Постанова № 4696286, 29.05.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2009 р. № 2а - 736/09/1470

м.Миколаїв

14:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі Вандар Н..А.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Швець К.Ю. дов .№53 від 07.02.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

позовомОСОБА_1 АДРЕСА_1

доМиколаївський обласний військовий комісаріат, вул. Спаська, 33,Миколаїв,54000

прозобовязання відповідача виплатити матеріальну допомогу на розвязання соціально-побутових питань в розмірі 2104,50 грн. (з урахуванням інфляції 2451,74 грн.), витрати на службове відрядження в сумі 60 грн. (з урахуванням інфляції 66 грн.), другу частину одноразової винагороди в сумі 742,50 грн. (з урахуванням інфляції 749,92 грн.).,

Згідно збільшених за заявою позивача від 29 травня 2009 позовних вимог:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, 50% винагороди за тривалу безперервну військову службу та витрат на відрядження;

- зобовязання відповідача виплатити матеріальну допомогу на розвязання соціально-побутових питань в розмірі 2104,50 грн. (з урахуванням інфляції 2451,74 грн.);

- зобовязання відповідача відшкодувати витрати на службове відрядження в сумі 60 грн. (з урахуванням інфляції 66 грн.);

- зобовязання відповідача виплатити другу частину одноразової винагороди в сумі 742,50 грн. (з урахуванням інфляції 749,92 грн.), -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом зобовязання відповідача виплатити матеріальну допомогу на розвязання соціально-побутових питань в розмірі 2104,50 грн. (з урахуванням інфляції 2451,74 грн.), витрати на службове відрядження в сумі 60 грн. (з урахуванням інфляції 66 грн.), другу частину одноразової винагороди в сумі 742,50 грн. (з урахуванням інфляції 749,92 грн.).

Заявою від 29.05.2009р. позивач збільшив позовні вимоги і просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, 50% винагороди за тривалу безперервну військову службу та витрат на відрядження та зобовязати відповідача виплатити матеріальну допомогу на розвязання соціально-побутових питань в розмірі 2104,50 грн. (з урахуванням інфляції 2451,74 грн.), витрати на службове відрядження в сумі 60 грн. (з урахуванням інфляції 66 грн.), другу частину одноразової винагороди в сумі 742,50 грн. (з урахуванням інфляції 749,92 грн.).

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.51 та ст.137 КАС України, позивач скористався своїм правом збільшити позовні вимоги до прийняття рішення, судом розглядаються збільшені позовні вимоги викладені у заяві позивача від 29.05.2009.

Відповідач в своїх запереченнях від 27 квітня 2009 року №2/253 позов не визнав з посиланням на те, що заборгованість виникла не з вини відповідача. У відповідності з п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»(далі Постанова №1294) виплата одноразової винагороди за тривалу безперервну військову службу провадиться у межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого додатках 25-28 розміру, крім того, Миколаївській обласний військовий комісаріат згідно Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України у встановлені строки надав до забезпечуючого фінансового органу кошторис, в якому передбачалась виплата військовослужбовцям матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Між тим, в звязку з відсутністю достатнього фінансування, розясненнями директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.11.2008 №248/9/478 доведено, що бюджетні фінансування у листопаді та грудні 2008 року необхідно спрямовувати виключно на розрахунки із звільненими військовослужбовцями, а у разі збільшення фінансування грошове забезпечення буде здійснюватись по додатковим заявкам. Станом на 01.01.2009 у відповідача утворилась кредиторська заборгованість по виплаті матеріальної допомоги військовослужбовцям в сумі понад 270000,0 грн. При надходженні коштів на погашення цієї заборгованості, виплати по грошовій допомозі будуть проведені у встановленому порядку. Оскільки, стягувані позивачем виплати мають разовий характер, то до них не може застосовувати індексування.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

У судовому засіданні 29.05.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

Позивач, ОСОБА_1, проходить військову службу в комендатурі військових сполучень залізничної станції та аеропорту Миколаїв на посаді старшого помічника військового коменданта.

12 березня 2008 року позивачем був поданий рапорт про надання першої частини чергової відпустки за 2008 рік, надання матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, що має резолюцію керівництва (арк.спр.6).

Наказом військового коменданта комендатури військових сполучень залізничної станції та аеропорту м.Миколаїв 14 березня 2008 року №12 було дозволено позивачу відбути у першу частину чергової відпустки та отримати матеріальну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі місячного окладу грошового забезпечення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік відповідно до наказу Міністерства оборони України від 05.07.2003 року №75 (арк.спр.7).

Між тим, позивачу так і не була виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в звязку з чим він був змушений звернутися до відповідача з рапортом про виплату заборгованості по матеріальній допомозі на вирішення соціально-побутових питань (арк.спр.5).

06 березня 2009 року позивачем отримано відповідь за №127, в якій відповідач повідомив про недостатнє забезпечення бюджетних асигнувань і неможливість в даний момент здійснити виплати по матеріальній допомозі на вирішення соціально-побутових питань в сумі 2104,50 грн.(арк.спр.11).

Стаття 17 Конституції України передбачає, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією та не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до п.30.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони №260 від 11.06.2008 (далі Інструкція), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 33.1 вказаної Інструкції передбачено також надання один раз на рік зазначеним особам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно пп.30.3, 33.2 Інструкції, виплата вказаних видів матеріальної допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Матеріали справи свідчать, що передбачена зазначеними нормами процедура отримання матеріальної допомоги була позивачем дотримана.

Стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 №2011 (далі - Закон №2011) гарантує достатнє та в повному обсязі грошове забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей.

Стаття 2 цього ж Закону забороняє обмеження прав на отримання належного грошового забезпечення передбаченого наказом Міністерства оборони №260 від 11.06.2008.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування на виплату матеріальної допомоги відхиляється судом.

З цього приводу практика Європейського Суду з прав людини базується на тому, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Аргументи щодо обмеження бюджетних асигнувань не приймаються, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (рішення у справі «Кечко проти України», №63134/00, пар.23, 26).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, а також зобовязання відповідача виплатити позивачу матеріальну допомогу на розвязання соціально-побутових питань в розмірі 2104,50 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

04 листопада 2008 року позивач, для проведення обстеження станції вибув у відрядження до станції Херсон, що підтверджується витягами з наказів від 04.11.2008, 05.11.2008 та посвідченням про відрядження (арк.спр.9, 10). Оскільки витрати на службове відрядження відповідачем не відшкодовані, позивачем 02.02.2009 було подано рапорт про погашення заборгованості.

Підпунктом 1 пункту 1.11, п.1.13 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України №9 від 17.01.2007 встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення провадиться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця у пункт (пункти) службового відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження. Військовослужбовцю перед відїздом у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження військовослужбовець подає у фінансовий орган військової частини авансовий звіт про витрачені у звязку з відрядженням суми, до якого додаються належно оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів про витрати на наймання житлового приміщення та проїзні документи.

Оскільки позивачем вчасно було надано відповідачу посвідчення про відрядження засвідчене печаткою з проставленими датами прибуття у пункт призначення та вибуття з нього (арк.спр.10), у відповідача відсутні підстави для відмови у відшкодування цих витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача другої частини одноразової винагороди в сумі 742,0 грн. не підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Наказом військового коменданта Комендатури військових сполучень залізничної станції та аеропорту Миколаїв від 30.12.2008 №55 було наказано виплатити позивачу грошову винагороду в сумі 1485 грн. за тривалу безперервну службу строком 20 років (арк.спр.8).

Між тим, п.7 Постанови №1294 встановлено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Як свідчить довідка Миколаївського обласного військового комісаріату від 25.05.2009 №ФЗ-256 позивач отримав винагороду за тривалість безперервної військової служби згідно Постанови №1294 в розмірі 50% від установленої суми винагороди (арк.спр.19).

Позивач в своїй заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість по матеріальній допомозі, витратах на відрядження та другій частині одноразової винагороди з врахуванням інфляції.

Статтею 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення»передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Оскільки, проіндексовані позивачем виплати мають разовий характер, до них не може застосовуватись індексування.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Дослідивши вимоги та заперечення сторін, надані ними докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст.11,71, 86, 158-163,167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

3. Зобовязати Миколаївський обласний військовий комісаріат, вул.Спаська, 33, м.Миколаїв (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 08299180) виплатити ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код 2593111370) матеріальну допомогу на розвязання соціально-побутових питань в розмірі 2104,50 грн. та 60 грн. витрат на службове відрядження.

4. В решті позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 12.06.2009