Рішення № 46969360, 15.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2015Справа № 910/4806/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства «Наш дім»

про стягнення 661 512,08 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. за довіреністю № 91/2015/01/23-8 від 23.01.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Наш дім» (далі - відповідач) про стягнення 761 479, 52 грн., в тому числі 632 417, 65 грн. основного боргу, 107 170, 04 грн. інфляційних втрат, 21 891, 83 грн. 3% річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді він поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді, за яку останній в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.06.2012 р. по 01.01.2015 р. у розмірі 632 417, 65 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2015 р. у справі № 910/4806/15-г (суддя Морозов С.М.) вищевказану позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 04.03.2015 р. у справі № 910/4806/15-г скасовано, справу № 910/4806/15-г передано до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, визначеному Розділом ІХ Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/441 від 05.05.2015 р. справу № 910/4806/15-г призначено на повторний автоматичний розподіл через неможливість передачі матеріалів справи після скасування ухвали про повернення позовної заяви, на розгляд судді Морозову С.М., у зв'язку з його відпусткою. В результаті повторного автоматичного розподілу зазначену справу передано на розгляд судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2015 р. порушено провадження у справі № 910/4806/15-г, її розгляд призначено на 10.06.2015 р.

При цьому, означеною ухвалою суд доручив Комунальному підприємству «Головний інформаційно-обчислювальний центр» надати інформацію про зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Київенерго» в оплату теплової енергії, поставленої протягом періоду з 01.06.2012 р. по 01.01.2015 р. за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530209 від 25.03.2005 р., укладеним з Державним підприємством «Наш дім».

20.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» надійшла запитувана судом інформація.

27.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

09.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він позовні вимоги визнає на суму 427 450, 21 грн. основного боргу, в іншій частині проти позову заперечує, відзначаючи, що підприємство перебуває в процедурі банкрутства, у зв'язку з чим введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зокрема в частині 3 % річних та інфляційних втрат. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що сума основного боргу, заявлена позивачем до стягнення, була погашена частково, а саме: 28.01.2015 р. на суму 99 967, 44 грн., 20.02.2015 р. на суму 10 000, 00 грн., 24.02.2015 р. на суму 15 000, 00 грн., 03.03.2015 р. на суму 20 000, 00 грн., 25.03.2015 р. на суму 20 000, 00 грн., 21.04.2015 р. на суму 20 000, 00 грн., 01.04.2015 р. на суму 20 000, 00 грн.

У судовому засіданні 10.06.2015 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 08.07.2015 р.

18.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

08.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані письмові пояснення, в яких він відзначає, що мораторій у справі про банкрутство не поширює свою дію на виконання поточних зобов'язань.

У судовому засіданні 08.06.2015 р. було оголошено перерву до 15.07.2015 р.

10.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 532 450, 21 грн. основного боргу, 21 891, 83 грн. 3 % річних та 107 170, 04 грн. інфляційних втрат. При цьому, відзначається, що в 2015 року в січні місяці відповідач погасив борг за спірний період, який відноситься до предмету спору у даній справі, на суму 99 967, 44 грн. Інші платежі, які здійснив відповідач у 2015 році, позивач зарахував в оплату теплової енергії, яка постачалась в період з 01.01.2015 р. по 01.05.2015 р.

14.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання 15.07.2015 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 15.07.2015 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим вони розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 15.07.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2005 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої згідно з Загальними положеннями Статуту є позивач) (далі - енергопостачальна організація/позивач) та відповідачем (далі - абонент) було укладено Договір № 530209 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1. Договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаною теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

За умовами п. 2.2.2. Договору постачальник зобов'язується що місячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу - доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії, поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника).

В силу п. 2.3.1. Договору споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускати їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в Додатку 2.

Відповідно до п. 9. Додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-5 за адресою: вул. Товарна, буд. 1, оформлену постачальником платіжну вимогу - доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10. Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з п. 4.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання а діє до 01.06.2005 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3. Договору, який на примірнику позивача перекреслений без засвідчення підписами сторін).

Як вбачається з представленого до матеріалів справи листування, вказаний Договір було продовжено до 15.05.2015 р.

Як зазначає позивач, в період з 01.06.2012 р. по 01.01.2015 р. свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого у нього станом на момент розгляду цього спору по суті існує заборгованість за використану теплову енергію в сумі 532 450, 21 грн.

Так, факт отримання відповідачем послуг за Договором у спірний період підтверджується доданими до матеріалів справи обліковими картками (табуляграмами) за період з червня 2012 року по грудень 2014 року включно, а саме: за червень 2012 року - 7656,94 грн., за липень 2012 року - 5371,78 грн., за серпень 2012 року - 720,68 грн., за вересень 2012 року - 0,00 грн., за жовтень 2012 року - 6749,38 грн., за листопад 2012 року - 25303,00 грн., за грудень 2012 року - 51788,39 грн., за січень 2013 року - 69220,68 грн., за лютий 2013 року - 48397,69 грн., за березень 2013 року - 64940,92 грн., за квітень 2013 року - 10994,84 грн., за травень 2013 року - 4778,40 грн., за червень 2013 року - 7157,10 грн., за липень 2013 року - 7307,56 грн., за серпень 2013 року - 7126,55 грн., за вересень 2013 року - 13820,27 грн., за жовтень 2013 року - 31560,18 грн., за листопад 2013 року - 21502,50 грн., за грудень 2013 року - 32415,16 грн., за січень 2014 року - 52457,72 грн., за лютий 2014 року - 44778,28 грн., за березень 2014 року - 30505,45 грн., за квітень 2014 року - 14934,84 грн., за травень 2014 року - 9222,84 грн., за червень 2014 року - 629203 грн., за липень 2014 року - 8668,96 грн., за серпень 2014 року - 6885,59 грн., за вересень 2014 року - 10975,96 грн., за жовтень 2014 року - 40056,22 грн., за листопад 2014 року - 40062,61 грн., за грудень 2014 року - 63341,16 грн.

З огляду на те, що відповідач повністю так і не розрахувався за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Під час провадження у справі, відповідач у своєму відзиві вказав на те, що він позовні вимоги визнає в розмірі 427 450, 21 грн. основного боргу, оскільки його сума, заявлена позивачем до стягнення при подачі позову - 632 417, 65 грн., була відповідачем погашена частково, а саме: 28.01.2015 р. на суму 99 967, 44 грн., 20.02.2015 р. на суму 10 000, 00 грн., 24.02.2015 р. на суму 15 000, 00 грн., 03.03.2015 р. на суму 20 000, 00 грн., 25.03.2015 р. на суму 20 000, 00 грн., 21.04.2015 р. на суму 20 000, 00 грн., 01.04.2015 р. на суму 20 000, 00 грн.

Разом з тим, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, з вказаних платежів в оплату заборгованості за період з 01.06.2012 р. по 01.01.2015 р. було зараховано лише платіж від 28.01.2015 р. на суму 99 967, 44 грн., проте як інші платежі позивач зарахував в оплату теплової енергії, яка постачалась в наступний період з 01.01.2015 р. по 01.05.2015 р.

При цьому, під час провадження у справі судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2010 р. було порушено провадження у справі № 50/371-б про банкрутство боржника - Державного підприємства «Наш дім».

Наразі, у справі № 50/371-б триває процедура санації.

Враховуючи те, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що вимоги, які є предметом спору у даній справі, є поточними, оскільки виникли після порушення провадження у справі № 50/371-б про банкрутство відповідача, суд не вбачає процесуальних перешкод у можливості розгляду цього спору в порядку позовного провадження.

Так, суд звертає увагу на право сторони на власний розсуд обирати спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та зазначає, що в даному випадку позивач самостійно обрав спосіб захисту свого цивільного права шляхом звернення до суду в позовному провадженні, що дає йому ширше коло цивільно-правового захисту. Отримавши рішення суду в позовному провадженні та дотримавшись процедури заявлення поточних грошових вимог, позивач, фактично, звільняється від обов'язку доказування їх розміру, оскільки рішення суду в позовному провадженні буде преюдиційним для суду у справі про банкрутство.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги на суму боргу, яка існує на момент вирішення спору в суді в сумі 532 450, 21 грн. є законними та обґрунтованими.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 21 891, 83 грн. 3 % річних та 107 170, 04 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по відношенню до задоволених позовних вимог покладаються на відповідача, а судовий збір щодо вимог, на суму яких було зменшено позов, підлягає поверненню позивачу.

Так, відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Наш дім» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34; код ЄДРПОУ 30723920) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 532 450 (п'ятсот тридцять дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 21 коп. основного боргу, 107 170 (сто сім тисяч сто сімдесят) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 21 891 (двадцять одну тисячу вісімсот дев'яносто одну) грн. 83 коп. 3 % річних та 13 230 (тринадцять тисяч двісті тридцять) грн. 24 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 999 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп., сплачено на підставі платіжного доручення № 584 від 23.02.2015 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено17.07.2015 р.

Суддя В.С. Ломака