Постанова № 4695755, 06.04.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.04.2009 № 15/159/44

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Капацин Н.В.

 суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

 при секретарі: Царук І.О.

 За участю представників:

 від позивача - Яковлєв А. Л. - представник за довіреністю № 0122/9 від 23.02.2009

 від відповідача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 03.04.2009

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.01.2009

 у справі № 15/159/44 (суддя Федоренко Ю.В.)

 за позовом Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв"язок"

 до Приватного підприємця ОСОБА_1

 про стягнення 8693,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7736,79 грн. за надані за договорами № 1965249 від 13.12.2004 року, № 1991869 від 24.03.2003 року та № 2071630 від 08.10.2003 року, але неоплачені телекомунікаційні послуги, 373,34 грн. договірної санкції та 209,80 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем своїх обов'язків за спірними договорами.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.01.2009 року, повний текст якого підписаний 29.01.2009 року, у справі № 15/159/44 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 7736,79 грн. основного боргу, 233,60 грн. договірної санкції, 209,80 грн. пені, 102 грн. державного мита та 111,04 грн. витрат на інформаційно - технічне задоволення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачем не доведено факту не отримання ним послуг на спірну суму.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 15/159/44 від 26.01.2009 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки судом не поставлено під сумнів правомірність нарахування позивачем боргу за одним номером мобільного зв'язку за такий короткий термін як 13 календарних днів.

Крім того, як зазначає відповідач, господарським судом не вірно визначено місцезнаходження відповідача.

.

Ухвалою від 12.03.2009 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Поляк О. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

В судовому засіданні 30.03.2009 року оголошено перерву до 06.04.2009 року для вивчення матеріалів справи.

Розпорядженням В.о. Голови суду №01-23/1/4 від 03.04.2009 р. справу №15/159/44 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н. В., суддів Калатай Н. Ф., Пашкіної С. А.

В судовому засіданні 06.04.2009 року представник відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи до розгляду (прийняття рішення) ЧМВ УМВС України в Чернігівській області та до Прокуратури м. Чернігова.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки як слідує з матеріалі справи (а. с. 58) відповідач вже звертався до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області з приводу нарахування позивачем спірної суми, і в порушенні кримінальної справи йому було відмовлено.

Крім того, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про надіслання матеріалів справи до слідчих органів для проведення перевірки стосовно правомірності дій позивача по нарахуванню коштів стягнення яких є предметом позову, та зупинення провадження у справі.

Вказане клопотання задоволенню також не підлягає, оскільки відповідачем не наведено правових підстав щодо здійснення судом таких дії, підстав для зупинення провадження у справі не вбачається.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

08.10.2003 року позивач та відповідач уклали договір про надання послуг мобільного зв'язку № 2071630/НОМЕР_4 (далі Договір 1), предметом якого є надання позивачем відповідачу послуг мобільного зв'язку за номером телефону НОМЕР_1.

24.11.2003 року позивач та відповідач уклали договір про надання послуг мобільного зв'язку № 1991869/НОМЕР_4 (далі Договір 2), предметом якого є надання позивачем відповідачу послуг мобільного зв'язку за номером телефону НОМЕР_2.

13.12.2004 року позивач та відповідач уклали договір про надання послуг мобільного зв'язку № 1965249/НОМЕР_4 (далі Договір 3), предметом якого є надання позивачем відповідачу послуг мобільного зв'язку за номером телефону НОМЕР_3.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем були також укладені і інші договори про надання послуг телекомунікаційного зв'язку, відповідно до умов яких позивач надає відповідачу послуги стільникового радіотелефонного зв'язку в межах України.

За всіма зазначеними договорами, включаючи й спірні, позивачем надано відповідачу єдиний особовий рахунок № НОМЕР_4.

На підтвердження факту надання відповідачу послуг за спірними Договорами на заявлену до стягнення суму основного боргу (7736,79 грн.) позивачем до матеріалів справи долучено Звіт про баланс особового рахунку абонента за період з 12.11.2003 року по 12.11.2008 року.

З вказаного Звіту встановлено, що послуги за спірними Договорами позивачем надавалися відповідачу протягом грудня 2004 року - липня 2008 року.

Станом на липень 2008 року за відповідачем рахувалася заборгованість за спірними Договорами на загальну суму 7736,79 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 11.08.2008 року, в якій вимагав сплатити заявлені до стягнення суму основного боргу та нараховану штрафну санкцію. На доказ направлення вказаної претензії до матеріалі справи долучено належним чином засвідчену копію списку згрупованих рекомендованих відправлень № 039150434503 з відміткою пошти про прийняття кореспонденції до пересилання 15.08.2008 року.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірна заборгованість утворилась внаслідок того, що позивачем відповідачу в січні 2007 року було виставлено рахунок за надані в грудні 2006 року послуги на суму 8066,61 грн. за номером телефону НОМЕР_2 (Договір 2).

Відповідач заперечує проти того, що послуги на таку суму у спірному періоді були ним спожиті, проте колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності вказаної позиції відповідач з огляду на наступне.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правовідносини сторін щодо користування послугами стільникового (мобільного) зв'язку регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про телекомунікації» (далі Закон).

Цей Закон встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Згідно ст. 3.4 спірних Договорів кількість та вартість послуг, наданих позивачем відповідачу як Абоненту у розрахунковий період, визначається у відповідності до показників належних позивачу технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг.

Згідно ст. 24 Закону умовами застосування технічних засобів телекомунікацій є їх відповідність стандартам і технічним регламентам. Технічні засоби телекомунікацій повинні мати виданий у встановленому законодавством порядку документ про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій.

Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій здійснюється, згідно із Законом України "Про підтвердження відповідності", акредитованими в установленому порядку органами, уповноваженими на проведення цієї діяльності, перелік яких узгоджується з НКРЗ.

Долучені до матеріалів справи позивачем Рахунки за телекомунікаційні послуги, Звіт про баланс особового рахунку абонента за період з 12.11.2003 року по 12.11.2008 року та виписки з особовового рахунку позивача за грудень 2006 року сформовані у відповідності до показників належних позивачеві технічних засобів виміру, які пройшли державну метрологічну атестацію, про що свідчить свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 11-П/758, належну копію якого долучено до матеріалів справи.

З огляду на викладене, в колегії суддів відсутні підстави для сумніву у визначенні позивачем тривалості, кількості та вартості наданих відповідачу послуг.

Згідно п. 3.1 Договорів нарахування за надані послуги мобільного зв'язку здійснюються згідно з тарифами UMC, які є невід'ємною частиною Договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць.

Підписанням спірних Договорів відповідач висловив згоду на застосування зазначених тарифів та обізнаність щодо їх змісту.

Відповідно до п. 3.2 Договорів відповідач рахунки за надані послуги та авансові внески сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок позивача або кредитною карткою в національній валюті України. При наявності авансу рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому випадку до моменту фактичного використання авансу.

Підпунктом 2.4.6 Договорів до зобов'язань відповідача віднесено, у разі неодержання рахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, зателефонувати до UMC за тел. 88005000500 для одержання інформації щодо подальших розрахунків.

Матеріали справи не містять доказів таких звернень відповідача, а отже, він мав бути обізнаним про спірну заборгованість ще в січні 2007 року і, у випадку незгоди з сумою заборгованості, вжити заходів для з'ясування спірної ситуації.

Проте, як слідує з матеріалів справи, лише після звернення позивача з позовом до суду, в листопаді 2008 року, відповідач звернувся до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області з заявою по факту несанкціонованого нарахування грошей за послуги мобільного зв'язку.

До матеріалів справи долучена Постанова ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 27.11.2008 року, якою відповідачу було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо факту нарахування відповідачем спірної заборгованості в порядку ст. 6 с. 2 КПК України (за відсутністю складу злочину).

Відповідач на претензію не відповів, заборгованість не погасив.

Посилання відповідача на той факт, що ще в грудні 2006 року він звертався до позивача з заявою про припинення надання послуг за спірними Договорами, обґрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції з тих підстав, що заява відповідач від 27.12.2006 року стосується інших номерів телефонів, ніж спірні.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування наведених на підтвердження вимог та заперечень обставин, покладається на сторону.

Відповідач належних доказів на спростування вимог позивача не надав, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідач основного борг в сумі 7736,79 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача договірної санкції за Договором 1 та Договором 3 на загальну суму 373,34 грн. слід зазначити наступне.

Як на підставу для задоволення вказаних вимог позивач посилається на укладені між сторонами Додаткові угоди до спірних Договорів, якими передбачено право позивача на стягнення вказаних санкцій.

Проте, позивачем до матеріалів справи додано лише Додаткову угоду № 2361874 від 28.12.2005 року до Договору 3 (далі Додаткова угода до Договору 3), з огляду на що, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача договірної санкції в сумі 139,74 грн. за умовами Договору 1.

Щодо стягнення договірної санкції в сумі 233,60 грн. за Додатковою угодою до Договору 3 слід зазначити наступне.

Згідно п. 1.3 Додаткової угоди до Договору 3, забезпеченням виконання зобов'язань відповідача як Абонента перед позивачем не відмовлятися від Основного договору та/або від цієї Додаткової угоди, зокрема від послуг голосової телефонії за Основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 ЦК України. В разі, якщо відповідач відмовляється від Основного договору та/або від Додаткових угод до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 Додаткової угод (за винятком, коли причиною відмови є невиконання позивачем своїх зобов'язань, згідно з Основним договором), або коли дія Основного Договору достроково припиняється в зв'язку з несплатою відповідачем наданих йому послуг, останній несе відповідальність у вигляді сплати на користь позивача договірної санкції в розмірі 3,65 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дій.

Згідно п. 1.1 Додаткової угоди до Договору 3, Додаткова угода укладена терміном на 548 календарних днів, починаючи з дати її підписання сторонами.

Підписанням Додаткової угоди до Договору 3 відповідач погодився, що виконання зобов'язання щодо отримання послуг зв'язку за цим Договором протягом 548 календарних днів, починаючи з дати його підписання сторонами, а також зобов'язання по своєчасній оплаті послуг зв'язку, забезпечені штрафною санкцією, що не суперечить чинному законодавству.

Позивачем в позовній заяві розраховано договірну санкцію за Договором 3 в сумі 233,60 грн. з урахуванням того, що дія Договору 3 тимчасово призупинена з 25.04.2007 року, а з 29.09.2007 року припинена повністю.

Відповідно до п. 5.2 Договору 3 дія Договору 3 припиняється, якщо відповідач має несплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом 1 місяця після відправлення йому письмового повідомлення, а також у випадках, передбачених правилами користування мережами мобільного зв'язку позивача.

Пунктом 2.1.5 Договору 3 передбачено що позивач має право відмовити в подальшому наданні послуг та припинити дію Договору 3, письмово попередивши про це відповідача за 30 календарних днів до припинення.

Отже, умовами Договору 3 сторони передбачили право позивача припинити дію Договору 3 в односторонньому порядку у випадку не виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих телекомунікаційних послуг, проте, про припинення дії Договору 3 позивач мав повідомити відповідача письмово.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу такого повідомлення, а відтак, в суду відсутні підстави вважати, що Договір 3 припинив свою дію з 29.09.2007 року.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідач договірної санкції в сумі 233,60 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 209,80 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Статтею 33 Закону України “Про телекомунікації” встановлений обов'язок споживача своєчасно сплачувати за отримані телекомунікаційні послуги.

Згідно п. 1 ст. 36 ЗУ “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.

Відповідно до п. 4.2 спірних Договорів за несвоєчасну оплату рахунків відповідач сплачує пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, якщо діючим законодавством України не передбачено іншого розміру пені.

Згідно п. 2 ст. 36 ЗУ “Про телекомунікації”, у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги, споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені виконаний позивачем у відповідності до вимог закону виходячи з облікової ставки НБУ за період прострочки, проте, як слідує з його змісту, позивач нараховує пеню на суму основного боргу, збільшену на суму пені, нарахованої за попередні періоди, що чинним законодавством України не передбачено.

Крім того, як сліду є розрахунку позивача, що міститься в тексті позовної заяви позивач нараховує пеню за період з 01.05.2008 року по 16.07.2008 року, нараховуючи її на заборгованість, що виникла ще в грудні 2006 року.

Проте, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нараховувати пеню кредитор може за період часу, що знаходиться в межах 6 місяців що починаються з дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене право.

Отже, враховуючи період нарахування пені, визначений позивачем в позовній заяві та наявну заборгованість, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 5,26 грн.:

1. за період з 01.05.2008 року по 15.05.2008 року пеня нараховується на суму 208,44 грн. (заборгованість за період з жовтня 2007 року (строк оплати по 15.11.2007 року) по березень 2008 року (строк оплати по 15.04.2008 року) пеня становить 0,86 грн. (208,44/100*10/366*15);

2. за період з 16.05.2008 року по 31.05.2008 року пеня нараховується на суму 208,44 грн. (заборгованість за період з листопада 2007 року (строк оплати по 15.12.2007 року) по квітень 2008 року (строк оплати по 15.05.2008 року) пеня становить 0,91 грн. (208,44/100*10/366*16);

3. за період з 01.06.2008 року по 15.06.2008 року пеня нараховується на суму 208,44 грн. (заборгованість за період з листопада 2007 року (строк оплати по 15.12.2007 року) по квітень 2008 року (строк оплати по 15.05.2008 року) пеня становить 0,86 грн. (208,44/100*10/366*15);

4. за період з 16.06.2008 року по 30.06.2008 року пеня нараховується на суму 208,44 грн. (заборгованість за період з грудня 2007 року (строк оплати по 15.01.2008 року) по травень 2008 року (строк оплати по 15.06.2008 року) пеня становить 0,86 грн. (208,44/100*10/366*15);

5 за період з 01.07.2008 року по 15.07.2008 року пеня нараховується на суму 208,44 грн. (заборгованість за період з грудня 2007 року (строк оплати по 15.01.2008 року) по травень 2008 року (строк оплати по 15.06.2008 року) пеня становить 0,86 грн. (208,44/100*10/366*15);

6. за період з 16.07.2008 року по 31.07.2008 року пеня нараховується на суму 208,44 грн. (заборгованість за період з січня 2008 року (строк оплати по 15.02.2008 року) по червень 2008 року (строк оплати по 15.07.2008 року) пеня становить 0,91 грн. (208,44/100*10/366*16);

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду Чернігівської області від 26.01.2009 року по даній справі підлягає зміні в частині розміру присудженої на користь позивача суми стягнення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України перерозподілу підлягають і судові витрати позивача та відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду господарського суду Чернігівської області від 26.01.2009 року у справі № 15/159/44 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 26.01.2009 року у справі № 15/159/44 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Чернігівської області від 26.01.2009 року у справі № 15/159/44 в наступній редакції:

„2. . Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (14000, м. Чернігів, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, р/р НОМЕР_6 в ЧОД Райффайзен банк Аваль, або з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення), на користь Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937, р/р 26008526 в „Райффайзен банк Аваль” м. Київ, МФО 300335), 7736 (сім тисяч сімсот тридцять шість) грн. 79 коп. основного боргу, 5 (п'ять) грн. 26 коп. пені, 90 (дев'яносто) грн. 84 коп. витрат по сплаті державного мита та 105 (сто п'ять) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

4 Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937, р/р 26008526 в „Райффайзен банк Аваль” м. Київ, МФО 300335, або з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (14000, м. Чернігів, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, р/р НОМЕР_6 в ЧОД Райффайзен банк Аваль) 2 (дві) грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Чернігівської області.

6. Повернути до господарського суду міста Чернігівської області матеріали справи № 15/159/44.

 Головуючий суддя Капацин Н.В.

 Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

 09.04.09 (відправлено)