"02" квітня 2009 р.
Справа № 34/16-09-440
за позовом Прокурора Кілійського району
Одеської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за
використанням і охороною земель в Одеській області
до відповідачів Кілійської міської ради Одеської області
Суб'єкта
підприємницької діяльності-фізичної особи
ОСОБА_1
про
визнання недійсним договору
Суддя Фаєр
Ю.Г.
Представники
від прокурора Одеської області:
Лянна О.А., діюча на підставі посвідчення №98 від 04.11.1998.
від Державної інспекції з контролю
за використанням та охороною земель в Одеській області: Лещук Н.П., діюча на
підставі довіреності від 02.10.2008р.
від Кілійської міської ради Одеської області: не з'явилися;
від
СПД-фо ОСОБА_1: не з'явилися.
СУТЬ СПОРУ:
Прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі
Управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області
звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до
Кілійської міської ради Одеської області та суб'єкта підприємницької
діяльності-фізичної особиОСОБА_1, в якій просить визнати недійсним на майбутнє
договір сервітутного землекористування №67 від 30.01.2008 року, укладений між
Кілійською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною
особою ОСОБА_1, як такий що суперечить чинному законодавству.
Представник прокуратури позовну
заяву підтримує, наполягає на її задоволенні посилаючись на порушення
відповідачами умов діючого законодавства при укладенні договору, а саме
укладенні договору сервітутного землекористування, тоді як фактично договором
закріплено правовідносини договору оренди та направлені на визнання
оспорюваного договору недійсним на майбутнє.
Позивач - Управління з контролю за
використанням та охороною земель в Одеській області надав суду копії Положення
про державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель в
Одеській області та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи
відповідно до якого з 10.02.2009р. Управління перейменоване в Державну інспекцію
з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області
(Держмземінспекція в Одеській області).
Відповідно до наданих суду
письмових пояснень, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною
земель в Одеській області повністю підтримує позовні вимоги прокурора та
вважає, що за своєю правовою природою оскаржуваний договір є договором оренди
земельної ділянки, тому правовідносини між сторонами за цим договором мають
регулюватися Законом України „Про оренду землі”.
Відповідач -Кілійська міська рада
Одеської області про час та місце судового засідання повідомлений належним
чином, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не
повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Відповідач -суб'єкт підприємницької
діяльності-фізична особа ОСОБА_1 про час та місце судового засідання
повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, про поважність
причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом
документи не надав.
Справа розглядається за наявними в
ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив.
30.01.2008р. між Кілійською міською
радою Одеської області (Власник) та суб'єктом підприємницької діяльності -
фізичною особою ОСОБА_1 (Землекорстувач) був укладений договір сервітутного
землекористування за №67.
Відповідно до п.1.1. зазначеного
договору Власник на підставі діючого рішення Кілійської міської ради від
25.01.2007р. №196-V-12, ст.83 п.3 в та ст.99 п.з Земельного кодексу України,
встановлює сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на
земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Кілія, вул.Суворова, 56.
Пунктом 1.2. договору сервітутне
землекористування встановлюється на земельну ділянку площею 0,3884га,
Згідно п.2.1. договору строк
сервітутного землекористування встановлено на 3 роки.
Відповідно до п.2.2. договору
договір про земельний сервітут набуває чинності з дати його реєстрації у
виконкомі Кілійської міської ради.
Договір зареєстровано у виконавчому
комітеті Кілійської міської ради Одеської області 30.01.2008р. за №67, про що в книзі записів
державної реєстрації договорів вчинено запис №67.
У відповідності до п.п. 3.1, 3.2
зазначеного договору за сервітутне землекористування землекористувач сплачує
плату у розмірі 6430,5грн. в рік, яка вноситься щомісячно рівними частинами на
розрахунковий рахунок Кілійської міської ради.
Пунктом 3.6. встановлено, що у разі
визнання договору про сервітутне землекористування недійсним, одержана власником
плата за земельний сервітут за фактичний строк дії земельного сервітуту не
повертається.
Згідно до п. 4.1 договору
сервітутне землекористування встановлюється для розміщення, експлуатації та
обслуговування комплексу нежитлових будівель, з функціональним призначенням
землі -для комерційного використання.
Дослідивши матеріали справи,
заслухавши представників прокурора та позивача, суд дійшов висновку про
наявність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції
України органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до ст.401 Цивільного
кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути
встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний
сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не
можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно зі ст.ст. 403, 404
Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування
особою чужим майном (земельною ділянкою). Право користування чужою земельною
ділянкою полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку,
прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів,
забезпечення водопостачання, меліорації тощо, що цілком кореспондується зі
ст.ст.98, 99 Земельного Кодексу України.
Як вбачається з умов спірного
договору та встановлено прокурором за результатами прокурорської перевірки,
земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Кілія, вул.Суворова, 56 надана
суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 для розміщення та
обслуговування комплексу нежитлових будівель та не використовується для
встановлених цілей сервітутного землекористування. Тобто, фактичні
правовідносини сторін не відповідають врегульованому діючим законодавством
змісту поняття сервітуту.
Відповідно до ст.235 Цивільного
кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого
правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони
насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який
сторони насправді вчинили.
Оцінюючи оспорюваний договір, суд
зазначає, що вказаний правочин є удаваною угодою, оскільки направлений на
приховання іншого правочину, пов'язаного з орендою землі, предметом якого є
передача у строкове платне користування земельної ділянки площею 0,3884га, що
знаходиться за адресою: м. Кілія, вул. Суворова, 56.
Враховуючи викладене, суд оцінює
питання дійсності договору, виходячи з приписів законодавства, що стосуються
оренди землі.
Відповідно до приписів ст.ст.13, 41
Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від
імені якого це право здійснюють органи державної влади та органи місцевого
самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності
рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися
своєю власністю.
Згідно ст.93 Земельного кодексу
України право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове
платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для
провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть
передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним
громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним
об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних
ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з
орендою землі, регулюються законом.
Стаття 12 Земельного кодексу
України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі
земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями
територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель
комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
За змістом п.1 ст.124 Земельного
кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або
комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу
виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору
оренди земельної ділянки.
Згідно ст.125 Земельного кодексу
України право власності та право постійного користування на земельну ділянку
виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує
право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його
державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення
договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання
земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання
документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно ст.792 Цивільного кодексу
України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець
зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором
строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись
у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться
на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки
регулюються законом.
Детальне регулювання відносини
найму земельної ділянки міститься в Законі України “Про оренду землі”.
Так, згідно ст.13 Закону України
«Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець
зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і
користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну
ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Закон України «Про оренду
землі»(ст.15) встановлює перелік таких істотних умов договору оренди землі:
об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії
договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм
платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її
несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка
передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки
передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки
орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної
ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або
знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у
договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а
також порушення вимог ст.ст.4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для
відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору
недійсним відповідно до закону.
Невід'ємною частиною договору
оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її
використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної
ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект
відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.13 Закону України
«Про оцінку землі»нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у
разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати
за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного
мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом;
визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;
розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального
використання та охорони земель.
Разом з тим, згідно статті 2 Закону
України «Про плату за землю»плата за землю справляється у вигляді земельного
податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено,
визначаються до її встановлення у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст.20 Закону України
«Про плату за землю»платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих
бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Згідно п.12 Перехідних положень
Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності
повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну
власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах
населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за
межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Приписами статті 203 Цивільного
кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для
чинності правочину, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити
цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам
суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг
цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і
відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі,
встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання
правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215
Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного
кодексу.
Зазначене цілком кореспондується зі
ст.207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками
господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської
компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із
сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Отже, відповідність змісту
правочину Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а
також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання
останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є
підставою для визнання такого договору недійсним.
Матеріали справи не містять доказів
дотримання сторонами положень діючого законодавства при фактичному укладенні
договору оренди земельної ділянки та з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги прокурора Кілійського району
Одеської області, заявлені в інтересах держави в особі Державної інспекції з
контролю за використанням та охороною земель в Одеській області, про визнання
договору сервітутного землекористування №67 від 30.02.2008року недійсним є
обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Додатково слід зазначити, що згідно
ч.2 ст.236 Цивільного кодексу України якщо за недійсним правочином права та
обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому
припиняється, не встановлює винятків із правил ч.1 ст.236 Цивільного кодексу
України. Натомість ч.2 ст.236 Цивільного кодексу України конкретизує норму
абз.1 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім
тих, що пов'язані з його недійсністю. Саме, ч.2 ст.236 Цивільного кодексу
України встановлює, що за нікчемним
правочином та за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті
права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення
правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.
Отже, момент, з якого нікчемний правочин або
правочин, визнаний судом недійсним, є
таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків
за такими правочинами, імперативно встановлені
частинами першою та другою статті 236 Цивільного кодексу України, і не можуть бути змінені судом, внаслідок чого
суд, задовольняючи позов про визнання правочину недійсним в рішенні не вказує
ні момент, з якого правочин є недійсним, ні про припинення можливості настання
прав та обов'язків за правочином у майбутньому.
Відповідно до ч.2 п.4 Роз'яснень
Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.99р. N02-5/111 (із
змінами і доповненнями) прокурор, звертаючись до господарського суду в
інтересах держави з заявою про визнання договору недійсним, зазначає у ній
позивачем державний орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати
відповідні функції держави у спірних правовідносинах і визначає відповідачами,
як правило, обох контрагентів за договором.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського
процесуального кодексу України слід стягнути солідарно з відповідачів на
користь бюджету витрати по сплаті держмита на суму 42,50грн. з кожного та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму
59грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір
сервітутного землекористування №67 від 30.01.2008 року, укладений між
Кілійською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною
особою ОСОБА_1.
3. Стягнути з Кілійської міської
ради (68300, м.Кілія, вул.Леніна, 57) на користь Державного бюджету України
(п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ
у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, код бюджетної
класифікації 22090200) витрати по сплаті
державного мита у сумі 42(сорок дві)грн. 50коп.
4. Стягнути з Кілійської міської
ради (68300, м.Кілія, вул.Леніна, 57) на користь бюджету (р/р 31217259700008
отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській
області МФО 828011 код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу на суму 59(п'ятдесят дев'ять)грн.
5. Стягнути з суб'єкта
підприємницької діяльності-фізичної особиОСОБА_1 (68300, АДРЕСА_1,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (п/р
31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у
Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, код бюджетної
класифікації 22090200) витрати по сплаті
державного мита у сумі 42(сорок дві)грн. 50коп.
6. Стягнути з суб'єкта
підприємницької діяльності-фізичної особиОСОБА_1 (68300, АДРЕСА_1,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь бюджету (р/р 31217259700008
отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській
області МФО 828011 код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу на суму 59(п'ятдесят дев'ять)грн.
Рішення господарського суду, підписане
07.04.09р., набирає чинності у порядку
ст.85 ГПК України.
Накази видати у порядку ст.116 ГПК
України.
Суддя Фаєр
Ю.Г.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4695563 ?
Документ № 4695563 це Рішення
Яка дата ухвалення судового документу № 4695563 ?
Дата ухвалення - 02.04.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4695563 ?
Форма судочинства - Господарське
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4695563 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 4695563, Господарський суд Одеської області
Судове рішення № 4695563, Господарський суд Одеської області було прийнято 02.04.2009.
Форма судочинства - Господарське,
форма рішення - Рішення.
На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Судове рішення № 4695563 відноситься до справи № 34/16-09-440
Це рішення відноситься до справи № 34/16-09-440. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
