а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, серед яких є: оригінали або засвідчені клієнтом копії меморіальних ордерів/оригінали або засвідчені клієнтом копії заяв на видачу готівки за умови, що такі вимагаються в судовому порядку під час примусового стягнення заборгованості боржників за кредитами, за виключенням справ боржників, по яким є таке, що набрало законної сили, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом та/або справа знаходиться на стадії примусового виконання рішення суду/виконавчого напису нотаріуса в органах Державної виконавчої служби.

Згідно до п. 1.2. даного договору клієнт гарантує, що на дату укладення цього договору йому належать права вимоги щодо заборгованостей, зазначених у Реєстрі Заборгованостей.

Із п. 2.1. договору факторингу вбачається, що клієнт відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі Заборгованостей боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників.

Також даним пунктом договору передбачено, що після переходу прав вимоги заборгованості до фактору, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Із позовної заяви вбачається, що позивач заявив вимоги до відповідачів як новий кредитор про дострокове повернення кредиту у звязку з незалежним виконанням зобовязань і умов кредитного договору позичальником, визначивши станом на 04.07.2014 року суму заборгованості за тілом кредитом в сумі 270886,34 грн., відсотками - 202013,29 грн. та пені - 655125.95 грн.

Тобто, ТОВ «Кредитні ініціативи» предявило вимоги про стягнення кредиту, нарахувало за невиконання кредитних зобовязань проценти, штрафні санкції в якості нового кредитора після переходу прав вимоги.

Суд, задовольняючи позов та стягуючи заборгованість, не перевірив чи відповідають позовні вимоги позивача умовам договору факторингу,положенням ст.ст.514,1078 ЦК України.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитним договором було передбачено кінцевий термін погашення кредиту до 04 квітня 2018 року. ( а.с.5).

У звязку з простроченням ОСОБА_3 повернення чергової частини кредиту ПАТ «Сведбанк» скористався своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК і п.9.1 кредитного договору про дострокове повернення кредиту і 23.05.2011 р. звернувся з відповідним позовом до суду, тобто до укладення договору факторингу (справа №2-2670/11).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 01 вересня 2011 року позов ПАТ «Сведбанк» в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено. З ОСОБА_3 стягнуто на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за тілом кредиту 270886 грн.34 коп., по процентам - 71829,69 грн., пеня - 55716,81 грн. (а.с. 238-240, оригінал рішення в справі №2-2670/11 а.с. 44-45).

Відповідно до переписки, яка міститься в матеріалах справи №2-2670/11, представник ПАТ «Сведбанк» 29.11.2012 року звернувся до суду з заявою про отримання виконавчого листа, а 06.12.2012 р. виконавчий лист отримано уповноваженим представником банку (справа №2-2670/11 а.с.46,49,50).

Предметом договору факторингу, згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.2 п 2.1 договору факторингу фактор, має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

Наведені обставини свідчать про те, що, скориставшись правом на дострокове повернення кредиту, банк змінив на підставі частини другої ст. 1050 ЦК України строк виконання зобовязання за кредитним договором.

Таким чином, з ухваленням судового рішення про дострокове повернення кредиту строк виконання зобов'язання у повному обсязі за зобов'язаннями перед ПАТ «Сведбанк» настав до укладення договору факторингу.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. у разі п

Таким чином, до ТОВ «Кредитні ініціативи» як до нового кредитора, перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, здійснені позивачем нарахування заборгованості за кредитним договором і заявлені позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом та пені після рішення суду, яким достроково вже стягнуто весь кредит первісному кредитору, не ґрунтуються на положеннях ст.ст.514,530,631,1078 ЦК України та не відповідають п.2 договору факторингу.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Проте з таких підстав позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» не заявляло. Намагання позивача змінити підстави та предмет позову на стадії апеляційного провадження колегією суддів визнанні такими, що не відповідають положенням ст.ст.11,27,31,303 ЦПК України ( а.с. 242-243).

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, на підставі п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 березня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: