Рішення № 46960726, 15.07.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9999/15-ц

2/201/2589/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України/

15 липня 2015 року м. Дніпропетровськ Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс - 5» про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини доходів у зв*язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача нарахованої та не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини доходів у зв*язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди. З урахуванням уточнень, в обґрунтування своїх позовних вимог послалася на те, що з 03 листопада 2014 року по 21 квітня 2015 рік вона працювала на посаді юриста в КП «Жилсерввс - 5». Так, станом на 06 липня 2015 рік заборгованість відповідача по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить 776 ,80 грн. яку позивач просить стягнути на її користь. В зв*язку з навчанням та згідно довідки виклику підприємства надало їй додаткову оплачувану відпустку з 16 лютого 2015 року по 30 березня 2015 рік. Оскільки відповідачем було порушено її права вона звернулася до суду, з позовними вимогами про стягнення на її користь заробітної плати в розмірі 776,80 грн., середнього заробітку за весь час затримки у сумі 5983,15 грн., компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати у сумі 1127,50 грн., зобов*язати відповідача сплатити податки та компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушення строків їх виплат та моральну шкоду в розмірі 30830,63 грн.

В судове засідання позивач не з*явилася про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином причин неявки суду не повідомив.

Відповідно ст. 197 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується .

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що наказом № 28-К від 16 грудня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду юриста 1 категорії в КП «Жилсервіс - 5» /а.с.7/.

Наказом про надання додаткової оплачуваної відпустки згідно довідки виклику ОСОБА_1 було надано додаткову навчальну відпустку з 16 лютого 2015 року по 30 березня 2015 рік /а.с.8-9/.

21 квітня 2015 року відповідно наказу № 40-к ОСОБА_1 звільнена згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з 21 квітня 2015 року /а.с.10/.

В день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме ОСОБА_1 було нарахована, але не виплачена заробітна плата.

Згідно довідки про заборгованість з заробітної плати від 23 квітня 2015 року заборгованість підприємства з заробітної плати перед ОСОБА_1 станом 01 травня 2015 рік становить: січень 2015 рік 2068,02 грн.; лютий 2015 рік 4725,23 грн.; березень 2015 рік 105,28 грн.; квітень 2015 рік 1844,75 грн., а всього заборгованість становить 8743,28 грн. /а.с. 15/.

Відповідно довідки про заборгованість з заробітної плати від 24 квітня 2015 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 станом на 01 травня 2015 рік за грудень 2014 рік становить 2343,67 грн. /а.с. 14/

Згідно наданої виписки по рахунку ОСОБА_1 30 червня 2015 року було перераховано на картку зарплата в розмірі 6310,15 грн. та 23 червня 2015 року 7966,48 грн. /а.с. 35/.

Станом на 06 липня 2015 рік заборгованість по заробітній платі становить 776,80 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 116 КЗпП У країни при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст.117.КЗпПУ у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стосовно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки суд виходить з наступного.

134,15 грн. х 48 днів = 6439,2 грн. (середньоденна заробітна плата х кількість робочих днів в період з 21 квітня 2015 року по 06 липня 2015 р. = компенсація за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 21 квітня 2015 р. по 06 липня 2015 року

Відповідно п. 8 Постанови від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 6439,2 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної школи працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім*ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також, у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач в позовній заяві надав належних доказів наявності моральної шкоди на підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань, довів вину відповідача, та надав докази причинно наслідкового звязку між діями відповідача та завданою моральною шкодою.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_2О в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс - 5» про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини доходів у зв*язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Жилсервіс - 5» Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 38199687) на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 776,80 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 06 липня 2015 рік в розмірі 6439,2 грн та моральну шкоду в розмірі 500 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Жилсервіс - 5» Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 38199687) на користь держави судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.О. Демидова