Ухвала суду № 46965983, 24.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"24" жовтня 2013 р. Справа № 922/2545/13

Вх. номер 2545/13

Суддя господарського суду Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Бабинін Д.О.

розглянувши матеріали заяви КП „Харківводоканал" (вх.№ 38171 від 15.10.2013 р.) про відстрочку виконання рішення від 15.07.2013 р. у справі № 922/2545/13 за позовом: АК "Харківобленерго" м. Харків

до КП "Харківводоканал", м. Харків

про стягнення коштів

За участю представників:

позивача: Мухортової Н.В., дов. № 01-62юр/5428 від 02.07.2013 р.

відповідача: Колісник І.А., дов. № 80/810/13 від 02.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АК „Харківобленерго", звернувся з позовом до КП „Харківводоканал" про стягнення вартості електричної енергії в розмірі 5736551,49 грн., 3% річних в розмірі 86355,05 грн., пені в розмірі 405462,06 грн., плати з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 24933,24 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2013 р. позовні вимоги задоволено частково, задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 95%, стягнуто з КП "Харківводоканал" на користь АК „Харківобленерго" вартість електричної енергії в розмірі 5736551,49 грн., 3% річних в розмірі 86355,05 грн., пеню в розмірі 20273,10 грн., судовий збір в розмірі 64306,45 грн., а також надано відповідачу відстрочку для виконання рішення у справі до 31 жовтня 2013 року.

30 липня 2013 року на виконання вказаного вище рішення суду було видано відповідний наказ.

15 жовтня 2013 року КП „Харківводоканал" звернувся до господарського суду Харківської області із заявою (вх.№ 38171 від 15.10.2013 р.) про відстрочку виконання рішення від 15.07.2013 р. у справі № 922/2545/13.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення вказаної вище заяви, оскільки, на її думку, відповідні вимоги відповідача є необгрунтованими, його скрутне становище не є достатньою підставою для надання відстрочки виконання рішення, позивач сам знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Окрім того, представник позивача зазначила, що відстрочка вже надавалась відповідачу при винесенні рішення, втім жодних заходів щодо погашення відповідної заборгованості відповідачем не вживалось.

Представник відповідача заяву про надання відстрочки виконання рішення підтримала в повному обсязі, просила суд її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та заяви, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви про відстрочку виконання рішення, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Отже, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення у строк.

Відповідач у заяві, яка є предметом даного розгляду, просив суд надати йому відстрочку виконання рішення від 15.07.2013 р. до 31.12.2013 р.

В якості підстави для надання відстрочки виконання рішення відповідач посилався на його скрутне матеріальне становище, та на те, що заборгованість, яка стягнута з нього на користь позивача рішенням від 15.07.2013 р. виникла не з його вини, а в зв"язку з об"єктивними, на його думку, обставинами. Зокрема, це є визнана на державному рівні, але не компенсована на даний час різниця в тарифах, яка виникла внаслідок невідповідності тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися для населення, їх фактичній вартості. Так, на державному рівні прийнято рішення про те, що існуюча заборгованість підприємств водопостачання та водовідведення перед енергопостачальниками має бути погашеною шляхом проведення заліків за рахунок коштів Державного бюджету через виділення субвенції з державного бюджет місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Як зазначає відповідач, відповідної субвенції з державного бюджету ним не одержано, що, на його думку, унеможливлює проведення розрахунку з позивачем у визначений в рішенні суду строк.

Втім, викладені обставини є недостатніми для надання відстрочки виконання рішення суду від 15.07.2013 р., оскільки відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.52 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача щодо погашення заборгованості перед позивачем, не є підставою як для звільнення його від відповідальності, так і для надання відстрочки виконання рішення суду.

Така позиція повністю узгоджується з численною судовою практикою, в тому числі й в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005; постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446, а також в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду".

Суд також не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про надання відстрочки з огляду на те, що, недотримуючись положень ст.ст. 4-3, 33-34, 121 ГПК України, відповідачем не доведено неможливості виконання ним рішення у встановлений строк (в даному випадку до закінчення вже наданої раніше відстрочки).

Відповідачем жодними чином не підтверджено відсутність грошових коштів на рахунках, або відсутність інших матеріальних цінностей, за рахунок яких можливе погашення заборгованості перед позивачем та належне виконання рішення суду.

Надані відповідачем докази свідчать про його скрутний фінансовий стан, втім безумовно не підтверджують його дійсну неспроможність виконати рішення суду (тобто дійсну відсутність необхідних грошових коштів чи майна).

Окрім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що субвенція на погашення узгодженого обсягу заборгованості з різниці в тарифах з послуг централізованого водовідведення та водопостачання на загальну суму 59610300,00 грн. буде надана йому саме до 31.12.2012 р. (тобто протягом строку, до якого відповідач просить суд повторно надати відстрочку).

При розгляді заяв в порядку ст. 121 ГПК України суд має виходити з позиції максимального забезпечення матеріального інтересу обох сторін у справі (в даному випадку не тільки відповідача, але й позивача).

Рішенням від 15.07.2013 р. відповідачу вже було надано відстрочку його виконання саме до 31 жовтня 2013 року, зменшено розмір штрафних санкцій на 95 %.

Так, суд у вказаний вище чітко визначений спосіб забезпечив матеріальний баланс в правовідносинах між позивачем та відповідачем. Тобто, суд визначив, що відповідні заходи, з урахуванням всіх обставин справи, є справедливими та достатніми для врівноваження позиції обох сторін у правовідносинах, забезпечення господарського інтересу як позивача, так і відповідача.

Сторони не оскаржували вказане рішення суду, тому логічним є висновок, що вони погодились з розподіленим судом між ними балансом матеріальних інтересів саме в такий спосіб.

Таким чином, враховуючи, що при винесенні рішення судом вже було забезпечено матеріальний баланс інтересів позивача та відповідача, надання повторної відстрочки виконання рішення суду до 31.12.2012 р. призведе до порушення відповідного балансу.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на строк, який охоплює осінньо-зимовий період, коли споживання електричної енергії збільшується, а отже збільшуються витрати позивача. Тому повторне надання відстрочки призведе до грубого порушення господарського інтересу позивача.

З огляду на наведене, відповідно ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.52 р., ст. 193 ГК України, ст.ст. 96, 525, 526 ЦК України та керуючись ст.ст. 4-3, 33-34, 82-86, 121 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити КП „Харківводоканал" у задоволені заяви (вх.№ 38171 від 15.10.2013 р.) про відстрочку виконання рішення від 15.07.2013 р. у справі № 922/2545/13.

Суддя Суярко Т.Д.