Рішення № 46976100, 20.07.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/3993/15-ц

Пр. № 2/333/1957/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Наумової І.Й.,

при секретарі Кунець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: КЗ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 опіки та піклування ЗМР по Шевченківському району звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: КЗ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. є матірю малолітньої дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач злісно ухиляється від виконання батьківських обовязків щодо виховання, утримання та навчання малолітнього сина. У 2012 році відповідач ОСОБА_2 протягом двох місяців мешкала у житловій споруді без зручностей на території Шевченківського району м.Запоріжжя. За направленям відділу по Шевченківському району служби(управління) у справах дітей Запорізької міської ради малолітнього ОСОБА_1 було влаштовано до дитячої лікарні №1 Запорізької міської ради. Малолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2012 року перебуває на повному державному забезпеченні у КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», як родинна дитина. Відповідач ОСОБА_2 у 2012 році змінила місце проживання не повідомивши відділ. Згідно повідомлень КЗ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» протягом 2012-2015р. ОСОБА_2 дуже рідко відвідувала свого малолітнього сина у дитячому закладі, виїжджала за межі міста на заробіток, матеріально дитину не підтримувала. Спеціалісти відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради неодноразово запрошували по телефону ОСОБА_2 до відділу для проведення профілактично-виховних бесід. Під час бесід ОСОБА_2 жодного разу не надала точної адреси свого фактичного місця проживання. ОСОБА_2 неодноразово надавалися розяснення та поради щодо необхідності вирішення питання повернення малолітнього сина на виховання у родину. Останній раз мати відвідала свого малолітнього сина 13.12.2014 року, про причини тривалих невідвідувань не повідомляла адміністрацію закладу ні усно, а ні письмово. ОСОБА_2 офіційно не працевлаштована, місце роботи та місце проживання не відомо. Позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2, 15.05.1988, відносно малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнути з ОСОБА_2 на користь КЗ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» аліменти в розмірі ? частини від усіх видів доходів, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У судовому засіданні представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району позов підтримала та наполягала на його задоволені в повному обсязі, надала суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2.Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, про причини неявки до суду не повідомила, заяв з проханням розглянути справу за її відсутності або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Представник КЗ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, заяв та клопотань до суду не надавала.

Прокурор Комунарського району м.Запоріжжя в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача та вважала доцільним позбавити батьківських прав відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений i від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.224 та ч.5 ст.74 ЦПК України, суд, за згодою позивача вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Повно та всебічно зясувавши обставини справи і перевіривши їх наявними у справі письмовими доказами, заслухавши позивача, свідків та думку прокурора, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню на підставі встановлених обставин у справі та відповідним їм правовідносинам.

Статтями 10, 60 ЦПК України зазначено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обовязок подання доказів покладено на сторін, або інших осіб, що беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до п.2, 4 ч.1 ст.164 СК України, на які в обґрунтування позову посилається позивач, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Згідно зі ст. 165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

На підставі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 ч. 3 Сімейного Кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 183 ч. 1 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно зі ст. 182 ч 2 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів інших дітей та інші обставини справи, які мають істотне значення; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини , її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків . Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.

Як розяснено п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Судом встановлено, що відповідач неналежним чином ставився до виконання своїх батьківських обов'язків, проживаючи окремо від доньки, не зустрічається з нею, не займався її вихованням, не надає коштів на її утримання, не цікавився її життя, здоров'ям.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. є матірю малолітньої дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.5).

У 2012 році відповідач ОСОБА_2 протягом двох місяців мешкала у житловій споруді без зручностей на території Шевченківського району м.Запоріжжя та за направленням відділу по Шевченківському району служби(управління) у справах дітей Запорізької міської ради малолітнього ОСОБА_1 було влаштовано до дитячої лікарні №1 Запорізької міської ради.

Згідно розпорядження голови районної адміністрації від 10.01.2012 року малолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на повному державному забезпеченні у КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», як родинна дитина (а.с.9).

Відповідач ОСОБА_2 у 2012 році змінила місце проживання не повідомивши відділ. Згідно повідомлень КЗ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» протягом 2012-2015р. ОСОБА_2 дуже рідко відвідувала свого малолітнього сина у дитячому закладі, виїжджала за межі міста на заробіток, матеріально дитину не підтримувала.

05.05.2014 року було складено «Акт закладу охорони здоровя та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоровя» в якому зазначено, що останній раз мати відвідала свого малолітнього сина 13.12.2014 року, про причини тривалих невідвідувань не повідомляла адміністрацію закладу ні усно, а ні письмово (а.с.8).

Спеціалісти відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради неодноразово запрошували по телефону ОСОБА_2 до відділу для проведення профілактично-виховних бесід. Під час бесід ОСОБА_2 жодного разу не надала точної адреси свого фактичного місця проживання. ОСОБА_2 неодноразово надавалися розяснення та поради щодо необхідності вирішення питання повернення малолітнього сина на виховання у родину.

Згідно довідки УПСЗН ЗМР по Шевченківському району від 18.05.2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 не перебуває на обліку в управлінні та не отримує ніяких видів державних соціальних допомог (а.с.9 зв.с.).

Згідно повідомлення КЗ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» протягом від 05.05.2015 року №732 ОСОБА_2 дуже рідко відвідувала свого малолітнього сина у дитячому закладі, виїжджала за межі міста на заробіток, матеріально дитину не підтримувала (а.с.7).

Згідно висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування № 08/01-29/0414 від 20.05.2015 року, з листопада 2012 року перебуває на повному державному забезпеченні у КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», як родинна дитина. Відповідач ОСОБА_2 у 2012 році змінила місце проживання не повідомивши відділ, офіційно не працевлаштована, місце роботи та місце проживання не відоме та злісно ухиляється від виконання батьківських обовязків щодо виховання, утримання та навчання малолітнього сина, тому позбавлення відповідача батьківських прав є доцільним (а.с.3).

Згідно відповіді сектору адресно-довідкової роботи УДМС України в Запорізькій області від 24.06.2015 року на запит суду, ОСОБА_2 у 2009 році знята з реєстрації за адресою: Запорізька обл.., Пологівський р-н., с.Чубарівка, вул.Артема, б.1 до АР Крим, м.Джанкой (а.с.23).

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання обов'язків по вихованню та утриманню малолітнього сина і вважає за необхідне позбавити її батьківських прав по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти у розмірі ? частини від усіх видів доходів, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі ст.ст. 150,164, 165, 180-182, 191 СК України, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 213-215, 224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позоворгану опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: КЗ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити повністю.

Позбавити гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути зОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Комунального закладу «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» (код ЄДРПОУ 05499139) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісяця, у розмірі ? частини від заробітку (доходів), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.06.2015 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 243,60 грн..

Згідно зі ст.367 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів після отримання ним копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова