Рішення № 46969265, 15.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.07.15р. Справа № 904/4326/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 200 686 314,66 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Букоємський Р.В., довіреність №14-138 від 13.05.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на свою користь основний борг у розмірі 141 100 281,38 грн., пеню у розмірі 17 026 074,20 грн., 3% річних у розмірі 3 491 544,19 грн., втрати від інфляції у розмірі 39 068 414,89 грн., загалом на суму 200 686 314,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 435/14-ТЕ-5 від 20.11.2013 року щодо вчасної оплати поставленого позивачем природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції, 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму 200 686 314,66 грн.

Відповідач проти позову заперечує частково, у відзиві на позов зазначає, що позивачем невірно здійснений розрахунок пені, 3% річних та втрат від інфляції, тому надав до суду контррозрахунок пені, 3% річних та втрат від інфляції, а також просить зменшити пеню, 3% річних та втрати від інфляції на 90%.

Також, відповідач надав до суду уточнений відзив на позовну заяву, однак клопотанням від 14.07.2015 року просить дані уточнення не брати до уваги та враховувати саме наданий до суду відзив на позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 15.07.2015 року до господарського суду від відповідача за допомогою факсимільного зв'язку надійшло письмове клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника відповідача.

Розгляд справи був відкладений з 10.06.2015 року на 24.06.2015 року та з 24.06.2015 року на 14.07.2015 року.

Під час розгляду справи оголошувалася перерва з 14.07.2015 року на 15.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2015 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів.

У судовому засіданні 15.07.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 435/14-ТЕ-5 (далів - Договір), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕЛ 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Строк дії Договору передбачений Розділом 11 Договору, відповідно до якого Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем включно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 257 823,00 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): а саме за січень 2014 року обсягом 45 050,00 тис.м3, за лютий обсягом 43 146,00 тис.м3, за березень обсягом 36 828,00 тис.м3, за квітень обсягом 14 229,00 тис.м3, за травень обсягом 9 250,00 тис.м3, за червень обсягом 5 550,00 тис.м3, за липень обсягом 5 550,00 тис.м3, за серпень обсягом 4 525,00 тис.м3, за вересень обсягом 6 895,00 тис.м3, за жовтень обсягом 17 100,00 тис.м3, за листопад обсягом 31 450,00 тис.м3, за грудень обсягом 38 250,00 тис.м3.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. Договору).

Згідно п.п. 5.1.-5.2. Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м природного газу - 1 118,974 грн., крім того ПДВ - 20% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5. Договору).

Згідно п.п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

24.01.2014 року сторонами була погоджена та підписана Додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3321-ТЕ-4 від 04.02.2013 року, відповідно до умов якої сторони узгодили викласти п. 5.2. Договору у наступній редакції:

"п. 5.2. Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн."

Також, 24.04.2014 року сторонами була погоджена та підписана Додаткова угода № 2 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3321-ТЕ-4 від 04.02.2013 року, відповідно до умов якої сторони узгодили викласти п. 1.2. Договору у наступній редакції:

"п. 1.2. Договору Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням".

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 192 997 875,56 грн.

Позивач зазначає, що відповідач лише частково здійснив оплату поставленого позивачем відповідачу природного газу у сумі 51 897 594,18 грн., відповідно неоплаченим є природний газ у сумі 141 100 281,38 грн. (192 997 875,56 грн. - 51 897 594,18 грн.).

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду належним чином завірені копії актів приймання-передачі природного газу,, за якими відповідач не здійснив оплату поставленого природного газу, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року на суму 48087727,71 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 року на суму 40806228,31 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 року на суму 29508222,46 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 року на суму 7403489,34 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2014 року на суму 8437342,34 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2014 року на суму 347624,02 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 року на суму 5764232,16 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року на суму 21567930,99 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.12.2014 року на суму 31075078,23 грн.

Всі наведені Акти підписані з боку позивача та з боку відповідача, відповідно скріплені печатками підприємств.

Також, позивач надав до суду виписку з балансу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за період з 01.01.2014 року по 28.02.2015 року, за якою заборгованість Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" перед позивачем становить 141100281,38 грн.

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем поставленого позивачем природного газу, неналежним виконанням зобов'язань за спірним договором, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у загальній сумі 141100281,38 грн., що і причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови спірного договору (п. 6.1. Договору), а також факт того, що природний газ поставлений за наведеними вище Актами приймання-передачі, відповідно строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів повної оплати поставленого позивачем природного газу відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 141 100 281,38 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню по кожному Акту приймання-передачі природного газу з урахуванням часткової оплати:

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року за загальний період з 15.02.2014 року по 14.08.2014 року у сумі 2 425 921,74 грн.

- по Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 року за загальний період з 15.03.2014 року по 14.09.2014 року у сумі 4 102 982,43 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 року за загальний період з 15.04.2014 року по 14.10.2014 року у сумі 3 247 521,38 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 року за загальний період з 15.05.2014 року по 14.11.2014 року у сумі 857 587,76 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2014 року за загальний період з 15.06.2014 року по 14.12.2014 року у сумі 1 035 365,93 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2014 року за загальний період з 15.07.2014 року по 14.01.2015 року у сумі 45 495,89 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 року за загальний період з 15.11.2014 року по 03.03.2015 року у сумі 716 659,88 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року за загальний період з 15.12.2014 року по 03.03.2015 року у сумі 2 185 156,41 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.12.2014 року за загальний період з 15.01.2015 року по 03.03.2015 року у сумі 2 409 382,78 грн.

Загальна сума нарахованої позивачем пені становить 17 026 074,20 грн.

Відповідач проти заявленої позивачем суми пені заперечує, наводить власний розрахунок за яким розмір пені складає 6 331 682,52 грн.

Також, відповідач надав до суду клопотання про врахування строку позовної давності щодо нарахування пені, який відповідно до норм законодавства складає 1 рік.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно п. 1. ч. 2 ст. 262 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У свою чергу, частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, пунктом 9.3. Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Таким, чином, на підставі наведених положень закону та умовами Договору, сторони погодили збільшений строк позовної давності, який збільшений і стосовно пені, тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо пені задоволенню не підлягає.

Стосовно нарахованого позивачем розміру пені, суд зазначає, що дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, виявлені арифметичні помилки у Актах приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 року та від 30.04.2014 року, а також, у Актах приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року та від 28.02.2014 року в деяких періодах нарахування пені позивачем не враховані положення пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за яким день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

У зв'язку з наведеним, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 16 856 112,15 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних по кожному Акту приймання-передачі природного газу з урахуванням часткової оплати:

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року за загальний період з 15.02.2014 року по 26.12.2014 року у сумі 628 399,83 грн.

- по Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 року за загальний період з 15.03.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 1 227 736,64 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 року за загальний період з 15.04.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 831 889,33 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 року за загальний період з 15.05.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 190 462,37 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2014 року за загальний період з 15.06.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 195 561,42 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2014 року за загальний період з 15.07.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 7 200,10 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 року за загальний період з 15.11.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 61 116,66 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року за загальний період з 15.12.2014 року по 23.03.2015 року у сумі 175 497,95 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.12.2014 року за загальний період з 15.01.2015 року по 23.03.2015 року у сумі 173 679,89 грн.

Загальна сума нарахованої позивачем пені становить 3 491 544,19 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом виявлені арифметичні помилки у Актах приймання-передачі природного газу від 31.05.2014 року та від 31.10.2014 року, а також, у Актах приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року та від 28.02.2014 року в деяких періодах нарахування 3% річних позивачем не враховані положення наведені вище положення Постанови Вищого Господарського Суду України № 14, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково у сумі 3 443 854,30 грн.

Також, позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати по кожному Акту приймання-передачі природного газу з урахуванням часткової оплати:

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року:

- на суму 48 087 727,71 грн. за лютий 2014 року у сумі 288 526,37 грн.;

- на суму 37 370 251,33 грн. за березень 2014 року у сумі 822 145,53 грн.;

- на суму 26 704 490,07 за період з квітня по липень 2014 року у сумі 2 331 527,53 грн.;

- на суму 25 594 696,80 грн. за період з серпня по жовтень 2014 року у сумі 1 590 085,08 грн.;

- на суму 24 626 387,29 грн. за листопад 2014 року у сумі 467 901,36 грн.;

- на суму 15 514 053,56 грн. за грудень 2014 року у сумі 465 421,61 грн., загалом на суму 5 965 607,48 грн.

- по Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 року:

- на суму 40 806 228,31 грн. за період з березня 2014 року по грудень 2014 року у сумі 9 743 332,27 грн.;

- на суму 46 739 694,11 грн. за період з січня 2015 року по лютий 2015 року у сумі 4 002 927,62 грн., загалом на суму 13 746 259,89 грн.

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 року на суму 29 508 222,46 грн. за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 9 322 021,55 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 року на суму 7 403 489,34 грн. за період з травня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 2 027 629,21 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2014 року на суму 8 437 342,34 грн. за період з червня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 1 917 299,13 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2014 року на суму 347 624,02 грн. за період з липня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 74 770,04 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 року на суму 5 764 232,16 грн. за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року у сумі 803 870,16 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року на суму 21 567 930,99 грн. за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 2 549 594,51 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.12.2014 року на суму 31 075 078,23 грн. за період з січня 2015 року по лютий 2015 року у сумі 2 661 362,92 грн.

Загальна сума нарахованих позивачем втрат від інфляції становить 3 491 544,19 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції, де початком періоду нарахування є обмежений місяць (по всіх наведених актах початком періоду нарахування втрат від інфляції зазначена середина місяця - 15.03.2014 року, 15.04.2014 року, 15.05.2014 року та далі за розрахунком) не можуть бути нараховані, так як наведені вище місяці обмежені вказаною позивачем датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року у справі 917/1667/14).

Враховуючи вказані вище обставини, втрати від інфляції можуть бути нараховані наступним чином:

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року:

- на суму 25 593 818,17 за період з квітня 2014 року по червень 2014 року у сумі 2123686,48 грн.;

- на суму 22 152 497,37 грн. за період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року у сумі 1508171,71 грн., загалом на суму 3 631 858,19 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 року:

- на суму 40 806 228,31 грн. за період з квітня 2014 року по листопад 2014 року у сумі 7214557,69 грн.;

- на суму 36 996 361,84 грн. за період з січня 2015 року по лютий 2015 року у сумі 3786 355,78 грн., загалом на суму 11 000 913,47 грн.

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 року на суму 29508222,46 грн. за період з травня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 8081558,73 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 року на суму 7403489,34 грн. за період з червня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 1 682 366,69 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2014 року на суму 8437342,34 грн. за період з липня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 1 814 777,93 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2014 року на суму 347 624,02 грн. за період з серпня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 73 087,19 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 року на суму 5764232,16 грн. за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 681 403,08 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року на суму 21567930,99 грн. за період з січня 2015 року по лютий 2015 року у сумі 1 847 142,31 грн.;

- по Акту приймання-передачі природного газу від 30.12.2014 року на суму 31075078,23 грн. за лютий 2015 року у сумі 1 646 979,15 грн.

За викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у загальному розмірі 30460086,74 грн.

Таким чином, з відповідача підлягала б стягненню сума 191860334,57 грн. (основний борг у розмірі 141100281,38 грн., пеня у розмірі 16856112,15 грн., 3% річних у розмірі 3443854,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30460086,74 грн.).

У той же час суд зазначає наступне. Відповідачем подане клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

У зв'язку із досить великим загальним розміром заборгованості відповідача перед позивачем, враховуючи, що втрати позивача від інфляції компенсовані з застосуванням механізмів ст.625 ЦК України, а також те, що прострочення не є занадто тривалим, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 30% від розміру, встановленого судом, що буде становити: - 11 799 278,51 грн. (16856112,15 грн. - 30%).

У той же час, господарський суд не вважає доцільним зменшувати розмір пені на 90%, вважає 30% максимально допустимим розміром зменшення, так як відповідачем були порушені умови спірного договору, сума нарахованої пені є адекватною у порівнянні з сумою основного боргу. Також суд приймає до уваги, що після здійснених судом перерахунків, заявлені позивачем до стягнення суми пені, 3% річних та втрат від інфляції значно зменшилися, тому, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає на неможливості зменшення розміру пені більше, ніж на 30%.

При цьому, тяжке матеріальне становище відповідача не може бути єдиним та достатньою підставою для такого значного зменшення пені, як просить відповідач, оскільки позивач також знаходиться у тяжкому економічному становищі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого природного газу відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість природного газу) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 186 803 500,93 грн. (основний борг у розмірі 141 100 281,38 грн., пеня у розмірі 11 799 278,51 грн., 3% річних у розмірі 3 443 854,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30 460 086,74 грн.).

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Тому, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення) у розмірі 69 866,02 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код 00130850) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у розмірі 141 100 281,38 грн., пеню у розмірі 11 799 278,51 грн., 3% річних у розмірі 3 443 854,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 30 460 086,74 грн. та судовий збір у розмірі 69 866,02 грн., про що видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 15.07.2015 року.

Суддя О.М. Крижний