Ухвала суду № 46959865, 03.03.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 744/53/14 Провадження № 22-ц/795/627/2014 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Смага С. В. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна і резолютивна частини)

03 березня 2014 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі: за участю:ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2014 року, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до неї задоволено та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2014 року позовні вимоги банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість по кредитному договору № б/н від 25 червня 2008 року в розмірі 15 102 грн. 02 коп. та судові витрати у розмірі 229 грн. 40 коп.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував положення ч. 1 ст. 1055 ЦК України, відповідно до якого кредитний договір укладається в письмовій формі, а підписана заява ще не є кредитним договором. На думку апелянта, Умови надання банківських послуг не можна вважати договором, оскільки вони не підписані сторонами та не містять дати їх складання.

Апелянт також зазначає, що судом не надано належної оцінки розрахунку заборгованості, оскільки в позовній заяві вказана сума наданого кредиту 1000,00 грн., а в розрахунку зазначена сума заборгованості за кредитом 7848,26 грн. Також, враховуючи те, що заборгованість по процентах за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафи розраховуються з основної суми заборгованості за кредитом без відсотків то ці суми розраховані невірно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника банку ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25 червня 2008 року ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач своїм підписом у заяві підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Внаслідок порушення позичальником умов договору, утворилась заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2013 року, становила 15 102,02 грн., та складається з наступного: 7848,26 грн. заборгованість за кредитом; 4805,40 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1491,12 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 707,24 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с.6-10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про законність та обґрунтованість цих вимог, погодився з розрахунком, наданим позивачем, сумою боргу за кредитним договором та нарахованими відсотками за порушення зобов'язань, взятих відповідачем відповідно до умов кредитного договору.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону.

Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з положень статей 1050, 549-552 ЦК України, у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів передбачено можливість стягнення неустойки, розмір якої встановлюється актом цивільного законодавства або договором.

Відповідно до п. 6.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 6.6 Умов надання банківських послуг позичальник зобов'язується у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250 гривень+5% від суми позову.

Посилання апелянта на незгоду з розрахунком заборгованості не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки розрахунок розміру заборгованості відповідає договору та умовам і правилам надання банківських послуг. Відповідачем не надано суду доказів конкретних порушеннь допущених позивачем в розрахунку.

Відповідно до умов договору та Умов і правил надання банківських послуг банк має право збільшувати або зменшувати кредитний ліміт. Відповідачу ОСОБА_6 було поступово збільшено кредитний ліміт до 8489 гривень. Остання користувалась платіжною карткою, строк дії якої закінчувався в травні 2012 року, шляхом зняття наданого ліміту коштів .

Умови та правила надання банківських послуг є невідємною частиною договору, затверджені Наказом № СП-2007-299 від 13.09.2007 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою є невід"ємною складовою частиною кредитного договору, що підтверджується підписом у заяві ОСОБА_7 ( а.с. 11-12)

Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечать нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: