Постанова № 46966245, 15.07.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2015 року Справа № 904/2808/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач)

суддів:Величко Н.Л., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Букоємський Р.В. представник, довіреність №14-138 від 13.05.14;

від відповідача: Кісілевич Є.Є. представник, довіреність №28 від 15.07.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 року у справі № 904/2808/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 34 642 444 грн. 95 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" заборгованість в розмірі 34 642 444 грн. 95 коп., з яких: 20 601 167 грн. 98 коп. - основний борг, 3 316 636 грн. 15 коп. - пеня, 783 173 грн. 57 коп. - 3% річних, 9 941 467 грн. 25 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 795/14-ТЕ-3 від 18.12.2013 року щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу у період з жовтня по грудень 2014 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 року у справі № 904//2808/15 (суддя Рудь І.А) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20 601 167 грн. 98 коп. - основного боргу, 2 321 645 грн. 31 коп. - пені, 783 173 грн. 57 коп. - 3% річних, 7 537 103 грн. 93 коп. - інфляційних втрат, 64 295 грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, судом враховано те, що відповідач є неприбутковою організацією, теплову енергію поставляє виключно населенню, бюджетним організаціям та установам, до того ж, має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Врахувавши майновий стан відповідача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд зменшив розмір стягуваної пені на 30%.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині зменшення розміру пені на 994 990,85 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені у сумі 994 990,85 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"посилається на наступне:

- в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст.ст. 4-2, 43, 84 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення,

- суд не дослідив майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст.233 ГК України;

- господарський суд не врахував особливі обставини щодо діяльності позивача, а саме: позивач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави; за спірним договором постачався імпортований природний газ, який закуповується за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також санкції за порушення цих строків; внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ставками 20-24% річних; єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені;

- аналіз законодавства вказує, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан, відсутність коштів не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню;

- зменшення судом розміру пені на 30% спричиняє позивачу додаткові збитки, у зв'язку з чим не враховано інтереси позивача.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник Відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити в силі, як таке, що було винесено з дотриманням всіх норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевий господарський суд правильно надав оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є населення, державні та комунальні установи і організації, які фінансуються з державного бюджету, а також врахував збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, заборгованість з компенсації різниці в тарифах, тому дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення пені, як це передбачено ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, суд лише частково задовольнив клопотання ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» і з метою захисту інтересів обох сторін зменшив суму пені не на 50 %, як просив відповідач, а лише на 30%.

В судовому засіданні 15.07.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступну та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

18.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (покупець) було укладений договір купівлі-продаж природного газу № 795/14-ТЕ-3 (т.1 а.с.14-19).

Вдповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору

За умовами п. 1.2 Договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 29.04.2014р., газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п. 11.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У пункті 2.1 Договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.14р. по 31.12.14р. газ обсягом до 36 100 тис. куб. м., у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В п. 3.4. Договору сторони угодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Пунктом 5.2 договору передбачено , що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб м. природного газу - 1 118,974 грн., крім того ПДВ -17 % - 190226 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Додатковою угодою № 1 від 24.01.14р. сторони виклали з 01.01.14р. п. 5.2 Договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ -20 % - 218,20 грн. , всього з ПДВ - 1 309,20 грн. т.1 (а.с.20).

За умовами п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Матеріали справи свідчать у період з січня по грудень 2014 року позивач здійснив постачання відповідачу природного газу на загальну суму 48 585 501 грн. 27 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу а саме:

- актом від 31.01.2014 року на суму 12 464,482 грн.11 коп. за січень;

- актом від 28.02.2014 року на суму 9 876 337 грн.72 коп. за лютий;

- актом від 31.03.2014 року на суму 5 643 513 грн.46 коп. за березень;

- актом від 31.10.2014 року на суму 1 727 540 грн.46 коп. за жовтень;

- актом від 30.11.2014 року на суму 8 766 424 грн.15 коп. за листопад;

- актом від 31.12.2014 року на суму 10 107 203 грн.37 коп. за грудень (а.с. 22-27),

та не заперечується відповідачем.

Відповідач за отриманий природний газ розраховувався несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з жовтня по грудень 2014 року в сумі 20 601 167 грн.98 коп.

Стягнення заборгованості за природний газ, поставлений у січні-березні 2014р., пеня, 3% річних, інфляційні втрати, нараховані позивачем до 22.05.2014р. за несвоєчасну сплату вартості поставленого природного газу у зазначеному періоді, було предметом розгляду господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4107/14, за результатами розгляду якої прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, яке набрало чинності (т. 2 а.с. 11-26).

Як вбачається з матеріалів справи причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати природного газу за період з жовтня по грудень 2014 року, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача: 20 601 167 грн. 98 коп. - основний борг, 3 316 636 грн. 15 коп. - пеня за період з 23.05.2014 року по 12.03.2015 року, 783 173 грн. 57 коп. - 3% річних за період з 23.05.2014 року по 12.03.2015 року, 9 941 467 грн. 25 коп. - інфляційні втрати за період з травня 2014 року по лютий 2015 року, які відповідачем у добровільному порядку не сплачені, що стало причиною звернення позивача з позовом, який є предметом спору у даній справі.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору Відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовується Відповідачем.

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого газу за Договором № 795/14-ТЕ-3 від 18.12.2013 року станом на 12.03.2015 року становить 20 601 167 грн. 98 коп.

Відповідач розрахунок позивача та наявність зобов'язання з оплати повної вартості поставленого газу не заперечив.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 20 601 167 грн. 98 коп., що визнається обома сторонами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач частково розрахувався з позивачем за спожитий природний газ, але з порушенням строків передбачених п. 6.1 договору, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, який наявний в матеріалах справи (т. 1 а.с. 9-13).

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Сторонами в п. 7.2 Договору № 795/14-ТЕ-3 від 18.12.2013 року передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, який встановлює строки розрахунків за фактично переданий газ, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв'язку із простроченням відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (т. 1 а.с. 9-13).

За розрахунком позивача, підлягає стягненню пеня за період з 23.05.2014 року по 12.03.2015 року, розрахована за кожним актом окремо, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, у загальному розмірі 3 316 636 грн. 15 коп..

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 9 941 467 грн. 25 коп., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з травня 2014 року по лютий 2015 року та суму 783 173 грн. 57 коп. 3 % річних за період з 23.05.2014 року по 12.03.2015 року.

Перевіряючи розрахунок інфляційних нарахувань, господарським судом встановлено, що виконуючи нарахування за простроченими грошовими зобов'язаннями відповідача з січня по березень 2014 року позивачем нараховувався індекс інфляції за кожний наступний місяць у заявленому періоді на суму боргу, що вже включала в себе інфляційне збільшення за попередній місяць.

У зв'язку із чим, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитки від інфляції у сумі 7 537 103 грн. 93 коп. за період з травня 2014 року по лютий 2015 року, нараховані у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 783 173 грн. 57 коп. за період з 23.05.2014 року по 12.03.2015 року, нараховані у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, з урахуванням строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів погоджується з розрахованим господарським судом розміром пені у сумі 3 316 636 грн. 15 коп., яка підлягала стягненню з відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про необґрунтоване та незаконне зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 30%, колегія суддів з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановила наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору, стягнення за яким є предметом спору, поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (т. 1 а.с. 14).

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" є виконавцем послуги з виробництва, розподілення та постачання теплової енергії (т. 1 а.с. 67-72). Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» тарифи на послугу централізованого опалення затверджуються органами місцевого самоврядування.

Отже, відповідач самостійно не має право визначити вартість послуги централізованого опалення. Тариф, затверджений відповідними органами не відповідає обґрунтованим витратам на виробництво послуги в тому числі вартості спожитого відповідачем природного газу, доказом чого є розмір субвенції з різниці в тарифах Несвоєчасна сплата вартості спожитого природного газу пов'язана з заборгованістю держави з виплати відповідачу субвенції з різниці в тарифах, а також несвоєчасною сплатою споживачами вартості послуг централізованого опалення.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини господарським судом встановлено, що:

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.2 Договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживаєть ся бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.;

- Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» є стратегічно - важливим об'єктом для міста, адже виробляє теплову енергію для потреб населення, а також підприємств установ і організацій правобережної частини міста і включено до реєстру підприємств паливо-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України від 23.06.2005 р. «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (т. 1 а.с 102);

- відповідач зазнав у 2013-2014 роках значних збитків через підвищення тарифів на газ, електроенергію та мінімальної заробітної плати без відповідного підвищення тарифу на теплову енергію, який є незмінним з жовтня 2008 року. Тобто, при підвищенні мінімальної заробітної плати, цін на газ та електроенергію тариф на теплову електроенергію залишався незмінним;

- єдиним постачальником природного газу, який ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» використовує, є ПАТ НАК «Нафтогаз України», який займає монопольне становище на ринку купівлі-продажу природного газу. Договір № 795/14-ТЕ-З від 18.12.2013 по суті є договором приєднання, тому ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» вимушено погоджуватись з ціною та умовами договору в тому числі і з розмірами та порядком нарахування штрафних санкцій за невиконання, або не належне виконання умов договору;

- Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 360 від 13.06.2007 р. функції з реалізації виробленої ВАТ (ПАТ) «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання правобережної частини міста, а також повної бази даних споживачів 1,2,3,4 груп станом на 30.09.2011 р. вирішено передати до КП ДМР «Дніпродзержинськтепломережа» (т. 1 а.с. 70).

Правовідносини регулювались за договором поставки теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб населення, установ і організацій, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів, та інших суб'єктів господарювання №11/12 від 30.09.2011 р. (т. 1 а.с. 71).

За даним договором відповідач взяв на себе зобов'язання постачати Покупцю (КП ДМР «Дніпродзержинськтепломережа») на межі балансового розмежування теплову енергію в заявлених обсягах, а Покупець зобов'язується оплачувати надану йому теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені договором.

Однак в порушення умов вказаних договорів КП ДМР «Дніпродзержинськтепломережа» не виконує своєчасно свої зобов'язання та не розраховується за надану теплову енергію з постачальником. Станом на квітень 2015 року за ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» обліковується дебіторська заборгованість 393 624,5 тис. грн., з яких сума заборгованості КП «Дніпродзержинськтепломережа» перед ПАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» становить 359 877,6 тис. грн. що більше 90 % від загальної заборгованості (т. 1 а.с. 104);

- в рамках виконавчого провадження № 22367948 постановою від 05.11.2014 року на все майно ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» накладено арешт. Так само, майно залишається арештованим в рамках виконавчих проваджень: ВП № 45289961 (постанова від 06.11.2014 року, ВП № 44619318 (постанова від 08.09.2014 року), ВП № 45377513 (постанова від 10.11.2014 року (т. 1 а.с 87-100).

Таким чином, велика дебіторська заборгованість, один контрагент в особі КП ДМР «Дніпродзержинськтепломережа», який не розраховується за надані послуги, та арештовані рахунки не дають можливості відповідачу вчасно розрахуватися по зобов'язанням.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначені докази, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов'язання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання відповідачем комунальним і бюджетним установам теплової енергії - містять об'єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем під час розгляду справи місцевим господарським судом не надано достатніх у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З наданого скаржником звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 року та балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2014 року не вбачається, що збитки від операційної діяльності ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у сумі 62 474 671 тис. грн. (рядок 2465) - є наслідком заборгованості саме відповідача та за фактичних обставин, викладених у позовній заяві, оскільки відповідно до позовної заяви основна заборгованість відповідача утворилась протягом IV кварталу 2014 року, в той час, як звіт про фінансові результати роботи за даний проміжок часу позивачем не надано (т. 2 а.с. 27-28).

Не приймаються до уваги і доводи скаржника про те, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити, на підтвердження чого останнім до матеріалів справи надано баланс станом на 30.09.2014 року, з якого вбачається заборгованість по довгостроковим та короткостроковим кредитам банків (т. 2 а.с. 28), оскільки з цього балансу неможливо встановити заборгованість по кредитам позивача внаслідок заборгованості саме відповідача.

Будь-яких інших доказів на підтвердження своєї позиції позивачем не надано.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі приклади судової практики Вищого господарського суду України не можуть вважатися належними доказами у даній справі у розумінні положень ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені судові рішення прийняті у спорах, стороною у яких не був відповідач.

В той же час, колегія суддів приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, наведену у постанові від 11.11.2014 року у справі № 904/4107/14 між тими ж самими сторонами про стягнення заборгованості за тим же самим договором купівлі-продажу природного газу № 795/14-ТЕ-3 від 18.12.2013 року, відповідно до якої колегія суддів визнала обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру пені на 30% (т. 2 а.с. 25).

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення господарським судом приписів ст. 233 ГПК України. Не знайшли свого підтвердження й доводи скаржника про недотримання судом вимог ст. ст. 43, 83 ГПК України, так як висновки господарського суду про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи. Судом також було враховано інтереси позивача, оскільки суд зменшив розмір заявлених штрафних санкцій лише на 30%.

Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів.

Приймаючи до уваги викладене, доводи ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про незаконність прийнятого судового рішення в частині зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені та штрафу на 30% слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 року у справі № 904/2808/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 17.07.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд